Рішення

від 13.03.2013 по справі 42/369-26/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/369-26/391 13.03.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" про стягнення 90029,31 грн. Суддя Сташків Р.Б. Представники: від позивача - Півень Д.О., представник за довіреністю; від відповідача -Снежна Н.М., представник за довіреністю; Кіщук Т.В., представник за довіреністю. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" (далі - відповідач) 90029,31 грн. з яких: 66047,05 грн. основного боргу, 3323,14 грн. - 3% річних та 20659,12 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №450710206080 від 01.12.1999.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2009 позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 51972,54 грн. боргу, 20659,12 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3323,14 грн. 3% річних. Провадження у справі №42/369 в частині вимог про стягнення 14074,51 грн. боргу припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 №42/369 зазначене рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 №42/369 постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 №42/369 та рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2009 №42/369 скасовані та справа направлена до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

За наслідками нового розгляду рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі №42/369-26/391 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 51972,54 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 20659,12 грн. збитків від інфляції, 3323,14 грн. 3% річних. Провадження у справі №42/369-26/391 в частині стягнення з відповідача 14074,51 грн. боргу припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі №42/369-26/391 рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі №42/369-26/391 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 №42/369-26/391 рішення господарського суду м. Києва від 26.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі №42/369-26/391 скасовано, справу направлено до господарського суду м. Києва на новий розгляд, з тих підстав, що суди обох інстанції не відхилили та не спростували доводи відповідача про відсутність заборгованості за спожиту теплову енергію у період з листопада 2006 року по квітень 2009 року, а також не надали належної оцінки акту від 13.10.2011. Крім того, з тих підстав, що не були досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі №42/369.

Ухвалою суду від 02.01.2013 прийнято справу до свого провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подані письмові пояснення в яких зазначається, що матеріали справи містять контррозрахунок нарахованих та сплачених платежів споживачів ЖБК «Ремонтник» за надані позивачем послуги за період з 01.11.2006 до 01.05.2009, згідно якого у відповідача відсутня заборгованість за договором №720206 від 01.12.1999. Також відсутність заборгованості підтверджена складеним позивачем актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором від 13 січня 2011 року, згідно якому станом на 13 січня 2011 року, з урахуванням поточних платежів, що здійснені після звернення позивача до суду, сальдо розрахунків станом на 01.10.2011 визначено позивачем у розмірі 1493,52 грн.

Станом на 31.12.2012 позивачем також складений акт звірки взаєморозрахунків, сальдо розрахунків за яким складає переплата у розмірі 2889,42 грн.

У судовому засіданні 30.01.2013 позивач підтвердив те, що основний борг погашений повністю. Разом з тим, підтримав свої вимоги в частині стягнення з відповідача 3323,14 грн. 3% річних, 20659,12 грн. інфляційних втрат.

Отже, має місце нова ціна позову, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3323,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 20659,12 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині застосування санкцій не враховують даних самого з позивача про наявність заборгованості у конкретні місяці спірного періоду. Зокрема, з розрахунку ціни позову та довідок про надходження коштів позивача вбачається, що за період з листопада 2006 року по квітень 2009 року борг (у розумінні позивача) мав місце у листопаді, грудні 2006 року, січні, березні, квітні, листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2008 року, січні, лютому та квітні 2009 року, інфляційні втрати за який складають 2238,27 грн., а не 20659,12 грн., які безпідставно просить стягнути позивач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 19.12.2012, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.1999 між ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» (далі - Постачальник) та ЖБК «Ремонтник» (далі - Абонент) був укладений договір №710206 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

При виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору ).

Пунктом 2.3.2 Договору передбачений обов'язок Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 відповідач самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ) та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оплату за вказаними документами, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до Договору).

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У пункті 10 Договору визначено, що з березня 2002 вважати дійсним існуючий договір та додатки до нього за №720206 у відповідності з листом від 14.03.2002 №Д01/2-34-460, відповідно до якого у березні 2002 року проведено перешифровку існуючого договору та додатків до нього №710206 на №720206.

Судом встановлено, що позивач за період з листопада 2006 року до травня 2009 року поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 313810,54 грн., розраховану відповідно до поданих відомостей про нарахування Гкал.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вимог Вищого господарського суду України викладених у постанові від 19.12.2012 судом було встановлено наступне.

13.10.2011 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за договором №720206 станом на 01.10.2011, згідно з яким з урахуванням поточних платежів, що здійснені після звернення позивача до суду за даними ПАТ «Київенерго» сальдо станом на 01.10.2011 становило 1493,52 грн.

29.06.2012 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.07.2012 за даними ПАТ «Кивїенерго» сальдо становило 970,96 грн.

Також, під час провадження у справі судом встановлено, що 31.12.2012 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого за даними ПАТ «Київенерго» станом на 01.01.2013 наявна переплата в сумі 2889,42 грн.

У судовому засіданні позивач пояснив суду, що відповідачем повністю погашена сума основного боргу, у зв'язку із чим позивач зменшив розмір суми боргу та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3323,14 грн., інфляційних втрат в сумі 20659,12 грн.

Відповідач також підтвердив вищевикладене та зазначив, що сума основного боргу погашена.

На думку відповідача позивачем не підтверджена обґрунтованість визначення вартості наданих послуг, а слід застосувати розпорядження КМДА від 20.06.2002 №1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», що розпорядженням КМДА №578 від 18.04.2008 визнано таким, що втратило чинність, оскільки станом на 01.05.2009 було відсутнє будь-яке інше розпорядження про встановлення тарифів, що зареєстровано у встановленому порядку та може бути застосовано.

Судом встановлено, що у листопаді 2006 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року N1245» від 10.12.2004 №2249, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) становив 54,42 грн., за період з грудня 2006 до січня 2007 нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року N 1575, від 30 жовтня 2006 року N 1576 та від 30 жовтня 2006 року N 1577» від 15.12.2006 №1786, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) становив 118,87 грн., за період з лютого 2007 до травень 2007 нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N 1575» від 12.02.2007 №142, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) 94,33 грн. та за період з червня 2007 року до квітня 2009 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30.05.2007 №643, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) 94,33 грн.

Судом враховано, що спору щодо кількості отриманої теплової енергії між сторонами немає, враховуючи, що відповідачем станом на момент винесення рішення погашена основна сума боргу, відповідачем не доведено, ті обставини, що вартість отриманих послуг є меншою, аніж вартість, яка розрахована позивачем при здійсненні нарахування суми заборгованості, а також те, що вартість поставленої теплової енергії позивачем нарахована в порушення вимог чинного законодавства України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 3323,14 грн. - 3% річних та 20659,12 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

В матеріалах справи наявний правомірний розрахунок інфляційних втрат (з урахуванням показників від'ємного значення).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача за період з листопада 2006 року до квітня 2009 року в сумі 3323,14 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат також підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача за період з листопада 2006 року до квітня 2009 року в сумі 20659,12 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також те, що основний борг був погашений вже під час вирішення справи у суді, суд покладає судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадку скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49 г, ідентифікаційний код 22893895) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 3323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 14 коп. - 3% річних, 20659 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп. збитків від інфляції, 900 (дев'ятсот) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013

Суддя Р.Б. Сташків