Постанова

від 11.03.2013 по справі 41/178

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа№ 41/178

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Буравльова С.І.

за участю представників:

Від прокуратури: Семененко В.П. - прокурор відділу прокуратури

Святошинського району м. Києва;

Від позивача-1: представник не з'явився;

Від позивача-2: Леус С.В. - представник за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники за довіреностями;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року

по справі № 41/178 ((Головуючий суддя Спичак О.М., судді: Івченко А.М.,

Пригунова А.Б.)

За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради та Головного управління

держкомзему у м. Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення

159 031,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,3 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення 159 031,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог, поданих в інтересах держави, прокурор наголошує на тому, що відповідачем здійснюється використання земельної ділянки площею 0,3 га без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним під розміщення автостоянки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що суперечить ст. ст. 125, 126 ЗК України, що, на думку прокурора, згідно ст. 212 ЗК України є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та привести земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.2011 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс".

10.10.2011 року прокурор до Господарського суду м. Києва подав заяву про виправлення описки, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача-2 на користь держави в особі Київської міської ради шкоди у розмірі 159 031,03 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме:

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 привести земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України 98 069 (дев'яносто вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 13 коп. - шкоди, 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, а також стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України 98 069 (дев'яносто вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 13 коп. - шкоди, 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 19 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не можливо зробити розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки категорія земель спірної ділянки не була визначена.

Крім того, апелянт не погоджується з визначенням розміру спірної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року було зупинено апеляційне провадження у справі № 41/178 до вирішення Святошинським районним судом м. Києва кримінальної справи по обвинуваченню Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за ознаками злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 365-1 та ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, що були скоєні на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року поновлено апеляційне провадження у справі № 41/178 у зв'язку з прийняттям Святошинським районним судом м. Києва постанови у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 365-1 та ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, відповідно до якої з даної кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 виділено в окреме провадження кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 365-1 Кримінального кодексу України та направлено в даній частині кримінальну справу прокурору Святошинського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Київською міською радою та Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

За приписами ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 187 ЗК України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

В силу п. 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.

Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).

Підпунктом п.п. 37 п. 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010 року управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві складено акт № 53/07 обстеження земельної ділянки та акт № А-284/07 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з якого вбачається, що станом на 28.04.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно займає земельну ділянку загальною площею 0,3 га під розміщення, експлуатацію та використання відкритої автостоянки по АДРЕСА_1. Вищезазначена земельна ділянка огороджена металевим парканом з профнастилу, частково вкрита твердим покриттям, розміщено споруду охорони та облаштовано в'їзд. Документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку, в тому числі на умовах оренди, передбачені ст. 126 ЗК України, відсутні.

За результатами перевірки управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві видано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 припис № П-284/07 від 28.04.2011 про усунення порушень вимог земельного законодавства у 30-денний термін.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Також, 28.04.2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Мантачем Олександром Володимировичем складено Протокол про адміністративне правопорушення № 00284.

Відповідно до Постанови про закриття справи від 29.04.2011 року, складеної старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Котовою Каріною Олександрівною, вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 порушив вимоги ст. 126 ЗК України а саме, станом на 28.04.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,3 га під розміщення, експлуатацію та використання відкритої автостоянки по АДРЕСА_1, вищезгадана земельна ділянка огороджена металевим парканом з профнастилу, частково вкрита твердим покриттям, розміщено споруду охорони, облаштований в'їзд, документи, передбачені ст. 126 ЗК України, в тому числі на умовах оренди, відсутні, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.04.2011 року № А-284/07. З метою усунення виявленого правопорушення видано припис від 28.04.2011 року № П284/07. Віднозно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.04.2011 року № 00284. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок зайняття зазначеної земельної ділянки становить 159 031,03 грн.

Також, державним інспектором встановлено, що в діях Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вбачаються ознаки злочину, відповідальність за які передбачена п. 1 ст. 197-1 КК України, в результаті чого справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 було закрито, а матеріали справи передано до прокуратури Святошинського району м. Києва.

Як передбачено п. 5 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи зазначені вище обставини, прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3 га, що розташована на АДРЕСА_1, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан та про стягнення 159 031,03 грн. -збитків.

Статтею 9 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

В силу ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З п.п. 4 п. а ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

Пунктом 3 рішення Київської міської ради № 930/1591 від 26.06.2007 року "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Встановлено, що рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року "Про Правила благоустрою міста Києва" затверджено Правила благоустрою міста Києва, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність у відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком.

Відповідно до п. 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням.

Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Пунктом 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва встановлено, що особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.

Встановлено, що 30.12.2010 р. рішенням Київської міської ради від № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" затверджено "Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві", додатком до якого є перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Додатком № 13 до рішення Київської міської ради 30.12.2010р. N 573/5385 визначений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", з якого вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1 150 кв.м., яка розрахована на 100 фіксованих місць ввійшла до переліку паркувальних майданчиків нічного паркування.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2010 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (стороною-1) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (стороною-2) був укладений договір № НП-89, відповідно до якого сторона-1 надає стороні-2 право на експлуатацію 100 фіксованих місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1.

З вищезазначеного вбачається, що Київська міська рада, як власник земельної ділянки, в межах наданих чинним законодавством повноважень прийняла рішення, яким визначила перелік паркувальних майданчиків, порядок їх експлуатації та використання, а також визначила оператора, якому надано право експлуатувати зазначені майданчики або передати це право на підставі договорів іншим особам.

Тобто, відповідач на підставі укладеного з єдиним оператором (КП "Київтранспарксервіс") договору № НП-89 про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування від 01.12.2010 року та відповідно до рішень власника земельної ділянки, у встановленому законом порядку здійснює експлуатацію майданчику площею 1 150 кв.м. (0, 115 га).

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що діяльність відповідача з організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів, яка здійснюється уповноваженою особою на відведеній для паркування транспортних засобів по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 150 кв.м., є правомірною та не підпадає під ознаки самовільного зайняття земельної ділянки, визначеного чинним законодавством.

Крім того, пунктом 1.1 "Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів в м. Києві" передбачено, що платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування та спеціально відведених автостоянках.

Статтею 10 ПК України передбачено, що збір за місця для паркування транспортних засобів Податковим кодексом України (далі -ПК України) віднесено до місцевих податків та зборів.

Визначення платників збору за місця для паркування транспортних засобів, порядок визначення земельних ділянок, об'єкт і базу оподаткування містить ст. 266 ПК України.

Зокрема, відповідно до вказаної норми, платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби в порядку, встановленому розділом I цього ПК України.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, відповідно до законодавства, особа, яка здійснює організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів, не є землекористувачем, у зв'язку з чим не є суб'єктом плати на землю, а здійснює сплату збору за місця для паркування транспортних засобів. Підставою для сплати вказаного збору є рішення міської ради про відведення, а не надання у користування, земельної ділянки для паркування та рішення про уповноваження певної особи організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що, оскільки діяльність відповідача з організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів на площі 1 150 кв.м. (0,115 га) вищевказаної земельної ділянки є правомірною і вказана земельна ділянка не вибула з користування Київської міської ради, відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0, 115 га.

Як передбачено ч. 2 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок

громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів перевірки, відповідач займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,3 га по АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва, частину з якої площею 0,115 га займає правомірно, а решту земельної ділянки площею 0,185 га. відповідач займає самовільно, так як належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою не надано, а також відповідачем не надано доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте ним нерухоме майно.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позовні вимоги в частині звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 850 кв.м. (0,185 га) та приведення її у придатний для використання стан є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім зазначеного вище, прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави просить суд стягнути з відповідача 159 031,03 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

В силу ст. 211 ЗК України встановлює громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

При цьому згідно з п. 3 вказаної Методики розмір шкоди не включає витрати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель.

Пунктом 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, для земель житлової та громадської забудови визначається за такою формулою:

Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі

Де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів (0,185 га.);

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5, становить 56364;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6, становить 3;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 і становить 2, 5;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 і становить 1,254.

Пунктом 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами.

За приписами ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963"підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (дана права позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року).

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач самовільно займає лише 0,185 га, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття останнім земельної ділянки підлягають задоволенню частково в сумі 98 069,13 грн. ((56364 х 3) х 0,1850 х 2,5 х 1,254)., перерахунок якої здійснено з урахуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року у справі № 41/178 - без змін.

3. Матеріали справи № 41/178 повернути до Господарського суду м. Києва .

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Авдеєв П.В.

Буравльов С.І.