Рішення

від 14.03.2013 по справі 7/113-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2013 р. Справа № 7/113-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ», м. Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро», м. Київ,

2. Приватна виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», м. Дніпропетровськ,

про стягнення 150 018,91 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Грищенко О.М. - представник за довіреністю б/н від 28.01.2013 року;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Олійник М.М. - представник за довіреністю б/н від 22.01.2013 року;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №22-2/12 від 22.12.2012 року (вх. №4562 від 26.12.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (далі - відповідач 2) про стягнення 150 018,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що за угодою №03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ» перейшло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №10-12-2012 від 10.12.2012 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2.

У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд солідарно стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 3% річних у розмірі 1 000,00 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» 100 207,94 грн. пені, 17 912,96 грн. 3% річних та 30 982,01 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2012 року порушено провадження у справі №7/113-12 та призначено розгляд справи на 31.01.2013 року.

21.01.2013 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом вих. №21-6/01 від 21.01.2013 року (вх. №969) надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 26.12.2012 року.

24.01.2013 року від відповідача 1 по справі надійшов відзив на позов б/н та дати (вх. №1290 від 24.01.2013 року), в якому позивач зазначає, що в частині позовних вимог, котрі стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», обізнаний та їх визнає, а також просить суд розглянути дану справу без участі його представника.

31.01.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.01.2013 року (вх. №1850 від 31.01.2013 року), в якому відповідач 2 по справі заперечує проти позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач 2 зазначає, що на момент укладення угоди №03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» було відсутнє право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», оскільки 04.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» відступило дане право в повному обсязі Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імпторгсервіс», що підтверджується Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10.

У зв'язку з зазначеним, відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також залучити до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро».

У судове засідання 31.01.2013 року представник відповідача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився. У судовому засіданні представником позивача було подане клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року продовжено строк вирішення спору з 28.02.2013 року по 14.03.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 28.02.2013 року, а також залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро».

01.02.2013 року на адресу господарського суду Київської області від відповідача 2 по справі надійшов відзив на позовну заяву вих. №23/01-13 від 23.01.2013 року (вх. №1907 від 01.02.2013 року) та документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2012 року.

11.02.2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення вих. №11-1/02 від 11.02.2013 року (вх. №2453), в яких позивач зазначає, що не має можливості надати, витребувані ухвалою господарського суду від 31.01.2013 року докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 20/110-10.

Одночасно, представником позивача через канцелярію суду подані заперечення на відзив вих. №11-2/02 від 11.02.2013 року (вх. №2454), в яких позивач зазначає, що позовні вимоги у даній справі стосуються стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» пені, 3% річних та інфляційних витрат за період із 22.04.2010 року по 03.09.2012 року, в той час як рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 задоволені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» пені, 3% річних та інфляційних витрат за період із 01.09.2010 року по 21.04.2010 року, а тому вказане рішення лише підтверджує наявність та факт порушення відповідачем 2 своїх зобов'язань.

15.02.2013 року через канцелярію суду від представника позивача листом вих. №15-2/02 від 15.02.2013 року (вх. №2864) надійшли документи, витребувані ухвалою суду.

18.02.2013 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» надійшли письмові пояснення по суті спору б/н без дати (вх. №2987), в яких останній зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» за угодою № 03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні передало вимоги, які не входять до вимог Приватної виробничо-комерційної фірми «Імпторгсервіс», щодо яких було прийнято рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10, а тому вважає позовні вимоги правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства.

28.02.2013 року в судовому засіданні представник відповідача 2 подав клопотання про припинення провадження у справі б/н від 28.02.2013 року (вх. №3847), посилаючись на відсутність предмету спору у даній справі.

У судове засідання 28.02.2013 року представник відповідача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, представник третьої особи, який також належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився.

В судовому засіданні 28.02.2013 року клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі б/н від 28.02.2013 року (вх. №3847) відхилено як необґрунтоване.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 14.03.2013 року, а також залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватну виробничо-комерційну фірму «Імпторгсервіс», та зобов'язано третіх осіб на стороні позивача надати суду копію договору відступлення права вимоги, укладеного 04.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імпторгсервіс».

14.03.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли документи із супровідним листом вих. №14-1/03 від 14.03.2013 року (вх. №4487).

У судовому засіданні представником відповідача 2 були подані докази по справі, які залучені судом до матеріалів справи та зареєстровані канцелярією господарського суду Київської області за вх. №4559 від 14.03.2013 року.

У судове засідання 14.03.2013 року представники відповідача 1 та третіх осіб по справі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2013 року підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача 2 проти позову заперечив та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 14.03.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача 2, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

07.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (продавець за договором, третя особа 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (покупець за договором, відповідач 2 у справі) був укладений договір купівлі-продажу №ТАТ -П/9, відповідно п.1. якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, насіння.

04.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (цедент за договором, третя особа 1 у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імторгсервіс» (цесіонарій за договором, третя особа 2 у справі) був укладений договір відступлення права вимоги №2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (в подальшому - боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ -П/9 від 07.05.2009 року, в якому цемент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цементу грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.

Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане у п. 1 даного договору переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору на умовах, встановлених діючим законодавством.

Відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010 року з моменту укладення даного договору цесіонарій набуває право вимоги, вказане у п. 1 даного договору та наділяється всіма правами кредитора по відношенню до боржника згідно умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Імторгсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» про стягнення 349 042, 42 грн., яке набрало законної сили, позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» грошові кошти у сумі 264913,50 грн. основного боргу, 30281,89 грн. пені, 19 786,34 грн. інфляційних втрат, 4453,43 грн. - 3% річних, 13345,67 грн. штрафу; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» 2000,00 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 виконано не було. Доказів виконання зазначеного рішення сторонами суду не надано.

03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (первісний кредитор за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (новий кредитор за угодою) було укладено угоду №03-09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), згідно умов п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.

Згідно п. 1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї угоди.

Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 153 018,91 грн.

Пунктом 2.2. угоди передбачено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат), котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного:

- сума нарахованої пені становить 100 207,94 грн.;

- сума нарахованих 3 % річних становить 18 912,96 грн;

- сума нарахованих інфляційних витрат становить 33 982,01 грн.

Відповідно до п. 5.3 угоди первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, достовірність переданих йому документів та інформації.

Пунктом 6.1. угоди визначено строк її дії, згідно якої ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» було підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи:

- договір купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі №20/110-10;

21.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні від 06.12.2012 року, у якому позивач повідомив відповідача про те, що за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 03.09.2012 року ТОВ «Тат-Агро» відступило позивачу право вимагати від відповідача 2 сплати пені, 3 % річних, інфляційних витрат у загальному розмірі 153 018,91 грн., котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 22.04.2010 року по 03.09.2012 року.

Факт направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» повідомлення відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 21.12.2012 року про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього.

Господарським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою №03/09-12 від 03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «TVT» (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором, відповідач 1 у справі) 10.12.2012 року було укладено договір поруки №10-12-2012.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (код ЄДРПОУ 36066050) (надалі іменується «Боржник») щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі - основний договір). У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під основним договором у цьому договорі розуміють угоду №03-09-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 03.09.2012 року , укладену згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.

Згідно п. 3.1. договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних у розмірі 1 000, 00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору).

Цей договір, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до п. 6.2. договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання , а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні, відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У відповідності до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що дана справа та справа №20/110-10, за результатами розгляду якої господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 08.07.2010 року, не тотожні за суб'єктним складом, господарський суд Київської області оцінює наявне в матеріалах справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 як доказ по справі.

Вказаним рішенням господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що 04.03.2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імторгсервіс» (третя особа 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1 у справі) був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого третя особа 1 відступила, а третя особа 2 прийняв право грошової вимоги до відповідача 2, що належало третій особі 1 на підставі основного договору в обсязі, який існував на момент укладання договору відступлення права вимоги у сумі 266 913,50 грн., та передало всі права кредитора по відношенню до боржника відповідно до умов договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009року .

Крім того, згідно п. 5 договору відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010 року цесіонарій набуває право вимоги, вказане у п. 1 даного договору та наділяється всіма правами кредитора по відношенню до боржника згідно умов договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.

Таким чином, починаючи з дати підписання вказаної угоди Приватна виробничо-комерційна фірма «Імторгсервіс» є кредитором по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» як боржника за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009року.

Зокрема, саме Приватна виробничо-комерційна фірма «Імторгсервіс» має право вимоги до відповідача 2 у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 266 913,50 грн. та нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на вказану суму боргу.

Вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснюється на суму заборгованості у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, право вимоги якої було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс» відповідно до умов договору уступки права вимоги №2 від 04.03.2010 року (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року N 01-8/211 у випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право.

Якщо предмет зобов'язання є подільним (наприклад, зобов'язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» під час укладення угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, не мало відповідного права на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, оскільки вказане право вже було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс», що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 та підтверджується копією договору уступки права вимоги №2 від 04.03.2010 року.

Оскільки, на сьогоднішній день право вимоги пені, 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року належить Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс», то і відступлення даного права вимоги позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» за угодою №03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні не можливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Враховуючи зазначене, угода №03-09-12 від 03.09.2012 року не може бути належним і допустимим доказом по справі, що підтверджує право позивача вимагати від відповідача 2 сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року. А відтак, не може бути належним доказом по справі і договір поруки №10-12-2012 від 10.12.2012 року, що був укладений в забезпечення виконання угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи ненадання сторонами належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» під час укладення угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, права вимоги до відповідача 2 за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ» є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 19.03.2013 року