Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-17717/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

11 березня 2013 року № 2а-17717/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників сторін: від позивача - не прибув, від відповідача - Огнарьова Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-партнерство» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000032360, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-партнерство» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012р.№0000032360.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

11 лютого 2013 року у судове засідання представник позивача не з'явився , позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог статей 33 та 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 79). Про причини неявки позивач суд не повідомив, клопотань чи заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не заявляв. У зв'язку з неприбуттям представника позивача, судом, відповідно до частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, було відкладено справи на 25 лютого 2013 року.

У судовому засіданні 25 лютого 2013 року представником позивача Ковальовим М.В.. було подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване необхідністю збору додаткових документів. Враховуючи подане представником позивача клопотання, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 11 березня 2013 року.

11 березня 2013 року у судове засідання представник позивача не з'явився вдруге , належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання відповідно до статей 33 та 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 133 - зворотній бік). Позивач про причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв.

Відповідно до частини третьої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин , якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності , суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічний припис міститься також у пункті 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин , якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності .

Тобто, для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України необхідними умовами є:

- повторна неявка належним чином повідомленого про час та місце судового засідання позивача без поважних причин ;

- належним чином повідомлений про час та місце судового засідання позивач не повідомив про причини своєї неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, аналіз норм процесуального законодавства передбачає, що оцінку поважності причин неявки позивача у судове засідання суд дає, виходячи з наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання, призначене на 11.02.2013року позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, доказів поважності причин не прибуття у судове засідання до суду не надав.

Лише в наступному судовому засіданні 25.02.2013 представником позивача було надано копію листка непрацездатності, виданого КНП ЦПМСД №2 Дарницького району м. Києва, яким підтверджується захворювання представника позивача Ковальова М.В. (а.с.130).

Причини неприбуття у судове засідання 11 березня 2013 року позивачем суду повідомлено не було, жодних клопотань чи заяв, в тому числі про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд відзначає, що інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі договору, а отже вирішувати справу по суті з порушенням строків її розгляду є неприпустимим.

Крім того, відповідно до частин 1-3 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини 2 статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Частиною 7 даної статті передбачено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Оскільки позивачем у справі є юридична особа, то представляти інтереси останнього в суді може не тільки представник на основі договору, а й законний представник - керівник.

В той же час, жодних доказів, які б свідчили про неможливість прибуття у судові засідання 11.02.2013 та 11.03.2013 керівника підприємства, позивачем суду надано не було , а тому причини неприбуття позивача у судові засідання не було визнано судом поважними.

Разом із тим, враховуючи строки розгляду адміністративної справи, та те, що явка сторін в судове засідання була визнана обов'язковою, суд вважає, що наявність представника позивача не нівелювала обов'язку позивача з'явитись в судові засідання, оскільки розгляд даної справи без його особистої участі був неможливим. Таким чином, неявка позивача в судові засідання, призначені на 11.02.2013 року та 11.03.2013 року, перешкоджала розгляду справи.

При цьому, за змістом наведених вище норм частини третьої статті 128 та пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України «повторність» означає вчинення знову, тобто основною ознакою повторності є здійснення аналогічного, тотожного . Черговість та порядок вчинення дій не впливає на факт їх повторності. А тому "повторне неприбуття" як підстава для залишення позовної заяви без розгляду означає нез'явлення у судове засідання два чи більше рази без поважних причин/без повідомлення про причини неприбуття протягом усього розгляду справи , а не обов'язково двічі підряд.

Правильність такого тлумачення зазначених процесуальних норм підтверджується і тим, що відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами.

Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки іншої особи, яка бере участь у справі.

Вимоги ж частини третьої статті 128 та пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України перешкоджають позивачеві зловживати своїми процесуальними правами та штучно затягувати розгляд справи. Можливість неприбуття у судове засідання без поважних причин через раз призводитиме до порушення законодавчо встановлених строків розгляду справ та матиме негативний вплив на ефективність судочинства.

Таку ж правову позицію відносно застосування наведених процесуальних норм займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.05.2011 року по справі К/9991/15646/11.

Позивач двічі не з'явився в судові засідання, при цьому про причини неявки в судові засідання не було визнано судом поважними, жодних заяв чи клопотань, в тому числі про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання, суду не подавав.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд приходить до висновку, що не з'являючись у судові засідання, позивач недобросовісно користується належними йому процесуальними правами та порушує права інших учасників процесу, сприяє зволіканню у розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин, суд дійшов висновку, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-партнерство» підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд роз'яснює, що відповідно до п. 56.1 ст. 56, ст. 102 Податкового кодексу України платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, прийнятого після 01 січня 2011 року, протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Відповідна правова позиція відображена також в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 155, статтями 160 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-партнерство» залишити без розгляду.

2. Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій