Рішення

від 14.03.2013 по справі 902/222/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2013 р. Справа № 902/222/13-г

Провадження № 14/902/6/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Клюєва І.С., довіреність № 3 від 28.12.2011 р.,

відповідача: Кудельський А.А. , довіреність № 15/10 від 15.10.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" (55320, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Воєводське, вул.

до : приватного підприємства агрофірма "Серпень" (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. 1-го Травня, 32)

про стягнення 86 047, 47 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства Агрофірми "Серпень" заборгованості в сумі 86047,47 грн., з яких: 85734 грн. - основний борг, 197,31 грн. - 3% річних та 116,16 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем 10.10.2011р. на підставі накладної № 11 поставлено відповідачу соняшник у кількості 25.98 тон на загальну суму 85734 грн. Враховуючи, що строк оплати поставленого товару сторонами не визначено, 29.12.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату боргу, яку останній отримав 03.01.2013р. Однак, станом на день звернення з позовом до суду відповідачем не проведено оплати поставленого товару, що слугувало підставою звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/222/13-г з призначенням її до розгляду.

28.02.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 14.03.2013р. через неявку в судове засідання представника позивача та неподання останнім витребуваних судом доказів.

Поряд з цим, 28.02.2013р. представником відповідача супровідним листом подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив, при цьому зазначивши, що між ним та позивачем у 2011 році були проведені наступні господарські операції, а саме: відповідачем поставлено позивачу насіння кукурудзи на суму 22500 грн. та засоби захисту рослин на суму 44800 грн., що загалом становить 67300 грн. Позивач в свою чергу поставив відповідачу соняшник на суму 85734 грн. Відповідно до взаєморозрахунків та акту звірки, проведеної сторонами 01.04.2012р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 18734 грн.

В судовому засіданні 14.03.2013р. представник позивача подав заяву від 14.03.2013р., якою підтвердив отримання від відповідача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України та не заперечив проти зарахування вимог на суму 67300 грн.

Відповідач в свою чергу заявою від 14.03.2013р. визнав борг в сумі 18434 грн., 197,31 грн. 3% річних та 116,16 грн. - інфляційних втрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.10.2011 року приватне підприємство "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" (позивач) поставило, а приватне підприємство агрофірма "Серпень" (відповідач) прийняло через представника Колісник Діну Юхимівну, що діяла на підставі довіреності, соняшник у кількості 25,98 тон на загальну суму 85734 грн.

Дана обставина підтверджується накладною № 11 від 10.10.2011р., довіреністю № 97 від 10.10.2011р., товарно-транспортними накладними від 05.10.2011р., від 10.10.2011р. (а.с. 7-10).

29.12.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату боргу в сумі 85734 грн., яка отримана останнім 03.01.2013р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

15.02.2013р. відповідач направив на адресу позивача заяву за № 13/02/13 від 13.02.2013р. про припинення зобов'язання зарахуванням. Зі змісту даної заяви вбачається, що в період 2011 року відповідач за накладною № 90 поставив позивачу насіння кукурудзи в кількості 1,5 тон на суму 22500 грн. та за накладною № 91 поставив засоби захисту рослин на суму 44800 грн. (а.с. 29-34). Також відповідач у згаданій заяві посилається на лист від 06.09.2012р. за вих. № 06/09, згідно з яким позивач погодив зарахування зустрічних вимог за господарськими операціями по поставці насіння кукурудзи, засобів захисту рослин та поставці соняшника, і підтвердив заборгованість за відповідачем в розмірі 18434 грн.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги ПП "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Агросвіт" та ПП агрофірма "Серпень" за вищезазначеними зобов'язаннями є зустрічними, а отже, відповідно до ст. ст. 598, 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, зустрічні однорідні вимоги за поставкою за накладними № 90 № 91 від 12.05.2011р. про поставку насіння кукурудзи та засобів захисту рослин і накладною № 11 від 10.10.2011р. про поставку соняшника за заявою представника ПП "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Агросвіт" підлягають зарахуванню, а зобов'язання ПП агрофірма "Серпень" перед ПП "Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Агросвіт" за накладною № 11 від 10.10.2011р. в сумі 67300 грн. є такими, що припинилися 14.03.2013 р. внаслідок зарахування.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 67300 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 18434 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 197,31 грн. 3% річних та 116,16 грн. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 18434 грн., 3% річних в сумі 197 грн. 31 коп. та інфляційних втрат в сумі 116 грн. 16 коп., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). При цьому, суд відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в цій частині вимог.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник по його вині.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Агрофірми "Серпень" (вул. 1-го Травня, 32, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 30450346) на користь приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Агросвіт" (вул. Садова, 30, с. Воєводське, Арбузинський район, Миколаївська область, 55320, адреса для листування: вул. Садова, 1, оф. 206, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 31336635) 18434 грн. основного боргу, 197 грн. 31 коп. 3% річних, 116 грн. 16 коп. інфляційних втрат та 1720 грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 67300 грн. основного боргу припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 березня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи