Ухвала

від 14.03.2013 по справі 4/5007/1252/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

УХВАЛА

"14" березня 2013 р. Справа № 4/5007/1252/12.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

За позовом: Приватного підприємства "Бокарті" (м. Київ)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (м. Житомир)

про стягнення 198517,26 грн.

( заява про відстрочку виконання рішення від 14.12.2012р.)

за участю представників сторін:

від позивача: ( стягувача) : Титула П.М. - керівник, Титула Н.В. - предс. за дов. №04,03.2013р. №6, дійсна по 31.12.2013р.), Петренко Д.В. - пред. за дов. № 27 від 14.03.13р. , дійсна по 31.12.13р.)

від відповідача: (боржника): Венгерук С.Ю. - предст. за дов. від 23.01.2013р., дійсна по 23.01.2015р.

державний виконавець Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ: Рисіч О.В. ( посвідчення серії ЖИ № 946, дійсне по 13.03.2015р.).

В засіданні суду 04.03.13 року в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15:00 год. 14.03.13 року.

Рішенням господарського суду від 14.12.2012р. було стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (м. Житомир) на користь Приватного підприємства "Бокарті" (м. Київ) - 161099, 49 грн. - основного боргу, 14960, 69 грн. - інфляційних нарахувань, 10435, 84 грн. - 3% річних, 3729, 92 грн. - судового збору.

Ухвалою від 02.01.13 року заяву відповідача у справі Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" (м. Житомир) про відстрочку виконання судового рішення по справі №4/5007/1252/12 від 14.12.12р. повернуто без розгляду.

На примусове виконання рішення суду 16 січня 2013 року видано наказ.

31 січня 2013р. відповідач повторно звернувся із заявою про надання відстрочки виконання рішення господарського суду від 14.12.12р. у справі 34/5007/1252/12 строком до 14 травня 2012р.

В обгрунтування доводів заяви боржник, серед іншого, вказує таке: заборгованість з виплати заробітної плати станом на 30.01.2013 року становить 61212,06 грн.; мала кількість державних замовлень на виконання робіт з будівництва, капітального ремонту автодоріг, виконання яких давало 90% від загального доходу зумовила скрутне фінансове становище товариства; замовники 2012 року не провели розрахунки за виконані роботи, оскільки фінансуються з місцевого бюджету; загальна дебіторська заборгованість станом на 30.01.13р. становить 1900000,00 грн.; станом на 31.01.13р. залишок коштів на поточному рахунку становить 8253,93 грн.; негайне виконання рішення суду призведе до повної зупинки діяльності підприємства , невиконання першочергових вимог про сплату заробітної плати, відрахувань до соціальних фондів та платежів до бюджету ( а. с. 73-74 ).

Ухвалою суду від 01.02.13 року призначено засідання для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" про відстрочку виконання рішення суду на "04" березня 2013 р. та вжито заходи щодо підготовки справи до розгляду в цій частині.

У відзиві на заяву боржника стягувач проти надання відстрочки виконання рішення суду заперечує, посилаючись, серед іншого, на те, що боржник, починаючи з 2010 року допускає прострочку у виконанні грошового зобов'язання перед підприємством. Вважає, що у боржника було достатньо часу для проведення розрахунку, а за скрутне фінансове становище підприємства стягувач відповідальності не несе ( а. с. 110).

У додаткових письмових запереченнях боржник доводить, що інші виконавчі провадження щодо примусового стягнення коштів з боржника - відсутні. У зв'язку з тим, що рахунки боржника арештовані , останній не може здійснювати господарську діяльність та, відповідно, отримувати прибуток, що може призвести до банкрутства підприємства. У випадку надання боржнику відстрочки виконання рішення суду від 14.12.2012 року у цій справі, наказ на його примусове виконання не буде виконуватись лише до закінчення строку відстрочки, що не порушує права позивача на належне виконання судового рішення після спливу останнього. Окрім того, як звертає увагу боржник, реальна можливість проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 04.03.13р. та листом державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" від 27.02.13р. за № 258 , яким гарантується виплата 467386,00 грн. в травні поточного року ( а. с. 116-117).

В засіданні суду 04.03.13 року представник боржника просить заяву про відстрочку виконання судового рішення задовольнити , посилаючись , серед іншого на те, що строк відстрочки є незначним , всього лише до 14 травня 2013 року, а зупинення виконавчого провадження на цей строк, унеможливить здійснення державним виконавцем дій щодо примусового стягнення коштів з рахунків боржника, а також звернення стягнення на майно підприємства у разі їх відсутності.

Присутній в засіданні суду 04.03.13 року керівник підприємства стягувача заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись, серед іншого, на те, що в межах наданої судом відстрочки боржник вчинить дії, пов'язані із розпорядженням коштами , які можуть надійти на його рахунки, або , за їх відсутності, майном шляхом його продажу. При цьому, як вважає керівник підприємства, зупинення виконавчого провадження на строк відстрочки, сприятиме таким діям боржника. Більше того, подання боржником скарги на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на кошти та боржника здебільшого з формальних підстав є додатковим доказом відсутності у боржника наміру виконати судове рішення.

Представник боржника в засіданні суду 04.03.13 року заперечив проти таких висновків стягувача, вважає їх безпідставними, оскільки товариство обмежене в праві розпорядження своїми майновими активами внаслідок накладеного на них державним виконавцем арешту .

В ході розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду витребувано у старшого державного виконавця Рисіча О.В. Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ, який здійснює виконавче провадження № 36241293, письмове пояснення по суті питань, що виникли у зв'язку із різним розумінням змісту окремих норм Закону України "Про виконавче провадження" представниками сторін виконавчого провадження .

В засіданні суду 14.03.2013 року представник боржника просить заяву про відстрочку виконання судового рішення задовольнити з вище викладених підстав.

Представник стягувача виклав додаткові усні заперечення проти доводів боржника, в тому числі, в частині поданих ним документів на підтвердження як скрутного фінансового становища боржника, так і реальної можливості отримання коштів від дебіторів останнього. Окрім того, стягувач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить, у разі прийняття ухвали про відстрочку виконання рішення , накласти арешт на грошові суми відповідача, що містяться на його банківських рахунках, та на його майно та заборону його відчуження.

Присутній в засіданні суду 14.03.13 р. державний виконавець Рисіч О.В. надав письмові пояснення по суті питань, поставлених в ухвалі від 04.03.13 р., у яких зазначається наступне: державний виконавець протягом строку, на який виконавче провадження зупинено , вправі винести постанову про розшук майна боржника, надіслати її копію для подальшого виконання до органів внутрішніх справ, надіслати запити до податкової інспекції та до банківських установ ; однак не вправі арештовувати відкриті нові рахунки боржника та надсилати платіжні вимоги банкам для перерахунку накопичених коштів. Окрім того, здійснювати контроль за відчуженням майнових активів боржника щодо яких відсутня державна реєстрація заборони на їх відчуження - неможливо. Натомість, відсутність такої заборони під час зупинення виконавчого провадження не перешкоджає боржнику розпоряджатися неарештованими майновими активами, а також набувати їх в подальшому (а.с. 21 Т.2).

В ході судового засідання представники сторін виконавчого провадження та державний виконавець надали додаткові усні пояснення по суті питань, поставлених кожному, в тому числі, на вимогу суду.

Господарський суд, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін виконавчого провадження, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Житомирське шляхово - будівельне управління № 19" за № б/н від 31.01.13 р. про відстрочку виконання рішення суду у цій справі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 115 Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 606.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може , зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом ( п.7.1.1. Постанова ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ).

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд враховує, насамперед, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також наявність тих виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим боржником у визначений строк та встановленим господарським судом способом.

У частині 1 ст. 222 ГК України зазначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що боржник прострочує виконання грошового зобов'язання перед стягувачем на загальну суму 247 155,39 грн. з серпня 2010 року.

Стягувач до звернення з позовом до суду , а саме у квітні 2012 року , звертався до боржника з претензією про виконання грошового зобов'язання належним чином. У прохальній частині претензії стягувач звертав увагу боржника на те, що у випадку невиконання ним зобов'язань та /або відсутності відповіді на претензію буде вимушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду ( а. с. 20 Т.1).

З врахуванням часткових оплат за період 04.08.2010 року по 07.09. 2012 року, боржником суму основного боргу зменшено до суми 161 099,49 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків станом на 22.10. 2012 року. Однак зазначену суму боргу боржником так і не було сплачено, що зумовило звернення стягувача з цим позовом до суду.

За матеріалами справи судом встановлено, що боржник станом на 14.12.12 року позов визнав ( а.с. 49), однак вже 27.12.12 року звернувся до суду із заявою про його відстрочку до травня 2013 року з одночасним розстроченням сплати боргу у період: травень 2013 року - вересень 2013 року ( а. с. 59 Т.1).

Повторно із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду боржник звернувся - 31.01.13 року.

Вище викладене доводить, що прострочення боржником виконання грошового зобов'язання у часі становить більше двох років. Однак боржником не доведено, що за весь час прострочки його майновий стан був настільки критичним, що унеможливлював виконання зобов'язання перед стягувачем. Навпаки, баланс боржника станом на 31.12.2012 року та звіт про фінансові результати за минулий 2012 рік спростовують доводи останнього про скрутне фінансове становище підприємства.

Визнавши позов стягувача, боржник не вжив будь-яких активних дій задля добровільної сплати боргу , що мало би своїм наслідком припинення провадження у справі без відкриття в подальшому виконавчого провадження за рішенням суду. Не запропонував боржник стягувачу укласти мирову угоду як до прийняття рішення у справі, так і до та після відкриття виконавчого провадження. Не скористався боржник також можливістю залучення кредитних коштів для погашення боргу перед позивачем тощо.

Боржником не доведено, а судом не встановлено існування загрози банкрутства підприємства, а також інших виняткових обставин, які би давали суду підстави відстрочити виконання рішення суду у цій справі.

Судом встановлено, що між сторонами виконавчого провадження існує конфлікт охоронюваних законом інтересів стягувача на реальне виконання рішення суду, боржника - на відстрочку його виконання. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси боржника і кредитора ( абз. 4 п.3.6 мотивувальної частини Рішення КСУ від 1 грудня 2004 року 18-рп/2004 у справі 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Однак Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виклав чітко свою правову позицію про те, що відстрочення виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

В Україні верховенство права закріплено в Основному Законі держави (ст. 8), а її засади конкретизовані у правових позиціях Конституційного Суду України, в тому числі , у ст. 5 Господарського кодексу України.

Оскільки Конституція України не містить чіткого визначення верховенства права, Конституційний Суд України дав його тлумачення в Рішенні № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року (справа про призначення судом більш м'якого покарання), в якому вказав, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо».

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

Саме принцип верховенства права дає можливість приймати рішення з урахуванням загальних принципів права: добросовісності, розумності, та справедливості ( ст. 3 ЦК України), особливо коли йдеться про наявність оціночних понять у нормативно-правовому акті, який підлягає застосуванню, в даному випадку, ст. 121 ГПК України.

Окрім того, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

У п. 43 Рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" Європейський суд робить висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст. 6 Конвенції.

Рішення суду у цій справі підлягає виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" .

Відповідно У п. 24 Рішення від 14 грудня 2006 року у справі " Соловйов проти України" Суд вважає, що держава є відповідальною за виконання рішення, винесеного на користь заявника, протягом усього виконавчого провадження.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд конфлікт охоронюваних законом інтересів сторін виконавчого провадження вирішує на користь стягувача, оскільки суд зобов'язаний забезпечити реальне виконання рішення суду у цій справі боржником.

Господарський суд не знаходить підстав станом на 14.03.13 року вживати заходи забезпечення позову , заявлені стягувачем, оскільки грошові кошти та майнові активи боржника арештовано постановами державного виконавця від 07.02.13 року, які на дату винесення цієї ухвали суду в судовому порядку недійсними не визнані та в адміністративному порядку - не скасовані.

Додатково господарський суд роз'яснює сторонам виконавчого провадження , що відмова суду у наданні відстрочки виконання рішення та у забезпеченні позову не позбавляє їх права повторного звернення з відповідними заявами до суду на загальних підставах.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 67, 86, 106 та 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1 Відмовити Приватному акціонерному товариству "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" у задоволенні заяви за № б/н від 31.01.13 р. про відстрочку виконання рішення суду від 14.12.12 року.

2. Відмовити Приватному підприємству "Бокарті" у задоволенні заяви за № 18-б від 13.03.13р. про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам