Рішення

від 13.02.2009 по справі 14/232-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/232-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 лютого 2009 р.                       Справа 14/232-05

за позовом: Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" (Вінницька обл., смт. Теплик, вул. І.Франка, 1)   

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, пл. Миру, 5) та

Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)  

про відшкодування збитків, завданих безпідставним вилученням цукру назагальну суму 22542,50 грн.

Головуючий суддя                 Кожухар М.С.     

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивача :   Таганцов Б.А.- за дорученням

1-го відповідача : Загородній Ю.С.- за дорученням

2-го відповідача : Боценко Д.І.- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Посилаючись на ст. 440 ЦК УРСР, позивач подав позовну заяву про зобов'язання Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції відшкодувати збитки у розмірі 22542,50 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.12.2001 р. позов залишено без розгляду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2002 р. ухвала суду першої інстанції скасована, справу спрямовано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.05.2004 р. позов задоволено, вирішено стягнути з Гайсинської МДПІ збитки та судові витрати.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2004 р. рішення суду першої інстанції від 11.05.2004 р. скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. названі вище рішення судів від 11.05.2004 р. та 21.10.2004 р. скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд.

Постановою господарського суду Вінницької області від 05.12.05 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06 р., позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України через відділення державного казначейства у Теплицькому районі Вінницької області на користь позивача 22542,5 грн. збитків, 226 грн. судових витрат на державне мито, 69 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.07р. вищевказані постанову господарського суду Вінницької області від 05.12.05 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.07 р. постанову господарського суду Вінницької області від 05.12.05 р., ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06 р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.09.07р. скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито та матеріали справи спрямовано до господарського суду Вінницької області для розгляду в порядку господарського судочинства.

Заявою від 26.02.08 р. позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдані збитки в сумі 22542,50 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.03.2008 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.05.2008 року, позовні вимоги Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області 22542,50 грн. збитків та відповідні судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.08 р. касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.08 р.  по справі № 14/232-05 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.05.2008 року скасовано, а справу № 14/232-05 направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням голови господарського суду Вінницької області від 14.10.08р. справу № 14/232-05 передано на розгляд судді Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 14.10.08р. справу суддею Кожухар М.С. прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.11.08р.

В судове засідання 11.11.08р. з"явились представники відповідачів, які проти позову заперечили. Позивач правом участі в судовому засіданні 11.11.08р. не скористався. У зв"язку з неявкою представника позивача та ненаданням сторонами всіх доказів, необхідних для вирішення справи, ухвалою суду від 11.11.08р. розгляд справи відкладено на 11.12.08р.

В судовому засіданні 11.12.08р. оголошено перерву до 15.12.08р.

В судове засідання 15.12.08р. з"явились представники відповідачів, які проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві та просили позов залишити без розгляду, у зв"язку з неявкою представника позивача. Представник позивача в судове засідання 15.12.08р. не з"явився. У зв"язку з неявкою представника позивача та ненаданням сторонами всіх доказів, необхідних для вирішення справи, ухвалою суду від 15.12.08р,. розгляд справи було відкладено до 13.01.09р.

Для надання сторонами додаткових доказів по справі у судових засіданнях оголошувались перерви:- 13.01.09р. - до 03.02.09р., 03.02.09р. - до 04.02.09р. та 04.02.09р. - до 13.02.09р.

У судовому засіданні 03.02.09р. представником позивача подано уточнення позовних вимог, де позивач просив стягнути з Гайсинської МДПІ завдані збитки в сумі 22542,50 грн.

Заявою від 04.02.09р. представник позивача змінив предмет позову. Просить стягнути з державного бюджету України на користь Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" завдані збитки в сумі 22542,50 грн. та стягнути з Гайсинської МДПІ судові витрати в сумі 226 грн. витрат на сплату держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судове засідання 13.02.09р. з"явились представники позивача та відповідачів. Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви від 04.02.09р.

Представники відповідачів  проти позову заперечили.

Заслухавши представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи № 14/232-05 та оглянутих в судовому засіданні справ № 153/11-204 та № 70/9-30, суд встановив таке та дійшов наступного висновку.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11.11.1999р. у справі №153/11-204 встановлено, що Гайсинською МДПІ за результатами перевірки прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування від 23.09.1997р. за №357-26/20119418/3517 (т.1, а.с.6) про донарахування позивачу 16170,60 грн. податку на додану вартість та №358-26/20119418/3559 (т.1, а.с.7) про донарахування 25361,96 грн. податку на прибуток, а всього донараховано 41532,56 грн.

На підставі вказаних рішень МДПІ інкасовими дорученнями від 28.10.1997р. та 13.10.1998р. з позивача списано 3857,28 грн. та згідно акту вилучення Гайсинської МДПІ від 19.12.1998р. у позивача вилучено 17750 кг цукру-піску під податкову заставу для погашення податкової заборгованості.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11.11.1999р. у справі №153/11-204 (т.1, а.с.8-10) вищевказані рішення Гайсинської МДПІ визнані недійсними.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 29.03.2001р. у справі №70/9-30 (т.1, а.с.115-116) встановлено факт безпідставного вилучення у позивача 17750 кг цукру-піску та зобов'язано Гайсинську МДПІ повернути МПП "Агро" безпідставно списані кошти в сумі 3857,28 грн. і вартість вилученого та реалізованого цукру в сумі 21655 грн., а також визнані такими, що не підлягають виконанню інкасові доручення №145 від 13.10.1998р. та №246 від 28.10.1997р. Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення суду виконано у повному обсязі.

Позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву, в якій з урахуванням заяви від 26.02.08, просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдані збитки в сумі 22542,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на час вилучення цукру (19.12.1998р.) його вартість складала 1,22 грн. за 1кг (17750 кг х 1,22 грн. = 21655 грн.), а на період вирішення справи в арбітражному суді (станом на 26.03.2001р.) вартість цукру складала 2,49 грн. за 1 кг (17750 кг х 2,49 грн. = 44197,50 грн.). Різницю між вартістю вилученого цукру та вартістю цукру на час вирішення справи № 70/9-30, що становить 22542,5 грн.  (44197,50 грн. –21655 грн.), позивач вважає збитками і зазначає, що  збитки понесені, у зв'язку з виконанням ним свого обов'язку перед третіми особами щодо поставки цукру в натурі, який він вимушений був закуповувати по ціні, яка складалась на час придбання.

На підтвердження вказаного позивачем надано договори №3/09/08 від 01.09.1998р., №20-09/97 від 20.09.1997р. (т.1, а.с.83-87), накладні (т.1, а.с.80-81). На підтвердження ціни, за якою позивач вимушено закуповував цукор, позивач надав також довідки Вінницької товарної універсальної біржі, згідно яких ціна перебуває у межах рівня цін, наведеного у листі Головного управління статистики у Вінницькій області №12-49-413/3507 від 30.11.2005р.

З цих документів вбачається, що позивач 01.09.1998 р. уклав договір з фірмою "АКБ", відповідно до якого сторони домовились про взаємні поставки: фірма - позивачу 17750 дизельного палива, а позивач - фірмі 17750 кг цукру по ціні 1220 грн. за тону.

Рішенням господарського суду у  справі № 70/9-30 встановлено факт безпідставного вилучення Гайсинською МДПІ у позивача 17750 кг цукру  вартістю на час вилучення в розмірі 21655 грн. та зобов'язано Гайсинську МДПІ повернути позивачу зокрема вартість безпідставно вилученого цукру в розмірі 21655 грн.

Разом з тим, на час прийняття цього рішення котирувальна вартість цукру-піску становила  2490 грн. за тону (а.с.95).

За таку ціну позивачем придбано в грудні 2000 року та березні 2001 р. цукор-пісок,  частина якого була передана фірмі "АКБ" по ціні 1220 грн. на виконання зобов'язань по договору № 3/09/08 від 01.09.1998 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що збитки виникли внаслідок  неправомірного вилучення цукру та збільшення його вартості на час вирішення справи про спонукання органу ДПС повернути вартість цього цукру.

Тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України. На даний час мають місце лише відносини щодо порядку вішкодування збитків, що не стосується визначення складу, обсягу збитків та особи, на яку може бути віднесено обов'язок їх відшкодувати.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

З приписів ст. 440 ЦК УРСР вбачається, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про власність" (чинного на час нанесення збитків та виникнення зобов'язання щодо їх відшкодування) жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.

Державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорчдження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону.

Пунктом 4 статті 48 Закону України "Про власність" передбачено, що у разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й не одержані доходи.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що Гайсинська МДПІ неправомірними діями щодо вилучення цукру, визнаними такими рішенням арбітражного суду Вінницької області у справі №70/9-30, заподіяла позивачу збитки, оскільки стягнутих у сумі 21655,00 грн. коштів не вистачило для придбання необхідної кількості цукру для виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором  №3-09/98 від 01.09.1998р., відповідно до якого позивач повинен був за поставлене дизельне паливо фірмою "АКБ"  розрахуватися відповідною кількістю цукру.

У зв'язку з неправомірним вилученням цукру позивач вимушений був придбати цукор-пісок для проведення розрахунків зі своїм контрагентом по ціні 2,49 грн. за 1кг, а відпустити по ціні, зазначеній у договорі - 12,20 грн. за 1кг. Наведене стверджується матеріалами справи. На підтвердження ціни, за якою позивач вимушено закуповував цукор, в матеріалах справи знаходяться довідки Вінницької товарної універсальної біржі (т.2, а.с.51-55), згідно яких ціна перебуває у межах рівня цін, наведеного у листі Головного управління статистики у Вінницькій області №12-49-413/3507 від 30.11.2005р. (т.2, а.с.36)

Як вбачається із вищевикладеного, наявність збитків, протиправність дій першого відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини першого відповідача підтверджена матеріалами справ № 14/232-05, № 153/11-204 та № 70/9-30.

Доводи першого відповідача щодо виконання ним рішення суду у справі №70/9-30 та посилання відповідачів на те, що відшкодування збитків має відбуватись в межах коштів, що надійшли до бюджету та на те, що кошти на відшкодування заявлених позивачем збитків  у державному бюджету не закладені, судом не приймаються, оскільки: об'єм позовних вимог у справі № 70/9-30 не є тотожним позовним вимогам у справі № 14/232-05, непередбачення та відсутність коштів у державному бюджеті на  вішкодування нанесених державними органами збитків не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування збитків у повному обсязі відповідно до законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків з державного бюджету України підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню з 1-го відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст.33,43,44,82,84,115,116 ГПК України

ВИРІШИВ :

       Позов задовольнити.

Стягнути з державного бюджету України на користьМалого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" (23800, Вінницька обл., м. Теплик, вул. І.Франко, 1) - 22542,50 грн. збитків.

Стягнути з Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, пл. Миру, 5) на користь Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" (23800, Вінницька обл., м. Теплик, вул. І.Франко, 1) 225,42 грн. витрат на сплату державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  18 лютого 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3,4 - відповідачам