Рішення

від 06.03.2013 по справі 5011-20/18640-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/18640-2012 06.03.13 За первісним позовом: Фізичної особи-підприємеця Коваленко Ольги Василівни

до Фізичної особи-підприємеця Сенченко Тетяни Миколаївни

про стягнення 32 195,24 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Сенченко Тетяни Миколаївни

до Фізичної особи-підприємця Коваленко Ольги Василівни

про визнання договору суборенди недійсним,

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним: Сорокопуд О.П. (дов. від 11.12.2012)

від відповідача за первісним, позивача за зустрічним: Польський О.Ю., Задерей Т.В. (дов. від 14.01.2013)

В судовому засіданні 06.03.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особи-підприємець Коваленко Ольга Василівна (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємеця Сенченко Тетяни Миколаївни (надалі - відповідач) про стягнення 32 195,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору суборенди нежилого приміщення № 15/10/1-ОР від 15.10.2011 (надалі -договір) в частині сплати орендної плати, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 26 850 грн., пені у сумі 4 542,40 грн., 3 % річних - 756, 64 грн. та 46, 2 грн. - інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 21.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-20/18640-2012 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2013.

В судове засідання, призначене на 14.01.2013 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали суду не виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі у зв'язку із припиненням дії договору 01.05.2012 внаслідок розірвання у відповідності до п. 5.3.6 Договору.

Ухвалою суду від 14.01.2013 розгляд справи було відкладено на 30.01.2013 у зв'язку з нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів та необхідність у витребуванні додаткових доказів.

В судове засідання призначене на 30.01.2013 представник позивача з'явився, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 30.01.2013 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 30.01.2013 розгляд справи було відкладено на18.02.2013.

30.01.2013 представник відповідача подав зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сенченко Тетяни Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Коваленко Ольги Василівни про визнання договору суборенди недійсним.

Ухвалою суду від 31.01.2013 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сенченко Тетяни Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Коваленко Ольги Василівни про визнання договору суборенди недійсним, для спільного розгляду з позовною заявою Фізичної особи-підприємеця Коваленко Ольги Василівни до Фізичної особи-підприємеця Сенченко Тетяни Миколаївни про стягнення 32 195,24 грн. та призначено до розгляду на 18.02.2013.

15.02.2013 від представника ФОП Сенченко Т.М. надійшли документи на виконання вимог ухвали про прийняття зустрічної позовної заяви.

18.02.2013 представник ФОП Коваленко О.В. надав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 представники сторін з'явились.

Розгляд справи відкладено на 06.03.2013.

Представник позивача за первісним відповідача за зустрічним позовні вимоги, заявлені у первісному позові підтримав та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним проти задоволення первісних позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги заявлені у зустрічній позовній заяві.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2011 між ФОП Коваленко Ольгою Василівною (далі Орендар) та ФОП Сенченко Тетяною Миколаївною (далі Суборендар) укладено Договір №15/10/1-ОР суборенди нежитлового приміщення (далі Договір, належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендар передає, а Суборендар в тимчасове володіння і користування нежиле приміщення загальною площею 66,55 квадратних метрів, яке знаходиться на першому поверсі будинку за адресою м. Київ, пр. Героїв Сталінграду,20 для використання його у відповідності до умов даного Договору (п. 1.3 Договору.)

Вказане приміщення відповідно до п. 1.2 Договору знаходиться в тимчасовому користуванні Орендаря, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 15-10/11 від 15.10.2011.

Згідно п. 4.1. Договору, сума орендної плати визначена в Додатку 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1, сторонами узгоджена щомісячна договірна вартість оренди нежитлового приміщення загальною площею 66,55 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду,20 в сумі - 5 100 грн.

Орендна плата сплачується щомісячно шляхом перерахування суми, яка визначена Договором та додатками до нього, на розрахунковий рахунок Орендаря 1 числа розрахункового місяця (п.4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.2.2 Суборендар зобов'язаний своєчасно перераховувати орендну плату на умовах, в казаних в Договорі.

Підставою для сплати орендної плати згідно Договору були надані Орендарем акти здачі - приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено - оренда приміщення за адресою : м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду,20. Вказані акти направлялись первісному відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 00421009931487 від 14.11.2012 та фіскальним чеком № 8959 від 14.11.2012 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконував.

Згідно твердження позивача, він виконав умови Договору належним чином. В свою чергу, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати суборендних платежів, чим порушив п 4.2 Договору. Загальний розмір нарахувань згідно Договору за період з 01.11.2011 по 06.11.2012 складає 64 600 грн. Суборендарем сплачено в рахунок надання послуг кошти в сумі 37 750 грн., що підтверджується випискою по рахунку за Договором (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

До того ж, всупереч умовам Договору, Суборендарем орендоване приміщення не повернуто Орендарю за Актом приймання-передачі, як це обумовлено п.п. 7.2, 7.3 Договору.

В свою чергу, невиконання відповідачем дій, пов'язаних з поверненням нежитлових приміщень та порушенням таким чином умов Договору стало підставою для подальшого нарахування орендних платежів за фактичне користування приміщенням.

З огляду на зазначене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 26 850 грн.

Позивач звертався до відповідача шляхом направлення останньому претензії про стягнення заборгованості в розмірі 20 800 грн. (засвідченні копії містяться в матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, вказане повідомлення було залишене відповідачем без реагування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги первісного позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за Договором про суборенду нежитлового приміщення від 15.10.2011 щодо сплати суборендних платежів у повному обсязі не виконав, суму заборгованості в розмірі 26 800 грн. не сплатив.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати суборендних платежів.

Слід зазначити, що факт користування відповідачем суборендованим приміщенням на підставі Договору суборенди та після закінчення дії останнього підтверджується частковими проплатами по суборендних платежах, відсутністю акту приймання-передачі орендованого майна, за яким воно було б повернено позивачу за первісним позовом, а також відсутністю доказів розірвання Договору №15/10/1-ОР про суборенду нежитлового приміщення від 15.10.2011 у встановленому законом порядку.

Відповідачем за первісним позовом стягувана заборгованість не спростована, доказів її погашення або відсутності підстав для її погашення не надано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 542,40 грн. пені в розмірі 0.2% від суми заборгованості за кожний день прострочення відповідно до п. 6.4 Договору

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4 542,40 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 756,64 грн. трьох відсотків річних та 46,20 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованої на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги первісного позивача підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої зустрічної позовної заяви суд відзначає наступне.

Відповідач за первісним позовом вказує, що фактичний номер запису ФОП Коваленко О.В. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не відповідає номеру запису в ЄДРПОУ, що зазначено в договорі суборенди №15/10/1-ОР від 15.10.2011, у зв'язку з чим 30.03.2012 Суборендар в письмовій формі (відповідно до п. 5.3.6 Договору ) попередив Орендаря про дострокове припинення дії Договору, із направленням акту прийому-передачі майна від 30.03.2012.

Однак, відповідачем не надано доказів направлення вказаної заяви позивачеві, а також позивач стверджує, що зазначену заяву він не отримував.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення Договору ФОП Коваленко О.В. була зареєстрована як фізична особа-підпрємець, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 069 000 0000 025563 від 17.05.2011.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом встановлено, що ФОП Коваленко О.В. та ФОП Сенченко Т.М. підписали акт приймання-передачі приміщення від 15.10.2011, а також відповідач за первісним позовом частково сплатив орендну плату.

Крім того відповідач за первісним позовом не навів норми закону, яку було б порушено при укладанні вищевказаного договору.

За таких обставин, з огляду на викладене, в задоволенні зустрічного позову первісного відповідача необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємеця Коваленко Ольги Василівни задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємеця Сенченко Тетяни Миколаївни (02068, м. Київ, вул. Ревуцького,8, кВ. 265 ідентифікаційний код 2501300268) на користь Фізичної особи-підприємеця Коваленко Ольги Василівни (04213, м. Київ, вул. Північна, 52; кв. 198 ідентифікаційний код 34046776) заборгованість у розмірі 26 850 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят ), пеню у розмірі 4 542 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) 40 коп., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 46 грн. (сорок шість) 20 коп. та 3% річних у розмірі 756 грн. (сімсот п'ятдесят шість) 64 коп. та судовий збір - 1 690 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять ) 50 коп.

3. Видати наказ.

4.В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємеця Сенченко Тетяни Миколаївни відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено - 11.03.2013

Суддя Ю.В. Цюкало