Рішення

від 05.02.2009 по справі 2/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09                                                                                           Справа№ 2/157

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Потинського А.М., представника відповідача Михайлишин О.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради “Архітектурна основа” м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м. Львів про розірвання договору про депозитний вклад та стягнення 100000 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Львівської обласної ради “Архітектурна основа” м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м. Львів про розірвання договору про депозитний вклад та стягнення 100000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 29.01.2009р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.02.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про депозитний вклад, відповідно до умов якого позивач перерахував на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 100000 грн. 00 коп. Термін дії договору встановлювався до 17.09.2014р. Засновником позивача 07.10.2008р. було прийнято рішення про припинення позивача як юридичної особи шляхом реорганізації. У зв'язку з цим у позивача виникли фінансові зобов'язання, зокрема по виплаті вихідних допомог, компенсацій звільненим працівникам, сплаті податків на загальну суму близько 150000 грн. 00 коп. 09.12.2008р. позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору про депозитний вклад та повернення суми вкладу у розмірі 100000 грн. 00 коп. Листом від 16.12.2008р. відповідач повідомив позивача, що підстав для розірвання договору про депозитний вклад немає та посилається на постанову НБУ №413 від 04.12.2008р., якою банки зобов'язано не допускати дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Вважаючи дану відмову необґрунтованою, позивач звернувся з позовною заявою в суд, мотивуючи необгрунтованість відмови тим, що нормами цивільного законодавства (ст.ст. 1058, 1075, 1060 ЦК України) передбачено, що банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника, постанова НБУ, на яку посилається відповідач, не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому застосуванню не підлягає. Також посилається на ст. 652 ЦК України, якою встановлено, що договір може бути розірваний у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, вважаючи такою обставиною прийняття рішення засновником про припинення позивача як юридичної особи. Таким чином, представник позивача просить розірвати договір №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р., зобов'язати відповідача повернути позивачу депозитний вклад в сумі 100000 грн. 00 коп., стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати, в тому числі оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В своїх запереченнях посилається на норму ЦК України, якою встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ч. 2 ст. 1060). Оскільки в договорі про депозитний вклад передбачено інші умови повернення (встановлення незнижувального залишку, процедура попередження про часткове зняття коштів, право відповідача відмовити у достроковому знятті коштів тощо), повернення суми депозиту є правом, а не обов'язком відповідача. Представник відповідача також зазначає, що банки, в тому числі відповідач, керуються в своїй діяльності нормативно-правовими актами НБУ, зокрема постановою №413 від 04.12.2008р. Вказана постанова набрала чинності з дати підписання, не оскаржена та не скасована, а тому підлягає обов'язковому виконанню. Не вважає істотною обставиною, яка б була підставою для розірвання договору про депозитний вклад, реорганізацію позивача, оскільки усі права та обов'язки по зобов'язаннях позивача перейдуть до його правнонаступників.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

13 вересня 2007 року між вкладником (позивачем) та банком (відповідачем) було укладено договір №147 про депозитний вклад (з правом поповнення депозитного вкладу “Депозитна лінія”).

Згідно п.1.1, п.1.2 договору про депозитний вклад №147 від 13.09.2007р., відповідач відкриває позивачу депозитний рахунок №26152485303 в ЗАТ “АКБ “Львів”, а позивач перераховує на цей рахунок грошові кошти в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень (депозитний вклад), на умовах визначених цим договором.

Термін дії цього договору з 13 вересня 2007 року по 17 вересня 2014 року.

Згідно п. 4.3 договору, вказаний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, позивач згідно платіжного доручення №242 від 13.09.2007р. здійснив перерахування відповідачу коштів в розмірі 100000 грн. 00 коп. з призначенням платежу “внесення коштів на депозитний рахунок згідно договору №147 від 13.09.2007р. ”.

Згідно довідки від 05.01.2009р. відповідачем підтверджено залишок на депозитному рахунку позивача в розмірі 100000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору про депозитний вклад, позивач має право своєчасно та в повній сумі отримати суму депозиту та проценти за користування депозитом.

Пунктом 3.2.2 договору про депозитний вклад передбачено, що позивач зобов'язаний письмово, не пізніше ніж за сім календарних днів повідомити відповідача про необхідність дострокового розірвання цього договору чи часткове зняття коштів з депозитного рахунку вказаного в п. 1.1. договору.

За вих. №91 від 09.12.2008р. позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. із проханням повернення депозитного вкладу за договором у розмірі 100000 грн. 00 коп. шляхом перерахунку вказаної суми з депозитного рахунку №26152485303 на поточний рахунок №2600525770 у ВАТ “АКБ “Львів”.

Одночасно, на адресу відповідача було надіслано для підписання угоду про припинення дії договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р.

Однак, листом №3254/8-07/1 від 16.12.2008р., відповідач повідомив позивача про те, що підстав для розірвання договору №147 про депозитний вклад у відповідача немає.

Крім цього, відповідач в обґрунтування вказаної відмови повідомив, що постановою Правління НБУ від 04.12.2008р. №413 передбачено, що банки зобов'язані не допускати дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Також відповідач покликається на те, що згідно п. 3.3.3 договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. банк має право надавати згоду або відмовити у достроковому повному чи достроковому частковому знятті суми вкладу з депозитного рахунку.

Відповідно до п. 5.3. договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р., правовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається судом з тексту договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. (п. 1.2. договору) та згідно наданих відповідачем письмових пояснень по справі, вказаний договір укладений на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад), а саме з 13.09.2007р. по 17.09. 2014р.

Таким чином суд прийшов до висновку, що оскільки договір №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. укладений на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, відповідач був зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

При цьому, безпідставною є відмова відповідача в достроковому поверненні вкладу з посиланням на положення постанови Правління НБУ №413 від 04.12.2008р. з огляду на наступне.

Згідно ч. 1-2 ст. 56 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України “Про Національний банк України” нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Однак, як встановлено судом, постанова Правління НБУ №413 від 04.12.2008р. не зареєстрована в Міністерстві юстиції України у встановленому законодавством порядку, а тому не носить характеру нормативно-правового акта.

Вказана постанова Національного банку України, адресована банкам України, містить рекомендації щодо їх діяльності та жодним чином не спростовує та не змінює норм чинного законодавства України, зокрема норм Цивільного кодексу України, які врегульовують дані правовідносини між позивачем та відповідачем.

До матеріалів справи долучено лист Управління Національного банку України у Львівській області №18-10/4855 від 27.11.2008р., який був направлений у відповідь на звернення позивача, в якому вказано, що банки укладають з клієнтами договори банківського вкладу та банківського рахунку згідно з вимогами Цивільного кодексу України. Тлумачення умов укладених між банками та клієнтами договорів здійснюється згідно зі ст.ст. 637, 213 ЦК України, відповідно до яких зміст договору, зокрема поняття “термін дії договору” та “строк завершення зобов'язань” тлумачаться сторонами договору виходячи із змісту договірних зобов'язань. У випадку недосягнення згоди суперечки вирішуються у встановленому законодавством порядку. Національний банк України такими повноваженнями не наділений. Як і не наділений повноваженнями для втручання у договірні відносини між банком та його клієнтами, зокрема, шляхом спонукання банку до вчинення певних дій згідно з умовами відповідного договору.

В поданих письмових поясненнях відповідач спростовує рекомендаційний характер постанови Правління НБУ №413 від 04.12.2008р. покликаючись на ч. 3 ст. 67 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

Положення вказаної норми Закону України “Про банки і банківську діяльність”, не підтверджує доводів відповідача, оскільки постанова Правління НБУ №413 від 04.12.2008р. не являється нормативно-правовим актом Національного банку України, обов'язковість виконання яких передбачена у вищезгаданій нормі Закону. Вказане знаходить своє підтвердження в нормі ч. 1 ст. 56 Закону України “Про Національний банк України”.

Таким чином, відмова відповідача у поверненні позивачу на його вимогу вищевказаного банківського вкладу в силу ст. 1060 ЦК України є неправомірною.

Окрім того, можливість дострокового повернення депозитного вкладу та дострокового  розірвання договору передбачена умовами договору про депозитний вклад №147 від 13.09.2007р., зокрема п.п. 2.7. та п.п. 3.3.2.  

Крім того, як вбачається судом із направленої позивачем на адресу відповідача пропозиції №91 від 09.12.2008р. про розірвання договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р., позивач повідомив відповідача про наявність істотних обставин, які зумовлюють необхідність дострокового розірвання договору та повернення банківського вкладу.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Рішенням Львівської обласної ради №700 від 07.10.2008р., яке було прийняте під час дії договору №147 про депозитний вклад, КП ЛОР “Архітектурна основа”, яке перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області, було реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства Львівської обласної ради “Центр просторового розвитку”.

Згідно ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно ч. 2 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно ч.1 ст. 107 ЦК України, кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи, зокрема: довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості.

Відповідно до ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Таким чином, припинення юридичної особи внаслідок приєднання зумовлює необхідність погашення заборгованості в тому числі перед працівниками по заробітній платі, вихідній допомозі у зв'язку із звільненням працівників, погашенні заборгованості перед іншими кредиторами, що вимагає погашення кредиторських вимог.

В свою чергу, позивач зазначає про те, що КП ЛОР “Архітектурна основа” не проводить свою діяльність, а тому не отримує грошових надходжень на свій розрахунковий рахунок. Тому, як стверджує позивач, коштами за допомогою яких КП ЛОР “Архітектурна основа” може здійснити всі необхідні при реорганізації підприємства розрахунки, проведення яких є вимогою чинного законодавства України, є депозитний вклад підприємства за договором №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. в розмірі 100000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач в позовній заяві та наданих суду додаткових поясненнях повідомив про те, що на момент укладення договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. його сторони не могли передбачити проведення реорганізації КП ЛОР “Архітектурна основа” та виходили з того, що така зміна обставин не настане. Тому, як зазначає позивач вищевказаний договір про депозитний вклад було укладено із встановленим терміном дії до 17.09.2014р.

При цьому, зміна обставин, а саме проведення реорганізації КП ЛОР “Архітектурна основа” відповідно до рішення Львівської обласної ради №700 від 07.10.2008р. шляхом приєднання його до КП ЛОР “Центр просторового розвитку”, зумовлена причинами, які не могли бути усунені позивачем після їх виникнення.

Окрім того, як встановлено судом, із суті договору №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. не випливає, що ризик зміни обставин несе сторона позивача - КП ЛОР “Архітектурна основа”.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тому, з огляду на одночасну наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України та ч. 2 ст. 1060 ЦК України і враховуючи те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання цього договору, вказаний договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.          

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 927, видане 19.07.2001р., договору на ведення справи в суді №22/01-09 від 27.11.2008р. та копію платіжного доручення №24 від 23.01.2009р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.

З огляду на неправомірність відмови відповідача у поверненні позивачу суми банківського вкладу та з огляду на задоволення судом позовних вимог позивача, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 112, 107, 652, 653, 1060 ЦК України, ст. 188 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Розірвати договір №147 про депозитний вклад (з правом поповнення депозитного вкладу “Депозитна лінія”) від 13 вересня 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Акціонерно-комерційний банк “Львів” та Комунальним підприємством Львівської обласної ради “Архітектурна основа”.

3.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство “Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) повернути Комунальному підприємству Львівської обласної ради “Архітектурна основа”, м. Львів, вул. Винниченка, 12 (ідентифікаційний код 31804696) депозитний вклад за договором №147 про депозитний вклад від 13.09.2007р. в розмірі 100000 грн. 00 коп.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “Львів”, м. Львів, вул. Сербська, 1 (ідентифікаційний код 09801546) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради “Архітектурна основа”, м. Львів, вул. Винниченка, 12 (ідентифікаційний код 31804696) 1085 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.