Ухвала

від 05.11.2013 по справі 41/178

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 листопада 2013 року Справа № 41/178

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., Шевчук С.Р., розглянувши заявуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 13.06.2013 у справі№ 41/178 за позовомПрокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління держкомзему у м. Києві доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 159 031,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.10.2011 у справі № 41/178, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013, позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести земельну ділянку площею 0,185 га по АДРЕСА_1 у придатний для використання стан; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 98 069,13 грн. шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2013 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 та рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.06.2013 у справі № 41/178, у якій просить вказану постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 та рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяву, з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.07.2013 у справі № К/9991/71463/12 та на постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2011 у справі № 4/159-10, від 19.12.2011 у справі № 14/5025/1102/11, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 5, частини 1, 4 статті 9, статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 1166 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 13.06.2013 у справі № 41/178, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, приведення у придатний для використання стан та стягнення на користь Державного бюджету України шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виходячи при цьому із встановлених судами обставин справи про те, що частину земельної ділянки площею 0,115 га відповідач займає правомірно, а решту земельної ділянки площею 0,185 га. відповідач займає самовільно (належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою не надано), також факт самовільного зайняття земельної ділянки її розмір та період часу протягом якого вона використовується без належних правових підстав підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження земельної ділянки, приписом про усунення правопорушень, протоколом про адміністративне правопорушення.

Водночас у постанові від 28.04.2011 у справі № 4/159-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення шкоди, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що: при складанні акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства було допущено порушення Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; відповідач використовує земельну ділянку за згодою їх розпорядника, на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, відповідно до укладених договорів; відповідач здійснює оплату за користування земельними ділянками відповідно до умов укладеного договору оренди.

У постанові від 19.12.2011 у справі № 14/5025/1102/11 суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, виходячи з того, що зібрані у справі документи і докази не підтверджують протиправну поведінку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди. Крім того, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складений з порушенням Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 №312.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 18.07.2013 у справі № К/9991/71463/12 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у вказаній справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови у якій подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так у справі № 41/178 заявлено позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, тоді як у справі № К/9991/71463/12 предметом позову є визнання протиправними дії державних інспекторів з контролю за використанням і охороною земель щодо порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та скасування відповідних приписів.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у допуску справи № 41/178 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді Т. Козир О. Кот І. Панова С. Шевчук