Рішення

від 07.03.2013 по справі 5023/2520/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5023/2520/12

вх. номер 14 (н.в.о. 2520/12)

Суддя Господарського суду Харківської області Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача (заявника) - Таран Д.П. (дов. № 08-11/94/2-13 від 03.01.2013 р.)

третьої особи -

розглянувши заяву Харківської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

по матеріалам справи за позовом: Харківського обласного споживчого товариства, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне споживче товариство (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. «Л-1» Л'-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 позов задоволено повністю, визнано за Харківським обласним споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. «Л-1» Л'-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м.

27 лютого 2013 року за вхідним № 14 від Харківської міської ради (надалі - Відповідач/Заявник) надійшла заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, де просить суд прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 щодо визнання права власності.

07 березня 2013 року від Заявника надійшла уточнена заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, де просить суд прийняти нове рішення, яким: - скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 щодо визнання права власності; - скасувати у державному реєстрі право власності запис про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ «Л-1» Л'-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м. розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Відомості, щодо належного повідомлення Позивача, на день слухання справи, в матеріалах справи відсутні.

Представник Відповідача (заявника) у судовому засіданні підтримує уточнену заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просить суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 позов задоволено повністю, визнано за Харківським обласним споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. «Л-1» Л'-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що Позивачем не надано до суду жодних доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, та його реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, а також звернення до Харківської міської ради з приводу звернення про прийняття об'єктів до експлуатації.

Позивачем не оформлено землекористування земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові у встановленому законом порядку, так як згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В матеріалах справи відсутні докази, що Харківська міська рада прийняла рішення про надання Позивачеві земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові у користування (оренду) або власність, що передбачено Земельним Кодексом України (для будівництва спірного нерухомого майна).

Таким чином, Позивач на момент винесення рішення не набув права на земельну ділянку по вул. Полтавський Шлях, 115 у м. Харкові, оскільки ними не надано документів підтверджуючих права власності або права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відсутністю таких доказів є не надання Позивачем отриманого рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту з чого виходить, що Позивачем не виконані вимоги «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженого у новій редакції рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005р. № 188/05.

Як вбачається з матеріалів наданої заяви разом з уточненням та з пояснень Відповідача (заявника), що факти і обставини, викладені у заяві про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 стали відомі Харківській міській ради після обстеження земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника Відповідача (заявника), повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що заяву Харківської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами слід задовольнити.

Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно положень статті 113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26 грудня 2011 року - до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» (яка діяла на момент здійснення самовільного будівництва), забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченого законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на момент здійснення самовільного будівництва), рішення міської ради про надання земельної ділянки для розміщення об'єкта містобудування є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання дозволу місцевої інспекції ДАБК.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного Кодексу України, право власності на самочинно забудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Такими документами є договір оренди або державний акт, так як згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень, зокрема міських рад на території міст, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові, на якій розміщені самовільні будівлі позивача, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією земельною ділянкою має право тільки територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові, на якій розміщена самовільна будівля позивача, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією земельною ділянкою має право тільки територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради.

Процедуру вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, здійсненим на ділянці, що належить забудовнику на праві власності чи користування визначено «Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», затвердженим у новій редакції рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005р. №188/05.

Згідно розділу 3 зазначеного Порядку забудовник зобов'язаний в установленому порядку отримати рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено підставу звільнення від доказування, а саме, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26 грудня 2011 року, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Харківської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 - задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 про визнання за Харківським обласним споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. «Л-1» Л'-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Внести зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1» «Л`-1» загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5 загальною площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, яке було визнано рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 за Харківським обласним споживчим товариством.

Направити на адресу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16) копію рішення господарського суду Харківської області від 07 березня 2013 року по справі № 5023/2520/12 за вхід. № 14 (н.в.о. 2520/12).

Повне рішення складено 12 березня 2013 року.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.