Постанова

від 30.04.2013 по справі 5023/2520/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» квітня 2013 р. Справа №5023/2520/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В.,суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

позивача - Браташ О.М., довірен. від 24.04.2013 року,

відповідача - не з'явився,

3-тя особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1042 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2013 року у справі №5023/2520/12

за позовом Харківського обласного споживчого товариства, м. Харків,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-2005»,

до Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків,

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 березня 2013 року по справі №5023/2520/12 заяву Харківської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 задоволено.

Скасовано рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 про визнання за Харківським обласним споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. "Л-1" Л'-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення №7 загальною площею 26,6 кв.м., приміщення №8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м. та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Внесено зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на нежитлову будівлю літ. "Л-1" "Л`-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення №7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення №8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5 загальною площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, яке було визнано рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 за Харківським обласним споживчим товариством. Направлено дане рішення на адресу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2013 року у справі №5023/2520/12 та постановити нове рішення, яким відмовити у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повністю. Стягнути з Харківської міської ради судові витрати.

Зокрема, апелянт зазначає, що не був належним чином повідомлений господарським судом Харківської області про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що унеможливило надання позивачем суду відповідних доказів та прийняття ним участі у розгляді справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно скасував право власності позивача на приміщення площею 76,5 м 2 , оскільки право власності на це приміщення позивач набув відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2003 року та зареєстрував у КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 20.04.2004 року.

Окрім того, позивач вказує про те, що за договором купівлі-продажу та акту приймання-передачі Харківське обласне споживче товариство вже відчужило ТОВ «Агат-2005» спірне нерухоме майно.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року залучено до участі у даній справі у якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Агат-2005».

До судового засідання, яке відбулося 29.04.2013 року з'явився позивач.. Треті особи та відповідач не з'явилась, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте треті особи та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності третіх осіб та відповідача, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2003 року у справі №11/468-03 Харківському обласному споживчому товариству на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 82,5 м 2 , яке розташоване на земельній ділянці за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115.

Позивач здійснив самочинне будівництво приміщення №8 загальною площею 4,0 м 2 , приміщення №7 загальною площею 26,6 м 2 , та приміщення №5 загальною площею 56,8 м 2 в нежитловій будівлі літ. «Л-1»Л-1», що розташовані за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115. Однак, після завершення будівництва спірних приміщень, вони не були прийняті до експлуатації. Окрім того, у позивача відсутнє належним чином оформлене право користування земельною ділянкою, на якій здійснено будівництво.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 позов задоволено повністю на підставі ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, визнано за Харківським обласним споживчим товариством право власності на спірні самочинні нежитлові будівлі.

Від Харківської міської ради надійшла заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, де просить суд прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 щодо визнання права власності; скасувати у державному реєстрі право власності запис про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ "Л-1" Л'-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення №7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення №8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5 загальною площею 56,8 кв.м. розташованої за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115.

В даній заяві відповідач в якості нововиявлених обставини зазначає про недодержання позивачем «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», недодержання позивачем порядку прийняття в експлуатацію нерухомого майна.

Господарський суд Харківської області рішенням від 07.03.2013 року по справі №5023/2520/12, задовольняючи заяву за нововиявленими обставинами, керувався ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, ст.125, 126 Земельного кодексу України з огляду на наявність нововиявлених обставин та недодержання позивачем порядку прийняття в експлуатацію нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Позивачем на момент винесення рішення не отримано відповідного дозволу на будівництво, технічні умови, проекту будівництва, не надано відповідного рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту, відтак позивачем не виконані вимоги "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом"; позивачем не додержано вимог Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна; позивачем не надано будь-яких даних щодо відсутності порушень самочинним будівництвом прав інших осіб.

Окрім того, у позивача відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо надання згоди на перебудову та збільшення площі приміщень, які знаходяться на за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115.

Як вбачається із заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, факти і обставини, викладені у цій заяві не були відомі Харківській міській раді під час ухвалення рішення суду, а стали відомі Харківській міській ради після обстеження земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові.

Згідно статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно положень статті 113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26 грудня 2011 року - до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані вище обставини не були і не могли бути відомі суду на час розгляду справи судом першої інстанції.

Наведене, в свою чергу, дає підставу для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2012 року у справі №5023/2520/12 у відповідності до ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст.114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами перегляду судового рішення приймається рішення - у разі скасування рішення. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом.

Виходячи з того, що будівництво спірного приміщення виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим, відповідно до пункту 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України встановлено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно місцевий господарський суд повинен з'ясувати відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки, та відсутність порушень самочинним будівництвом прав інших осіб.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченого законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на момент здійснення самовільного будівництва), рішення міської ради про надання земельної ділянки для розміщення об'єкта містобудування є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання дозволу місцевої інспекції ДАБК.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Такими документами є договір оренди або державний акт, так як згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень, зокрема міських рад на території міст, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Позивачем не оформлено землекористування земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 115 в м. Харкові у встановленому ст. 116 Земельного кодексу України порядку для обслуговування самовільно збудованої будівлі площею 85 м 2 .

Зазначена земельна ділянка на якій розміщена самовільна будівля позивача, знаходиться у комунальній власності, а розпоряджатися цією земельною ділянкою має право тільки територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради.

Процедуру вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, здійсненим на ділянці, що належить забудовнику на праві власності чи користування визначено "Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженим у новій редакції рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005р. №188/05.

Згідно розділу 3 зазначеного Порядку забудовник зобов'язаний в установленому порядку отримати рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту.

Окрім того позивачем порушено умови договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.04.2011 року між Харківською міською радою та ХОСТ, п. 7 якого встановлена заборона на будь-яке будівництво, реконструкцію існуючих будівель на наданих у користування земельних ділянках без відповідного дозволу орендодавця.

Позивач рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту не отримав.

Також в матеріалах справи відсутні докази погодження самочинного будівництва з відповідними службами містобудування та архітектури, санепідемнагляду і пожежного нагляду, та доказів того, що спірний об'єкт не порушує прав інших осіб.

Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, та його реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова, а також звернення до Харківської міської ради з приводу прийняття об'єктів до експлуатації.

Пунктом 3 ст.331 Цивільного кодексу передбачено, що право власності на новостворене майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

Наданий ХОСТ технічний висновок ПП «Модулор-сервіс» про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно збудованих нежитлових приміщень, не є належним доказом придатності спірних будівель та експлуатації та не дає права експлуатувати збудовані приміщення. Необхідним є отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку, а саме - сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22 вересня 2004 року №1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Дане самочинно збудоване нерухоме майно до експлуатації не приймалась. ХОСТ не звертався до відповідних органів з проханням щодо введення в експлуатацію самовільної будівлі.

Враховуючи відсутність у Харківського обласного споживчого товариства прав користування земельною ділянкою на якій розміщені спірні нерухомі об'єкти, порушення позивачем вимог "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", не додержання позивачем вимог Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.

Більш того, суд бере до уваги, що за договором купівлі-продажу від 27.09.2012 року №3085 та акту приймання-передачі Харківським обласним споживчим товариством вже відчужено ТОВ «Агат-2005» спірне нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи ці обставини, на момент ухвалення рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2013 року позивач вже не був власником спірного майна.

Оскільки право власності на спірне майно перейшло за договором купівлі-продажу до іншої особи, суд позбавлений будь-яких правових підстав визнати право власності на це майно за Харківським обласним споживчим товариством.

Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, а саме: на нежитлову будівлю літ. "Л-1" Л'-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення № 5 загальною площею 56,8 кв.м.

Крім того, оскаржуваним рішенням внесено зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на нежитлову будівлю літ. "Л-1" "Л`-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5 загальною площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, яке було визнано рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі № 5023/2520/12 за Харківським обласним споживчим товариством. Направлено дане рішення на адресу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Однак, я вбачається із матеріалів справи, щодо цієї частини рішення будь-яких вимог ані позивачем, ані відповідачем (зустрічний позов) не заявлялось.

Тобто, суд розглянув і вирішив питання щодо якого вимог сторонами не заявлялось, вийшовши тим саме за межі позовних вимг.

Положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачені права господарського суду при прийнятті рішення. Цією статтею передбачено виключний перелік випадків, коли суду надається право виходити за межі позовних вимог, зокрема, в разі якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вносячи зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на нежитлову будівлю необґрунтовано вийшов за межі позовної заяви, чим порушив наведену вище норму закону, а також прийняв рішення про обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме - Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Частиною 3 ст.104 Господарського кодексу України визначено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Перевіряючи твердження апелянта про неналежне його повідомлення судом першої інстанції про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що унеможливило надання ним суду відповідних доказів та прийняття ним участі у розгляді справи, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції належним чином повідомив Харківське обласне споживче товариство про час та місце проведення судового засідання, направивши йому ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2013 року у справі №5023/2520/12 про призначення розгляду справи. Про вказане свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа сторонам, відповідно до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу у належні строки.

Вказаним спростовується посилання апелянта на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Однак, враховуючи порушення процесуального права місцевим господарським судом, рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2013 року по даній справі підлягає скасуванню в частині внесення зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на спірні нежитлові будівлі, виключивши цю частину з рішення. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2013 року у справі №5023/2520/12 скасувати в частині внесення зміни до державного реєстру прав власності про скасування права власності на нежитлову будівлю літ. "Л-1" "Л`-1" загальною площею 125,0 кв.м. у тому числі на самовільно побудовані приміщення № 7 загальною площею 26,6 кв. м., приміщення № 8 загальною площею 4,0 кв.м., приміщення №5 загальною площею 56,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, яке було визнано рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2012 року по справі №5023/2520/12 за Харківським обласним споживчим товариством та направлення даного рішення на адресу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, виключивши цю частину з рішення.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.04.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.