Постанова

від 07.08.2013 по справі 42/369-26/391

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 42/369-26/391

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року у справі № 42/369-26/391 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ, до Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник", м. Київ, про стягнення 90 029,31 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Півень Д.О. (дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.12);

відповідача - Снєжна Н.М. (директор),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач ПАТ "Київенерго", в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", пред'явив у господарському суді позов до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" про стягнення 90 029,31 грн.

Вказував, що 01.12.99 між ним та відповідачем був укладений договір № 720206 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого він зобов'язався надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а абонент - здійснювати оплату наданих ним послуг.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг, позивач, згідно уточнень до позовної заяви від 30.01.13, просив стягнути з відповідача 3 323,14 грн. 3 % річних та 20 659,12 грн. інфляційних втрат.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 березня 2013 року (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Рєпіної Л.О., Суліма В.В.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" на користь ПАТ "Київенерго", в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", 3 323,14 грн. 3 % річних та 20 659,12 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що є підставою до покладення на відповідача обов'язку по сплаті 3 % річних та інфляційних втрат, які є складовою частиною боргу.

У касаційній скарзі Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів п. 3 Указу президента України № 493/92 від 03.10.92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", ст.ст. 35, 43, 82, 84, 111 28 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.12.99 між сторонами у справі був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720206, згідно якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач - здійснювати оплату наданих ним послуг.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору відповідач зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1 договору).

Пунктами 1-3 Додатку № 4 від 01.12.99 до договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі; абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Судами встановлено, що постачальник за період з листопада 2006 року по травень 2009 року поставив абоненту теплову енергію у гарячій воді, в обсягах, що не заперечуються сторонами, на загальну суму 313 810,54 грн., розраховану відповідно до поданих відомостей про нарахування Гкал.

Як вбачається з досліджених судами актів взаєморозрахунків за теплову енергію від 13.10.11, 29.06.12 сальдо становило 1 493,52 грн., та 970,96 грн. відповідно, а згідно акта від 31.12.12 наявна переплата в сумі 2 889,42 грн.

Водночас судами встановлено, що спору між сторонами щодо обсягів заборгованості за теплову енергію за період з листопада 2006 року по квітень 2009 року не існує.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 323,14 грн. - 3 % річних та 20 659,12 грн. інфляційні втрати, які є складовою частиною боргу.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилався на неправомірне нарахування позивачем вартості теплової енергії за тарифами, що не могли бути застосовані, як такі, що не зареєстровані у встановленому порядку в органах юстиції.

Судами встановлено, що у листопаді 2006 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року N1245" від 10.12.2004 №2249, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) становив 54,42 грн.; за період з грудня 2006 року до січня 2007 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА "Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року N 1575, від 30 жовтня 2006 року N 1576 та від 30 жовтня 2006 року N 1577" від 15.12.06 № 1786, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) становив 118,87 грн.; за період з лютого 2007 року до травня 2007 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 N 1575" від 12.02.07 № 142, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) 94,33 грн. та за період з червня 2007 року до квітня 2009 року нарахування здійснювались згідно Розпорядження КМДА "Про затвердження тарифів на теплову енергію" від 30.05.07 № 643, відповідно до якого тариф за 1 Гкал (без ПДВ) 94,33 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої теплової електроенергії у листопаді 2006 року - квітні 2009 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи викладене, під час нового розгляду справи, судами попередніх інстанцій виконано вказівки суду касаційної інстанції, що містяться в постановах від 22.11.11 та від 19.12.12, та на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на неправильне визначення суми боргу за тарифами, які позивач використав при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, оскільки відповідні розпорядження Київської міської державної адміністрації, за якими ці тарифи були встановлені, не пройшли відповідної процедури держаної реєстрації, слід залишити поза увагою суду, оскільки вони суперечать ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно якої органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і рішення цих органів державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2013 року у справі № 42/369-26/391 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Мележик H.I.