Постанова

від 09.07.2013 по справі 7/113-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 7/113-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І. А., суддівКочерова Н.О. (доповідач), Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у справі№ 7/113-12 господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро", 2) приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", простягнення 150 018, 91 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М., дов. від 28.01.2013

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від третьої особи-1: Заславський О.М. - директор

від третьої особи-2: Кравченко О.М., дов. від 13.05.2013

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТVТ" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" про стягнення 150 018, 91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеної між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (первісний кредитор) угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) № 03/09-12 від 03.09.2012р. до нього перейшло право вимоги до відповідача-2 щодо сплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання ТОВ "Хлібодар СК" умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П9 від 07.05.2009р., укладеного між ТОВ "Тат-Агро" та ТОВ "Хлібодар СК". При цьому, за твердженням позивача, відповідач-1, як поручитель відповідача-2, зобов'язаний відповідно до умов договору поруки №10-12-2012 від 10.12.2012р., укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №03/09-12 від 03.09.2012р. між позивачем та відповідачем-2, сплатити на користь позивача суму трьох відсотків річних в розмірі 1000 грн., який погоджено в договорі поруки.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2013р. (суддя Антонова В.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю у позивача на час укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 03/09-12 від 03.09.2012р. права вимоги до ТОВ "Хлібодар СК" щодо сплати сум пені, трьох відсотків та інфляційних втрат на суму боргу, що виникла внаслідок невиконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., оскільки, як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/110-10, таке право вже було передано іншій особі - приватній виробничо-комерційній фірмі "Імторгсервіс", а відступлення субсидіарних прав не може здійснюватись самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Жук Г.А., Чорногуз М.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.03.2013р. залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "TVT" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 07.05.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (продавець, третя особа 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" (покупець, відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу №ТАТ-П/9, предметом якого є засоби захисту рослин, насіння.

Відповідно до п.5.3. договору купівлі-продажу оплата товару покупцем проводиться наступним чином: 50% від вартості товару оплачується в строк до 29.05.2009р. та 50% від вартості товару оплачується в строк до 01.10.2009р.

04.03.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (цедент) та приватною виробничо-комерційною фірмою "Імторгсервіс", правонаступником якої є приватне підприємство "Виробничо-комерціна фірма "Імпторгсервіс", (цесіонарій, третя особа 2) укладено договір відступлення права вимоги №2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до ТОВ "Хлібодар СК" (боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., в якому цедент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цеденту грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.

Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане в п. 1 договору, переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору, на умовах, встановлених діючим законодавством.

Відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010р. з моменту укладення даного договору цесіонарій набуває право вимоги, вказане у п. 1 даного договору, та наділяється всіма правами кредитора по відношенню до боржника згідно умов договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі №20/110-10 за позовом ПВКФ "Імторгсервіс" до ТОВ "Хлібодар СК" та ТОВ "Ласуня" про стягнення 349 042,42 грн. вирішено стягнути з ТОВ "Хлібодар СК" на користь ПВКФ "Імторгсервіс" 264 913, 50 грн. основного боргу, 30 281,89 грн. пені, 19 786, 34 грн. інфляційних втрат, 4 453, 43 грн. 3% річних, 13 345,67 грн. штрафу; а також вирішено стягнути з ТОВ "Ласуня" на користь ПВКФ "Імторгсервіс" 2000,00 грн. основного боргу.

При цьому інфляційні витрати та три відсотки річних стягнуто господарським судом Дніпропетровської області у справі №20/110-10 за період з 01.10.2009р. по 21.04.2010р.

Судами попередніх інстанцій у даній справі (№ 7/113-12) також встановлено, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 боржником не виконано. Докази виконання цього рішення в матеріалах справи відсутні.

03.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТVТ" (новий кредитор, позивач) укладено угоду № 03-09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) (надалі - угода), згідно п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Хлібодар СК", що іменується далі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Згідно п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї угоди.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 153 018, 91 грн. (п. 2.1. угоди).

Пунктом 2.2. угоди передбачено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана в п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних, інфляційних втрат), котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань за період з 22.04.2010р. по 03.09.2012р., виходячи із того, що сума нарахованої пені становить 100 207, 94 грн.; сума нарахованих 3% річних становить 18 912,96 грн.; сума нарахованих інфляційних втрат становить 33982,01 грн.

03.09.2012р. між ТОВ "Тат-Агро" та ТОВ "ТVТ" підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи: договір купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. по справі №20/110-10.

21.12.2012р. ТОВ "Тат-Агро" надіслало на адресу ТОВ "Хлібодар СК" повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні від 06.12.2012р., в частині вимоги сплати пені, 3% річних, інфляційних витрат у загальному розмірі 153 018,91 грн. за період з 22.04.2010р. по 03.09.2012р.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою №03/09-12 від 03.09.2012р., 10.12.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "TVT" (кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель, відповідач 1) укладено договір поруки №10-12-2012 (далі - договір поруки), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Хлібодар СК" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру 3% річних у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору. У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що під основним договором у цьому договорі розуміють угоду №03-09-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 03.09.2012р., укладену згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Згідно п. 3.1. договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3 % річних у розмірі 1 000, 00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

Договір поруки, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до п. 6.2. договору поруки припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "TVT", який відповідно до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) № 03/09-12 від 03.09.2012р. набув прав нового кредитора у зобов'язанні, до ТОВ "Хлібодар СК", як боржника, та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", як поручителя боржника, про стягнення солідарно з відповідачів суми трьох відсотків річних в сумі 18 912,96 грн. та стягнення з ТОВ "Хлібодар СК" сум пені у розмірі 10 207,94 грн. та інфляційний втрат у розмірі 30 982, 01 грн. за період прострочення боржником виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. з 22.04.2010р. по 03.09.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні, згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, є боржник і кредитор.

Як визначено в ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні. Однак у договорі про заміну кредитора (про відступлення права вимоги) сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Отже, сторони можуть провести часткову заміну кредитора у зобов'язанні за умови подільності зобов'язання. У первісного кредитора є можливість передати новому кредиторові право на стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків або відшкодування збитків окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вищенаведені норми надають право кредитору вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання, а також пені. Зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Тобто, обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, є подільними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних та пені у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.

Однак вищевикладеного не було враховано судами попередніх інстанцій, внаслідок чого висновок судів щодо неподільності субсидіарних (додаткових) прав, в даному випадку прав вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які не можуть передаватися окремо від основних прав за зобов'язанням, є помилковим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Не врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій не з'ясували і обставин щодо обсягу прав, переданих первісним кредитором (ТОВ "Тат-Агро") новим кредиторам - приватній виробничо-комерційній фірмі "Імторгсервіс" за договором відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010р. та ТОВ "ТVТ" за угодою № 03-09-12 від 09.09.2012р.

При цьому, слід зазначити, що факти, встановлені господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 не мають преюдиційного значення для вирішення спору у даній справі (№ 7/113-12) в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України, оскільки суб'єктний склад сторін у зазначених справах не є тотожним (не співпадає), що не позбавляє суди можливості при розгляді даної справи (№ 7/113-12) дати відповідним обставинам власну юридичну оцінку.

Крім того, відрізняються вказані судові рішення і підставами позовних вимог (різні договори відступлення права вимоги), і предметом позову. Так, зокрема, у справі № 20/110-10 предметом позову було стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафу за період прострочення виконання боржником зобов'язання за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. з 01.10.2009р по 21.04.2010р., а у даній справі № 7/113-12 предметом позову є стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення виконання боржником зобов'язання за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. з 22.04.2010р. по 03.09.2012р. З огляду на викладене, вказаному судовому рішенню у справі № 20/110-10 має надаватися оцінка судом, як і іншим доказам наявним в матеріалах справи, про що вірно було зазначено місцевим господарським судом у даній справі.

Проте ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не було належним чином досліджено наявні в матеріалах докази в їх сукупності щодо обсягу переданих первісним кредитором новим кредиторам прав вимоги до боржника - ТОВ "Хлібодар-СК", в тому числі не була надана оцінка і умовам договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р. на предмет наявних в ньому обмежень щодо обсягу переданих прав.

У зв'язку з цим слід зазначити, що, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, за умовами договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р. ТОВ "Тат-Агро" уступив ПВКФ "Імторгсервіс" право грошової вимоги до ТОВ "Хлібодар-СК" у сумі 266 913, 50 грн., яка є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції, тобто цедент відступив цесіонарію право вимоги лише основного боргу та без урахування саме штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 за позовом ПВКФ "Імторгсервіс" до ТОВ "Хлібодар СК" та ТОВ "Ласуня", вирішено стягнути з ТОВ "Хлібодар СК" на користь ПВКФ "Імторгсервіс" грошові суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу; а також вирішено стягнути з ТОВ "Ласуня" на користь ПВКФ "Імторгсервіс" 2000,00 грн. основного боргу.

Однак судами не було взято до уваги, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 та ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних, передбачені статтею 625 ЦК України, не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання (постанови ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155 та від 15.11.2010 у справі № 4/720).

З огляду на викладене судам попередніх інстанцій слід дослідити умови як договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р., так і угоди № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012р. щодо обсягу переданих прав та наявності застережень про обмеження таких прав та у зв'язку з цим перевірити чи мав позивач у даній справі - ТОВ "ТVТ", як новий кредитор за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012р., право вимоги до ТОВ"Хлібодар-СК" щодо сплати пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Відтак, оскаржувані позивачем судові рішення прийняті без належного з'ясування вищевикладених обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.111 7 ГПК України). Встановлення вищезазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи в їх сукупності, перевірити заявлений до стягнення розрахунок позовних вимог, і в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТVТ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 14.03.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. у справі № 7/113-12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко