Постанова

від 12.11.2007 по справі 12/617

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/617

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.11.2007                                                                                           № 12/617

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коваленка В.М.

 суддів:            Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Кузьмінський О.О. (довіреність № 303д від 13.09.2007 року);

 від відповідача -Стегній Л.М. (довіреність № 02-14/38 від 04.06.2007 року);

від третьої особи - не з'явились;

від Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.07.2007 за скаргою Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, м. Київ

на бездіяльність Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва, м. Київ    

 у справі № 12/617  

 за позовом                               Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

 до                                                   Державної акціонерної компанії "Хліб України"

 третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство "Глухівське хлібоприймальне підприємство"

 про                                                  стягнення 877957,83 грн.

 Суть ухвали і скарги:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12 липня 2007 року за скаргою Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на бездіяльність Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва, яка прийнята у справі № 12/617 (суддя – Шевченко Е.О.), за позовом Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (надалі – Позивач, Підприємство) до Державної акціонерної компанії “Хліб України” (надалі – Відповідач, Компанія) за участю третьої особи відкритого акціонерного товариства “Глухівське хлібоприймальне підприємство” (надалі – Третя особа) про стягнення 877 957,83 грн., скаргу Підприємства на бездіяльність Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва задоволено, зобов'язано ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві скласти акт добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк по виконавчому провадженню № 3514482 у справі № 12/617 за наказом господарського суду м. Києва № 12/617 від 27.02.2007 року про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 3514482 на підставі п. 8 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 123-126).

Державна акціонерна компанія “Хліб України”, не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та винести постанову, якою відмовити Підприємству у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця (а.с. 129-132).

Представник Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Компанією в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 12 липня 2007 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу Компанії – без задоволення з підстав, викладених у наданих поясненнях (а.с. 150-151).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Третьої особи та Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва про дату, час і місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги Компанії, що підтверджується ухвалою від 01.10.2007 року з відміткою (на зворотному боці) про направлення копій даної ухвали учасникам судового процесу (а.с. 128) та повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 146, 147), апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Компанії без участі представників вищезгаданих осіб.

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд      

ВСТАНОВИВ:

 Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою № 1428 від 25.07.2006 року, в якій просило стягнути з Компанії суму основного боргу 877 957,83 грн., яка передана Підприємству за розподільчим балансом, покласти на Відповідача оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. та держмита у сумі 8 779,58 грн., накласти арешт на майно та грошові кошти Відповідача, зобов'язати Відповідача надати до суду довідку про відкриті рахунки в установах банків. Враховуючи, що Компанією була передана Підприємству недійсна вимога, Позивач вважає, що з Відповідача має бути стягнута сума у розмірі 877 957,83 грн. відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 15.05.2003 року, ст.ст. 107, 109, 512, 519, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України та ст.ст. 27, 54, 55, 56, 61 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, залучено відкрите акціонерне товариство “Глухівське хлібоприймальне підприємство” (а.с. 1).

Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” у заяві № 1918 від 05.10.2007 року змінило предмет позову та просило стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки у сумі 877 957,83 грн., нанесених передачею недійсної вимоги до Третьої особи (а.с. 23-24).

Рішенням господарського суду м. Києва від 23 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Компанії на користь Підприємства 877 957,83 грн. збитків, 8 779,58 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 45-49).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 січня 2007 року апеляційну скаргу Компанії задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 23 листопада 2006 року у даній справі скасовано, у задоволенні позову Підприємства до Компанії про стягнення 877 957,83 грн. відмовлено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Компанії 4 389,80 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги (а.с. 82-86).

Господарським судом м. Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 січня 2007 року видано наказ № 12/617 від 27 лютого 2007 року (а.с. 89).

Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва Гречаник Г.П. № 604 від 04.06.2007 року, в якій просило визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва неправомірними, зобов'язати державного виконавця - Гречаник Г.П. скласти акт про повне добровільне виконання наказу господарського суду м. Києва у встановлений для добровільного виконання строк, що є підставою для закінчення виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця - Гречаник Г.П. винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду м. Києва № 12/617 (а.с. 95-96).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12 липня 2007 року скаргу Підприємства на бездіяльність Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва задоволено, зобов'язано ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві скласти акт добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк по виконавчому провадженню № 3514482 у справі № 12/617 за наказом господарського суду м. Києва № 12/617 від 27.02.2007 року про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 3514482 на підставі п. 8 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 123-126).

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що у Департаменті державної виконавчої служби знаходиться на виконанні наказ господарського суду м. Києва від 19.07.2005 року по справі № 41/204 про стягнення з Компанії на користь Підприємства 1 198 779,52 грн., сума стягнення з Компанії на користь Підприємства за даним наказом зменшена у зв'язку з проведенням розрахунку шляхом підписання протоколу-заяви про залік зустрічних вимог, який визнаний Департаментом державної виконавчої служби належним, у зв'язку з чим Позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження № 3514482 на суму 4 389,80 грн. на підставі п.8 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, проте відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві не складено акт про повне добровільне виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк та не винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, враховуючи, що недопустимість зарахування зустрічних вимог за даних обставин відсутня, а конкретних способів добровільного виконання судового рішення чинне законодавство не передбачає, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість скарги заявника. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст. 124 Конституції України, ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст. 203 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст. 18, 30, 34, 37 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) (а.с. 123-126).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 12 липня 2007 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Компанії без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень при апеляційному провадженні.

Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального права. Зокрема, на думку Компанії, місцевим судом було неправильно застосовано ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 203 ГК України, а також неправильно встановлено характер правовідносин, які виникли у зв'язку з виконанням наказу господарського суду м. Києва № 12/617 від 27.02.2007 року (надалі - Наказ). Оскільки зарахування вимог відповідно до ст. 203 ГК України можливе лише при правовідносинах, що мають договірний характер, то зарахування зустрічних вимог при виконанні рішення на підставі наказу є неможливим, адже заборгованість Підприємства перед Компанією стягувалась у примусовому порядку. При цьому, Компанія зазначає, що ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає таку підставу для закриття виконавчого провадження як проведення заліку зустрічних вимог, а отже, державний виконавець не має права закінчувати виконавче провадження з підстав, що прямо не передбачені даною нормою. Крім того, скаржник вважає, що заборгованість Підприємства перед Компанією є непогашеною, оскільки відсутні належні докази розрахунку Відповідача з Позивачем.

Апеляційний господарський суд вважає вищенаведені посилання Компанії неналежними та такими, що викладені без урахування фактичних обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи наявний доказ погашення заборгованості Підприємства перед Компанією у сумі 4 389,80 грн., яким є протокол-заява № 11 від 16.03.2007 року (а.с. 99), відповідно до якого Підприємство провело залік зустрічних вимог на суму 7015,62 грн., зменшивши заборгованість Компанії перед Підприємством згідно рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2005 року у справі № 41/204. Даний протокол-заява у розумінні норм ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України є заявою однієї із сторін, наявність якої є достатньою підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення у зв'язку з цим зобов'язання.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

З аналізу викладених положень норм Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що примусове виконання рішень у встановленому ним порядку відбувається у разі їх невиконання у добровільному порядку.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає такими, що суперечать чинному законодавству, твердження скаржника про неможливість зарахування зустрічних вимог при виконанні рішення на підставі наказу та посилання на те, що заборгованість Підприємства перед Компанією має стягуватись лише у примусовому порядку. При цьому, ні нормами Закону України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, не встановлено конкретних способів добровільного виконання рішення суду.

Пункт 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на те, що положеннями зазначеної норми не встановлено, яке саме виконання добровільне чи примусове та у який саме спосіб є підставою для закінчення виконавчого провадження, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві скласти акт добровільного виконання рішення Підприємством у встановлений для добровільного виконання строк та винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Підприємства про закінчення виконавчого провадження № 539 від 10.05.2007 року була подана до Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва 11.05.2007 року (а.с. 98). Враховуючи положення ч. 1 ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, дана заява мала бути розглянута Державною виконавчою службою у Печерському районі м. Києва не пізніше 26.05.2007 року. Скарга на бездіяльність Державної виконавчої служби була подана Підприємством до господарського суду м. Києва 05.06.2007 року, що підтверджується відбитком штампу відділу документального забезпечення останнього про реєстрацію даної скарги (а.с. 95-96), тобто у межах десятиденного строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України, з останнього дня, коли державним виконавцем мала бути вчинена певна дія в результаті розгляду заяви Підприємства про закінчення виконавчого провадження, а посилання Компанії в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було встановлено факту пропуску Підприємством десятиденного строку для подачі скарги, є такими, що суперечать обставинам справи та чинному законодавству.

Підсумовуючи наведене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Компанією не доведена неправомірність задоволення місцевим господарським судом скарги Підприємства на бездіяльність Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва та прийняття оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, ст.ст. 24, 30, 37 Закону України "Про виконавче провадження” та ст.ст. 32, 33, 34, 43, 91, 94, 99, 101 – 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 12 липня 2007 року у справі № 12/617 без змін.

2.Справу № 12/617 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

 19.11.07 (відправлено)