Постанова

від 21.05.2013 по справі 42/369-26/391

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 42/369-26/391

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: Півень Д.О. - представник

від відповідача: Снєжна Н.М. - голова правління

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» на рішення господарського суду міста Києва по справі № 42/369-26/391 від 13.03.2013 року (Повний текст рішення складено і підписано 18.03.2013 р.) (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник»

про стягнення 90 029,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» про стягнення 90 029,31 грн. з яких: 66 047,05 грн. - основного боргу, 3 323,14 грн. - 3% річних та 20 659,12 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 № 42/369, позов було задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 51 972,54 грн. боргу, 20 659,12 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3323,14 грн. 3% річних. Провадження у справі № 42/369 в частині вимог про стягнення 14 074,51 грн. боргу припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 № 42/369 постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 № 42/369 та рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2009 № 42/369 скасовані, справа направлена до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2012 у справі № 42/369-26/391, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі № 42/369-26/391, позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 51 972,54 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 20 659,12 грн. збитків від інфляції, 3323,14 грн. 3% річних. Провадження у справі № 42/369-26/391 в частині стягнення з відповідача 14 074,51 грн. боргу припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 42/369-26/391 рішення господарського суду м. Києва від 26.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі № 42/369-26/391 скасовано, справу направлено до господарського суду м. Києва на новий розгляд, з тих підстав, що суди обох інстанції не відхилили та не спростували доводи відповідача про відсутність заборгованості за спожиту теплову енергію у період з листопада 2006 року по квітень 2009 року, а також не надали належної оцінки акту від 13.10.2011. Крім того, з тих підстав, що не були досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі № 42/369.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2013 у справі № 42/369-26/391 справу було прийнято до провадження.

При розгляді справи у суді першої інстанції 30.01.2013 позивач підтвердив те, що основний борг відповідача погашений повністю. Разом з тим, підтримав свої вимоги в частині стягнення з відповідача 3323,14 грн. 3% річних, 20659,12 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 42/369-26/391 позов задоволено, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 3 323,14 грн. - 3% річних, 20 659,12 грн. - збитків від інфляції, 900,29 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЖБК «Ремонтник» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом без достатніх доказів встановлено наявність у відповідача заборгованості за теплову енергію у гарячій воді на підставі атів звіряння, складених позивачем, натомість позивачем не доведено, що вартість теплової енергії була ним визначена у встановленому законом порядку.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при застосуванні санкцій не перевірено у яких місяцях спірного періоду відповідач мав заборгованість, а інфляційні втрати позивача становлять 2 238,27 грн., а не 20 065,12 грн. як зазначено у оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.05.2013.

Представник відповідача 17.05.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду направив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 2610/10996/2012 за позовом Хельваса В.П. про визнання не чинними розпоряджень КМДА.

Дослідивши зазначене клопотання та додані до нього документи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки відповідачем не доведено, що розгляд справи № 42/369-26/391 неможливий до вирішення справи № 2610/10996/2012.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», після зміни найменування Публічним акціонерним товариством «Київенерго», в особі СВП «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Ремонтник» (абонент) був укладений договір №710206 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору.

Згідно з п. 2.3.2 Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

У відповідності до п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 2 додатку № 4 абонент самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ) та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оплату за вказаними документами, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У пункті 10 Договору визначено, що з березня 2002 вважати дійсним існуючий договір та додатки до нього за №720206 у відповідності з листом від 14.03.2002 №Д01/2-34-460, відповідно до якого у березні 2002 року проведено перешифровку існуючого договору та додатків до нього №710206 на №720206.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, постачальник за період з листопада 2006 року до травня 2009 року поставив абоненту теплову енергію у гарячій воді, в обсягах, що не заперечуються сторонами, на загальну суму 313 810,54 грн., розраховану відповідно до поданих відомостей про нарахування Гкал.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вимог Вищого господарського суду України викладених у постанові від 19.12.2012 було встановлено наступне.

13.10.2011 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію за договором №720206 станом на 01.10.2011, згідно з яким з урахуванням поточних платежів, що здійснені після звернення позивача до суду за даними Публічного акціонерного товариства «Київенерго» сальдо станом на 01.10.2011 становило 1 493,52 грн.

29.06.2012 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.07.2012 за даними Публічного акціонерного товариства «Кивїенерго» сальдо становило 970,96 грн.

Крім того, 31.12.2012 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого за даними ПАТ «Київенерго» станом на 01.01.2013 наявна переплата в сумі 2 889,42 грн.

З наданих доказів та пояснень позивача вбачається, що відповідач повністю погасив заборгованість за спірний період, у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму основної заборгованості та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 323,14 грн., інфляційних втрат в сумі 20 659,12 грн.

Враховуючи, що відповідач погасивши наявну у нього заборгованість, фактично визнав її наявність, а спору щодо кількості отриманої теплової енергії між сторонами немає, а також те, що відповідачем не доведено, що вартість отриманих послуг є меншою, аніж вартість, яка розрахована позивачем при здійсненні нарахування суми заборгованості, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на неправильний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних не підтверджується матеріалами справи, а відповідно до арифметично правильних розрахунків з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 323,14 грн. 3% річних та 20 659,12 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2013 по справі № 42/369-26/391 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/369-26/391 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.