Постанова

від 09.09.2008 по справі 17/217

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/217

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.09.2008                                                                                           № 17/217

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Підлипська І.П. – представник, дов. б/н від 01.09.2008;

 від відповідача - Брунь В.П. – представник, дов. №1ю від 22.07.2008;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2008

 у справі № 17/217  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніса"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

 про                                                  стягнення заборгованості у розмірі 152757,49 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі №17/217 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 465,00 грн. інфляційних збитків, 4 721,10 грн. пені, 621,78 грн. 3% річних, 958,08 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 88 000,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача в рахунок оплати товару, поставленого за договором № 27/12 від 27.11.2007, грошові кошти в розмірі 83 000,00 грн., а також судом встановлено, що ще 5 000,00 грн. помилково не були враховані позивачем при розрахунку суми основного боргу, отже на момент вирішення спору по суті, відповідач повністю розрахувався за товар, отриманий за договором поставки № 27/12, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 88 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору; судом встановлено, що при укладанні договору поставки сторони визначили строк оплати товару 10 банківських днів, але не визначили з якого саме моменту цей строк розпочинається, при цьому з матеріалів справи вбачається, що 04.01.2008 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, в якій ставилася вимога про термінову оплату отриманого за договором № 27/12 товару, яка була одержана уповноваженим представником відповідача 09.01.2008, тому, керуючись приписами ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку. що відповідач був зобов'язаний оплатити товар до 16.01.2008; оскільки відповідач допустив прострочення платежу, то на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу суму інфляційних збитків за період з 16.01.2008 по 13.04.2008, що становить 2 465,00 грн., а також 3% річних за цей же період в сумі 621,78 грн.; оскільки відповідач прострочив оплату товару, з нього на підставі п. 4.3 договору № 27/12, ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.01.2008 по 13.04.2008, що становить 4 721,10 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі № 17/217 повністю з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вважає висновок суду першої інстанції щодо отримання відповідачем 09.01.2008 саме претензії від 04.01.2008, а не будь-якої іншої кореспонденції помилковим, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості отриманої від позивача м'ясної продукції не настав, що унеможливлює стягнення пені та 3% річних.

Відповідач стверджує, що суд першої інстанції невірно визначив суму основного боргу, за якою відсутній предмет спору та припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, що вплинуло на розмір пені, судових витрат, чим порушено норми ст.ст. 49, 80, 84 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що погоджується з твердженням відповідача щодо необхідності зменшення розміру держмита, вказаного в рішенні місцевого господарського суду; як вбачається з матеріалів справи та норм законодавства, відповідач був належним чином в розумінні ст. 530 ЦК України повідомлений про вимогу щодо виконання взятого на себе зобов'язання за договором від 27.11.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача боргу в розмірі 88 000,00 грн., пені в розмірі 61 325,49 грн., 3% річних в розмірі 880,00 грн., збитки, завдані інфляцією, в розмірі 2 552,00 грн. та судові витрати, що включають в себе держмито в розмірі 1 527,57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

В засіданні суду першої інстанції 18.06.2008 позивачем на підставі ст. 22 ГПК України була подана заява про уточнення позовних вимог від 17.06.2008, в якій зазначено, що позивачем при поданні позову була помилково не врахована проплата відповідача в розмірі 5 000,00 грн., що була проведена 27 02.2008, а також, враховуючи той факт, що відповідач оплатив в повному обсязі кошти за поставлений товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 60 175,49 грн., 3% річних в розмірі 850,00 грн., збитки, завдані інфляцією, в розмірі 2 465,00 грн. та судові витрати.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 3.1 договору поставки № 27/12 від 27.11.2007 позивач, за договором продавець, здійснює поставку м'яса яловичини 1 та 2 кат., свинини 2 кат. замороженого або охолодженого в напівтушах, четвертях, м'яса блочного, субпродуктів в асортименті та в кількості, погоджених двома сторонами; відповідач, за договором покупець, зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до домовленості; ціна на товар встановлюється в накладних.

Позивачем був поставлений товар на загальну суму 111 375,60 грн., що підтверджується копіями накладної № 148 від 28.11.2007, довіреності серія ЯНЦ № 839467 від 28.11.2007.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а п. 4.1 договору № 27/12 визначено, що оплата за товар може проводитись як шляхом передплати, так і шляхом оплати за поставлений товар протягом до десяти банківських днів.

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за накладною від 28.11.2007, по 12.12.2007.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягів з особового рахунку позивача (а.с. 23 – 29, 58 – 59), відповідач свої зобов'язання зі своєчасної оплати вартості товару належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на день подання позову заборгованість становила 83 000,00 грн., яка була остаточно погашена лише станом на день прийняття рішення місцевим господарським судом.

Як вже було зазначено вище, позивачем в позовній заяві була заявлена вимога про стягнення з відповідача 88 000,00 грн. основного боргу.

Пунктами 1-1, 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки сума основного боргу в розмірі 83 000,00 грн. була погашена відповідачем після подання позову та до прийняття рішення судом першої інстанції, а позовна вимога про стягнення, крім зазначеного суми, ще 5 000,00 грн. боргу була заявлена безпідставно, то, враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 17.06.2008, провадження у справі № 17/217 в частині стягнення 83 000,00 грн. основного боргу належить припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу – на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що, зокрема, впливає на розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 договору № 27/12 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми поставленого товару за кожний прострочений календарний день.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи ту обставину, що, як було встановлено вище, відповідач повинен був оплатити товар до 12.12.2007 та положення п. 4.3 договору № 27/12, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 13.12.2007 по 13.04.2008 в розмірі 6 393,21 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача сум 3% річних за період з 13.12.2007 по 13.04.2008 в розмірі 850,00 грн. та інфляційних втрат за період з грудня 2007 р. по березень 2008 р. в розмірі 2 465,00 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та не суперечать нормам чинного законодавства.

Вимога позивача про покладення на відповідача 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, адже такі витрати позивачем до прийняття оскаржуваного рішення не були понесені, про що, зокрема, свідчить письмове пояснення представника позивача від 09.09.2008, згідно з яким сума 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу була сплачена після прийняття рішення судом першої інстанції.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Суд першої інстанції необґрунтовано припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, адже ці вимоги не були задоволені відповідачем після порушення провадження у справі № 17/217, а позивач відмовився від цих вимог, як від таких, що були заявлені безпідставно (помилково), тому, як вже зазначалося, в цій частині належало припинити провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку про те, що відповідач згідно з приписами ст. 530 ЦК України повинен був оплатити поставлений товар до 16.01.2008, адже як було встановлено вище, враховуючи положення ч. 1 ст. 530 ч. 1 ст. 692 ЦК України, п. 4.1 договору № 27/12, відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати вартості товару до 13.12.2007, тому позовні вимоги про стягнення пені і 3% річних підлягають задоволенню в розмірах 6 393,21 грн. та 850,00 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу та в частині пені в розмірі понад 6 393,21 грн. заявлені позивачем безпідставно, то судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Суд апеляційної інстанції частково не може погодитись з доводами апеляційної скарги, адже оскільки відповідач повинен був оплатити товар до 13.12.2007, то обставини щодо отримання чи неотримання відповідачем претензії позивача від 04.01.2008 не впливають на результат розгляду справи.

Укладена 21.04.2008 сторонами угода про порядок оплати за договором поставки № 27/12 від 27.11.2007 не впливає на права та обов'язки сторін, що мали місце до 21.04.2008, оскільки згідно з п. 3 зазначеної угоди ця угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін; підписи вчинені без зазначення дат, отже підписана угода датою її складання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись п.п. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „М'яснийальянс” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі № 17/217 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясний альянс” (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5; рахунок № 260055300102640 в Київській міській філії соцрозвитку „Укрсоцбанк”, МФО 322012; код ЄДРПОУ 31723193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніса” (21000, м. Вінниця, пров. Селянський, 10/7; рахунок № 2600910315 в АППБ „Аваль” м. Вінниці, МФО 302274; код ЄДРПОУ 30164510) 6 393,21 грн. пені, 2 465,00 грн. збитків, завданих інфляцією, 850,00 грн. 3% річних, 928,25 грн. державного мита, 71 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясний альянс” 88 000,00 грн. основного боргу.

В решті позову відмовити.”

3.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 17/217 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.09.08 (відправлено)