Постанова

від 12.03.2013 по справі 31/268

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 31/268

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д. Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року у справі№ 31/268 господарського суду міста Києва за позовом приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест", м. Дунаївці, Хмельницька обл. до 1) Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ, 2) Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків, 3) Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ про стягнення 445 239,69 грн.,

за участю представників:

Позивача: Костюкович Д.К. (дов.№59 від 07.11.2012 року);

Відповідача-1: Яхнівська Г.С., Григор'єва О.І., Лагода О.А. (дов.№25533-НЮ від 17.07.2012 року);

Відповідача-2: Болотова Е.І. (дов.№623 від 15.05.2012 року);

Канунніков А.М. (дов.№272 від 26.02.2013 року);

Відповідача-3: Скопич Ю.В. (дов.№2-12д від 27.12.2012 року);

Третя особа: Кісельова Л.В. (дов.№1293 від 14.05.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 31/268 (суддя: Качан Н.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на станцію Фастів Південно-Західної залізниці 26.01.2010 вантаж прийшов зі слідами течії за справними ЗПП №№ В649461, В640463 та закруткою № Б004863 відправника, всі дії по навантаженню проводились без участі представника залізниці, тому відповідно до статті 111 Статуту залізниць та Правил перевезення наливних вантажів залізниця не несе відповідальності за втрату вантажу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року по справі №31/268 (судді: Михальська Ю.Б., Мартюк А.І., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 31/268 скасовано; позовні вимоги до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (відповідач-1) задоволено повністю; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" 445 239 грн. 69 коп. вартості втраченого вантажу; у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Південна залізниця" (відповідач-2) та Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (відповідач-3) відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що перевізник Південно-Західна залізниця не довела належними доказами відсутності своєї вини, таким чином з відповідача-1 підлягає стягнення 445 239,69 грн. за втрату вантажу; судом відмовлено у позові до відповідача-2, оскільки з поданих доказів вбачається, що втрати вантажу при його перевезенні Державним підприємством "Південна залізниця" не було; судом відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача-3, оскільки поданими доказами не встановлено, що втрата вантажу сталася внаслідок недокручування штанги внутрішнього клапану нижнього зливного пристрою при завантаженні вантажу вантажовідправником.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року по справі №31/268 повністю та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 року у справі №31/268.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", подало до суду відзив на касаційну скаргу в якому просило суд в задоволені касаційної скарги відмовити повністю, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року по справі №31/268 залишити в силі.

Приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест" у відзиві на касаційну скаргу, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року без змін.

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з клопотанням про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 року № 529 "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", статут, довідку з ЄДР.

Колегія суддів, в порядку статті 25 ГПК України, вважає за необхідне задовольнити заявлене клопотання про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".

У судовому засіданні, представники відповідача-1 підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Представники позивача, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а прийняту постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вона прийнята відповідно до вимог закону з з'ясуванням усіх обставин справи.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. (ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 22 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 року №457 за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення. (пункт 117 Статуту Залізниць).

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. (пункт 110 Статуту Залізниць).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківська дирекція залізничних перевезень зі станції Шебелинка Південної залізниці (ПЗ) 23.01.2010 відправила на адресу Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" (одержувача, позивач у справі) на станцію Дунаївці Південно-Західної залізниці (ПЗЗ), код 333308, код одержувача 5314 цистерну № 74225269 бензин марки А-92 у кількості 55 909 кг на суму 477 239,00 грн., квитанція про приймання вантажу № 44847133 від 23.01.2010.

Відповідно до Статуту залізниць України останнім днем доставки було 28.01.2010.

24.02.2010 року позивач отримав інформацію, що вантаж пройшов зважування 25.01.2010 року на станції Дарниця ПЗЗ та вийшов 26.01.2010 року далі в напрямку станції Дунаївці ПЗЗ.

Позивач звернувся на станцію Дунаївці ПЗЗ стосовно надання інформації про те, де знаходиться вантаж. З відповіді стало відомо, що на станції Фастів ПЗЗ виявлено повну втрату вантажу, про що був складений комерційний акт.

24.02.2010 року позивач звернувся з листом № б/н на станцію Фастів ПЗЗ з метою отримання свого примірника комерційного акту.

25.02.2010 листом № 285 станція Фастів повідомила позивача про виявлення повної втрати вантажу на шляху прямування цистерни, та зазначила, що комерційний акт було складено саме на попутній станції, а тому другий примірник акта був доданий до перевізних документів, які в зв'язку з повною втратою вантажу направлені до фінансово-економічної служби Південно-Західної залізниці.

26.02.2010 позивач звернувся до начальника ж/д станції Дунаївці з проханням надати довідку про те, що вантаж та ж/д цистерна № 74225269 на станцію Дунаївці ПЗЗ не прибувала і ПП "Фірма "Нафтоінвест" дану ж/д цистерну з вантажем не отримувало.

30.03.2010 позивач отримав довідку № 89 станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу, в якій на запит позивача повідомлено, що зазначена цистерна була відправлена зі станції Шебелинка 24.01.2010 поїздом № 3812 о 03 год. 27 хв. на станцію Основа Південної залізниці. На зазначеній довідці за підписом начальника станції призначення Дунаївці є відмітка від 14.04.2010, що вантаж на станцію Дунаївці не прибував, ПП "Фірма "Нафтоінвест" його не отримувало.

28.01.2010 року сплинув термін доставки вантажу, таким чином, з 28.02.2010, згідно Статуту залізниць, вантаж позивача вважається втраченим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кількість втраченого вантажу складає 55 909 кг; загальна вартість втраченого вантажу складає 445 239,69 грн. - стягнення якої є предметом позову.

15.04.2010 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № 1/15-пз про відшкодування збитків на суму 445 239,69 за повну втрату вантажу за відправкою № 44847133.

14.05.2010 відповідач-1 листом № А-3/10 відмовив позивачу у задоволенні претензії, з посиланям на статтю 111 Статуту залізниць України, як на підставу для звільнення від відповідальності, оскільки відправником недокручена штанга внутрішнього клапану, що в подальшому призвело до повної втрати вантажу на шляху прямування.

Відповідно до п.1.5.3 Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 № 299 встановлено, що не дозволяється подавати під налив цистерни, бункерні напіввагони і контейнери-цистерни без технічного огляду і визнання їх придатними для перевезення цих вантажів.

У разі виявлення течі з цистерни або контейнера-цистерни в пункті наливу відправник повинен негайно вжити заходів щодо забезпечення схоронності вантажу і перекачування його в іншу цистерну, контейнер-цистерну або іншу ємкість.

У разі виявлення течі з цистерни або контейнера-цистерни на коліях станції відправлення і неможливості перекачування вантажу засобами залізниці несправна цистерна або контейнер-цистерна повертається відправнику і вантаж перекачується в його ємкість (цистерну, контейнер-цистерну) або в цистерну, надану залізницею. (п.1.5.20 Правил перевезення наливних вантажів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з відповіді Харківської дирекції залізничних перевезень від 21.09.2010, вих. № ДН-2-07-11/1051 на запит господарського суду міста Києва вбачається, що цистерна № 74225269 подана під налив 23.01.2010, перед подачею була оглянута, про що зроблено запис в журналі ВУ -14, цистерна в технічному та комерційному відношенні визнана придатною. Після наливу вантажу перед відправленням зі станції Шебелинка цистерна була оглянута, в комерційному та технічному відношенні вагон визнаний справним. Зі станції Шебелинка цистерна була відправлена 24.01.2010 поїздом № 3812 в 3-27 год., поїзд прибув на станцію Основа в 4-54, За показниками тензометричних вагонних ваг вага вантажу відповідала перевізному документу, при прибутті на станцію Основа та при відправленні цистерна була оглянута відповідальними особами, комерційних несправностей не виявлено, поїздом № 2152 призначенням Дарниця Південно-Західної залізниці 25.01.2010 відправлена на Полтаву. До станції Дарниця поїзд проїхав без переформування.

Вантаж пройшов зважування на вагонних тензометричних вагах на станції Основа Південної залізниці (відповідач-2), що зафіксовано натурним листом зважування потягу 24.01.2010. Відхилень від зазначеної в перевізних документах кількості вантажу виявлено не було, комерційних несправностей, в тому числі несправностей додаткового затвору (кришки зливного пристрою) виявлено не було.

25.01.2010 вантаж прибув на станцію Дарниця у завантаженому стані, 26.01.2010 о 21 год. 15 хв. цистерна відправлена зі станції Дарниця. Вантаж на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці прибув в повному об'ємі, та відсутні відомості про розходження ваги цистерни № 74225269 перевізним документам.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втрата вантажу - бензину А-92 у цистерні № 74225269 сталася на відрізку станція Дарниця - станція Фастів, що знаходиться у віданні Південно-Західної залізниці (відповідача-1), що підтверджується доповідною запискою від 27.01.2010 начальника служби відомчої воєнізованої охорони №НО-115.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. (пункт 113 Статуту залізниць).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевізник Південно-Західна залізниця не довела належними доказами відсутності своєї вини, тому з відповідача-1 підлягає стягненню 445 239,69 грн. за втрату вантажу; відносно стягнення суми боргу з відповідача -2 та відповідача-3 в позові слід відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ.

Керуючись ст.ст.25, 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".

2. Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року у справі №31/268 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко