Постанова

від 12.11.2007 по справі 18/365

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/365

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.11.2007                                                                                           № 18/365

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коваленка В.М.

 суддів:            Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Семиренко О.А. (довіреність б/н від 08.11.2007 року);

 від відповідача -Немирська І.А. (довіреність № 966 від 16.05.2007 року);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.07.2007

 у справі № 18/365  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Дорс"

 до                                                   Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

 про                                                  стягнення 4868700,00 грн.

 Суть рішення і скарги:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25липня 2007 року, яке прийняте у справі № 18/365 (суддя – Мандриченко О.В.), позов товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-Дорс” (надалі – Позивач, Товариство) до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (надалі – Відповідач, Підприємство) про стягнення 4 868 700 грн. задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 4 868 700 грн. заборгованості, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 49-51).

Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак”, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, а витрати по сплаті державного мита в розмірі 12 750 грн. стягнути з Товариства на користь Підприємства (а.с. 61-63).

Представник Позивача у судовому засіданні 12.11.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Підприємством в апеляційній скарзі, а тому просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2007 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 78) та наданих поясненнях (а.с. 80-81).

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд     

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін-Дорс” звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою від 27.06.2007 року, в якій просило стягнути з Підприємства на користь Товариства суму несплаченого залишку попередньої оплати товару в розмірі 100% від загальної ціни товару, що становить 4 868 700 грн., а також витрати по сплаті держмита в розмірі 25 500 грн. та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Позивач обґрунтовував свої вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 100% від загальної ціни продукції відповідно до умов укладеної між сторонами додаткової угоди від 26.01.2006 року (у редакції змін від 27.01.2006 року). Товариство вважає, що з Підприємства має бути стягнута сума у розмірі 4 868 700 грн. згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 611, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 2, 12, 49, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 липня 2007 року позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 4 868 700 грн. заборгованості, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 49-51).

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на користь Позивача лише часткову попередню оплату продукції у строки, визначені умовами договору. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст. 525, 526, 693, 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (а.с. 49-51).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2007 року, яке прийнято у даній справі, є законним і обґрунтованим, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Підприємства без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, скаржник посилається на те, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та прийняте всупереч нормам матеріального права. Підприємство зазначає, що не мало змоги здійснити 100% попередню оплату продукції в силу його скрутного фінансового становища на період здійснення оплати, а, за таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо неналежного виконання ним умов договору стосовно оплати продукції є безпідставним. Крім того, безпідставним, на думку скаржника, є висновок суду стосовно позбавлення Відповідачем Позивача можливості належним чином та у відповідності до умов договору виконати взяті на себе зобов'язання, так як Підприємство здійснило часткову оплату продукції, а відтак, Позивач зобов'язаний протягом шести місяців з дня здійснення Відповідачем часткової оплати здійснити поставку продукції.

Апеляційна інстанція вважає наведені доводи Відповідача неналежними та такими, що не відповідають обставинам справи, поданим та наявним у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення доказам, а також такими, що суперечать положенням чинного цивільного та господарського законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 26.01.2006 року (надалі – Додаткова угода), укладеної між Товариством (як Постачальником) та Підприємством (як Покупцем) до договору від 25.01.2006 року, сторони дійшли згоди здійснити допоставку за договором від 25.01.2006 року на склад Покупця продукції, а саме чотирьох електродвигунів марки 4 АРМП-1600/6000УХЛ4 з комплектом ЗІП. Згідно пп. 2.1. Додаткової угоди загальна ціна продукції, передбаченої в п. 1, становить 11 118 700 грн.. Підпунктом 2.3 Додаткової угоди визначено, що строк поставки Постачальником на склад Покупця усієї продукції, передбаченої п. 1, становить 6 місяців з дня виконання Покупцем зобов'язань, передбачених абз. а) пп. 2.2. п. 2 Додаткової угоди (а.с. 7-8).

Сторонами 07.02.2006 року також було укладено зміни до Додаткової угоди, відповідно до яких пп. 2.2. Додаткової угоди викладено у іншій редакції та передбачено оплату Покупцем продукції, передбаченої п. 1 Додаткової угоди, в розмірі загальної ціни продукції, що передбачений пп. 2.1. Додаткової угоди, на умовах попередньої оплати в розмірі 100% від загальної ціни продукції, яка має бути перерахована протягом 10 банківських днів з дня виставлення Постачальником рахунку-фактури (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура на суму 11 118 700 грн. на виконання умов договору був виставлений Позивачем Відповідачу 02.02.2007 року (а.с. 11). Судом першої інстанції встановлений факт перерахування Підприємством на користь Товариства 12.02.2007 року 6 250 000 грн., що складає 56% вартості продукції. Дана обставина підтверджена сторонами у судовому засіданні у суді першої інстанції та не заперечується ними при апеляційному провадженні.

З огляду на наведені вище положення Додаткової угоди, укладеної між сторонами, наявні у матеріалах справи докази та викладені обставини, встановлені у рішенні місцевого суду, які сторонами не заперечуються, апеляційний господарський суд вважає, що Підприємством було неналежно виконані його зобов'язання щодо попередньої оплати в розмірі 100% від загальної ціни продукції, допоставка якої була предметом Додаткової угоди. Тим самим, Відповідач позбавив Позивача можливості виконати його зобов'язання за договором в частині поставки на склад Підприємства продукції у встановлений строк, оскільки відповідно до умов Додаткової угоди строк поставки Позивачем продукції відраховується з дня здійснення Підприємством попередньої оплати в розмірі 100% від загальної ціни продукції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника на його скрутне фінансове становище на період здійснення оплати, оскільки даний факт жодним чином не може вплинути на обов'язок Підприємства належно виконувати умови Додаткової угоди в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 100% від загальної ціни продукції.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, апеляційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства щодо стягнення з Підприємства суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за Додатковою угодою.

При цьому, хоча в апеляційній скарзі Підприємство і зазначає про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, у її тексті відсутні посилання на конкретні норми матеріального права, які були порушені місцевим судом при вирішенні спору у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд констатує, що прийняте судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а Підприємством не доведена неправомірність його прийняття та задоволення позовних вимог Товариства.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 32, 33, 34, 43 91, 94, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, ---      

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2007 року у справі № 18/365 без змін.

2.Справу № 18/365 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.