Ухвала

від 04.03.2013 по справі 5006/29/50/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                                                 У  Х  В  А  Л  А   04.03.13 р.                                                                        Справа № 5006/29/50/2012                                           Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М., розглянувши матеріали за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус», м.Київ про: визнання видаткової накладної №ТОВ-000241 від 29.02.2012р. недійсною. без виклику сторін ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екорамбус», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 20 741,18грн., 3% річних у сумі 74,74грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк  (далі – Позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус», м.Київ (далі – Відповідач за зустрічним позовом) про визнання видаткової накладної №ТОВ-000241 від 29.02.2012р. недійсною. Відповідно до ч. 5 ст.22 та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора”, м. Донецьк про визнання видаткової накладної №ТОВ-000241 від 29.02.2012р. недійсною  у справі № 5006/29/50/2012, господарський суд зазначає наступне. Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних справ та інтересів.  Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Окрім того, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Водночас, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту. Видаткова накладна №ТОВ-000241 від 29.02.2012р., яку ТОВ “ТС Обжора” просить визнати недійсною  за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів. Таким чином, спір про визнання видаткової накладної №ТОВ-000241 від 29.02.2012р. недійсною не підлягає розгляду в господарському суді. Згідно з п. 1 частини першої ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України. Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2011р.  по справі № 29/195пн. Враховуючи викладені вище обставини та приписи норм чинного законодавства, суд, встановивши, що спірна видаткова накладна №00001539 від 01.07.2009р. не є актом господарюючого суб'єкта в розумінні ст. 12 ГПК України, дійшов висновку, що у прийнятті даної зустрічної позовної заяви слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. 60, п. 1 ст. 62 та ст.86 ГПК України, суд –    УХВАЛИВ:  Відмовити в прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус», м.Київ про визнання видаткової накладної №ТОВ-000241 від 29.02.2012р. недійсною.                        Суддя                                                               Риженко Т.М.