Рішення

від 10.02.2009 по справі 15/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/234

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.02.09 р.                                                                                                       Справа № 15/234                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донместпром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32685898)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 00191193)

про стягнення основного боргу в сумі 223384,49 грн., пені в розмірі 7006,00 грн., інфляції 2271,00 грн., 3% річних 3915,00 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: Шатунов Є.А. за довіреністю № 2/11-08 від 01.11.2008 р., Ізмалков Г.В. за довіреністю № 201/11-08 від 10.11.2008 р.

від відповідача: Бичков А.Ю. за довіреністю № 73/5-45 від 29.12.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Донместпром” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве про стягнення основного боргу в сумі 223384,49 грн., пені в розмірі 7006,00 грн., інфляції 2271,00 грн., 3% річних 3915,00 грн.  

Ухвалою суду від 16.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/234, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2008 р. сторони уклали договір поставки продукції № 2801702, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю обладнання, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами в специфікаціях до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками та являються невід'ємною частиною даного договору. Загальна кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором, складається з кількості та ціни товару, що поставляється за всіма специфікаціями, оформленими до договору.

Згідно п. 5.1 договору порядок та строки поставки визначаються сторонами в специфікаціях.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору оплата вартості товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Строки оплати визначаються сторонами в специфікаціях. В специфікаціях до договору встановлений тридцятиденний строк оплати з моменту поставки.

Згідно п. 9.8 договору неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

До договору поставки сторони прийняли специфікації № 2 від 10.09.2008 р. та № 3 від 30.09.2008 р. Специфікаціями сторони передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару. Завірені копії договору та специфікації до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 223384,49 грн. за видатковими накладними: № РН-0000194 від 10.09.2008 р. на суму 106692,25 грн., № РН-0000209 від 30.09.2008 р. на суму 81692,24 грн., № РН-0000221 від 02.10.2008 р. на суму 35000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 223384,49 грн. підтверджується крім вказаних видаткових накладних довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ЯПД № 561186 від 10.09.2008 р. та серії ЯПД № 561394 від 30.09.2008 р. на довірену особу відповідача та податковими накладними: № 196 від 10.09.2008 р. на суму 106692,25 грн., № 211 від 30.09.2008 р. на суму 81692,24 грн., № 223 від 02.10.2008 р. на суму 35000,00 грн. Завірені копії вказаних документів також додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2801702 від 13.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях. Також, видаткові та податкові накладні, довіреності містять посилання на договір № 2801702 від 13.08.2008 р.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікаціях до договору встановлений тридцятиденний строк оплати отриманого товару. Оскільки видаткова накладна № РН-0000194 підписана 10.09.2008 р., то строк виконання грошового зобов'язання по першому факту поставки для відповідача наступив у період з 10.09.2008 р. по 10.10.2008 р., а вже з 11.10.2008 р. почалося прострочення виконання зобов'язання; видаткова накладна № РН-0000209 підписана 30.09.2008 р., строк оплати по другому факту поставки для відповідача наступив у період з 30.09.2008 р. по 30.10.2008 р., а вже з 31.10.2008 р. почалося прострочення виконання зобов'язання; видаткова накладна № РН-0000221 підписана 02.10.2008 р., строк оплати по третьому факту поставки для відповідача наступив у період з 02.10.2008 р. по 03.11.2008 р. (01.11.2008 р. та 02.11.2008 р. є вихідними днями), а вже з 04.11.2008 р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 02-41/2801 від 26.01.2009 р. У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та обґрунтовує це наступним: на момент подачі позовної заяви відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 106692,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2814630 від 14.11.2008 р. на суму 106692,25 грн., оригінал якого доданий до відзиву. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав до суду обґрунтований розрахунок суми основного боргу, тому наявність заборгованості відповідача перед позивачем підлягає доказуванню, у зв'язку з чим нарахування 3% річних, інфляції та пені здійснювати неправомірно. Заперечення щодо нарахування пені відповідач обґрунтовує відсутністю письмового визначення пені, як засобу забезпечення виконання договору. Відповідач заперечує проти нарахування інфляції за жовтень 2008 р., оскільки за видатковою накладною № РН-0000221 від 02.10.2008 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідачем наступив у період з 02.10.2008 р. по 02.11.2008 р. Тому позивач безпідставно нараховує інфляцію за даний період. Позовні вимоги щодо стягнення 10000,00 грн. за послуги адвоката відповідач вважає необґрунтованими, тому що відсутній зв'язок між, нібито, невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань та розміром понесених у зв'язку з цим збитків. Відповідач також вказує на порушення позивачем обов'язкового досудового порядку врегулювання спору між сторонами, який передбачений п. 10.2 договору.

Заперечення відповідача щодо розміру основного боргу, нарахування пені та суми інфляційних нарахувань є обґрунтованими та судом приймаються до уваги. Інші заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи

Враховуючи факт часткової оплати відповідачем отриманої за договором продукції в сумі 106692,25 грн., сума боргу на момент подання позову до суду складає 116692,24 грн. (223384,49 грн. – 106692,25 грн. = 116692,24 грн.).

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого за договором № 2801702 від 13.08.2008 р. від позивача товару на суму 116692,24 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню на суму 116692,24 грн. В частині стягнення 106692,25 грн. у задоволенні позовних вимог слід відмовити, тому як оплата була проведена 14.11.2008 р., а позовна заява вих. № 209/12-08 від 05.12.2008 р. надійшла до суду тільки 12.12.2008 р., прийнята судом до розгляду та порушено провадження у справі 16.12.2008 р. Тобто позивач до подачі даного позову отримав часткову оплату боргу, про що не зазначив у позовній заяві та не врахував у сумі позову.

Позивач керуючись п.п. 9.7, 9.8 договору № 2801702 від 13.08.2008 р., ст. 343 ГК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором, нарахував відповідачу пеню за період з 10.10.2008 р. по 15.11.2008 р. в розмірі 7006,00 грн. (розрахунок пені доданий до позовної заяви).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Даним Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який необхідно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений, тому як встановлюється згодою сторін..

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором поставки продукції № 2801702 від 13.08.2008 р. розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов договору № 2801702 від 13.08.2008 р., застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за жовтень 2008 р. в розмірі 2271,00 грн. (розрахунок доданий до позову). При цьому позивач нараховує інфляцію на суми неоплаченого товару по всім трьом видатковим накладним, але прострочення оплати товару на жовтень 2008 р. наступило по двом видатковим накладним: № РН-0000194 від 10.09.2008 р. на суму 106692,25 грн., № РН-0000209 від 30.09.2008 р. на суму 81692,24 грн. У зв'язку з цим розрахунок позивача суд до уваги не приймає.

Розрахунки суду наступні: по видатковій накладній № РН-0000194 від 10.09.2008 р.:  106692,25 грн. х 101,7% = 108506,02 грн. – 106692,25 грн. = 1813,77 грн.; по видатковій накладній № РН-0000209 від 30.09.2008 р.: 81692,24 грн. х 101,7% = 83081,01 грн. – 81692,24 грн. = 1388,77 грн. Загальна сума інфляції складає 1813,77 грн. + 1388,77 грн. = 3202,54 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 2271,00 грн.

Крім того позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 10.10.2008 р. по 15.11.2008 р. в сумі 3915,00 грн. (розрахунок доданий до позову). Але позивач при розрахунку припускається помилки по кількості днів прострочення. У зв'язку з цим розрахунок позивача суд до уваги не приймає.

Розрахунки суду наступні: по видатковій накладній № РН-0000194 від 10.09.2008 р. кількість днів прострочення складає 34 дня (з 11.10.2008 р. по 13.11.2008 р. з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання до дати фактичної оплати суми боргу за цією видатковою накладною):  106692,25 грн. х 3% х 34 дні : 366 днів = 297,34 грн.; по видатковій накладній № РН-0000209 від 30.09.2008 р. кількість днів прострочення складає 16 днів (з 31.10.2008 р. по 15.11.2008 р. з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання до дати, вказаної самим позивачем в розрахунку): 81692,24 грн. х 3% х 16 днів : 366 днів = 107,14 грн.; по видатковій накладній № РН-0000221 від 02.10.2008 р. кількість днів прострочення складає 12 днів (з 04.11.2008 р. по 15.11.2008 р. з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання до дати, вказаної самим позивачем в розрахунку): 35000,00 грн. х 3% х 12 днів : 366 днів = 34,43 грн. Загальна сума 3% річних складає: 297,34 грн. + 107,14 грн. + 34,43 грн. = 438,91 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 3915,00 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 438,91 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 3915,00 грн. – 438,91 грн. = 3476,09 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляції, а також взяв участь у двох судових засіданнях, що підтверджується договором про надання правової допомоги № б/н від 10.11.2008 р., калькуляцією вартості юридичних послуг, актом виконаних робіт від 09.01.2009 р., свідоцтвом про право займатися адвокатською діяльністю, завірені копії договору, свідоцтва та оригінали калькуляції та акту виконаних робіт додані до позову. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 10000,00 грн. на розрахунковий рахунок фізичної особи Ізмалкова Геннадія Володимировича згідно платіжного доручення № 40 від 13.11.2008 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу. Сам адвокат Ізмалков Г.В. в судовому засіданні підтвердив факт оплати його послуг у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п.2 ст. 33  Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати  юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних  рис через перелік  певних  факторів, що мають  братись  до уваги при визначенні розміру оплати  -  обсяг  часу  і роботи,  що вимагається для адвоката,  його адвокатський  досвід,  науково-теоретична  підготовка,  тощо.

Визначаючи розмір сум,  які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні  братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові  відрядження (якщо  їх  установлено);  вартість  економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;   вартість  оплати  відповідних  послуг  адвокатів,  яка склалася  в  країні  або  в  регіоні;  наявні  відомості   органів статистики  або  інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість  розгляду  і  складність  справи  тощо.   Докази,   які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Адвокат брав участь лише у двох судових засіданнях 15.01.2009 р. та 10.02.2009 р. Інших доказів на  підтвердження  зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.

Виходячи з калькуляції вартості юридичних послуг: юридичний аналіз документів господарської діяльності та складання позовної заяви – 2000,00 грн., підготовка до судового засідання – 1270,00 грн., участь в двох судових засіданнях – 6730,00 грн., суд робить висновок, що вартість наданих послуг занадто завищена, не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, підлягає стягненню в розмірі 5000,00 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 48; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (юридична адреса: 86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9; код ЄДРПОУ 00191193; поточний рахунок 26006127300 в ЗАТ “Донгорбанк” відділення № 1 м. Єнакієве, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Донместпром” (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 88/231; код ЄДРПОУ 32685898; поточний рахунок 26000162800 в ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) суму 119402,15 грн. (а саме: основний борг у сумі 116692,24 грн., інфляційні нарахування у сумі 2271,00 грн., 3% річних в сумі 438,91 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1194,02 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,55 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення основного боргу на суму 106692,25 грн. відмовити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 7006,00 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 3476,09 грн.

У судовому засіданні 10.02.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 13.02.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя