Постанова

від 27.02.2013 по справі 6/605

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К-8711/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Буняка Ю.І.,

представника відповідача - Бондаренка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року

у справі № 6/605 (2а-7159/08)

за позовом Приватного підприємства «Солекс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про визнання протиправним рішення та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Солекс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 27 червня 2008 року № 0002332330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8160,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Солекс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року і ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

05 червня 2008 року Южноукраїнська ОДПІ провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці -залу гральних автоматів, що розташований за адресою: смт Арбузинка, вул. Леніна, 87, що належить суб'єкту господарської діяльності - ПП «Солекс», за результатами якої був складений акт № 141000172350 (зареєстрований за № 265703102330).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз у здійсненні розрахункових операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на 24 гральних автоматах, які не обладнані фіскальною пам'яттю і не працюють у режимі реєстраторів розрахункових операцій.

27 червня 2008 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0002332330/0, яким згідно з пунктом 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до ПП «Солекс»штрафні (фінансові) санкції у сумі 8160,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлений у акті перевірки, є доведеним.

Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до абзацу 1 статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Пунктом 6 додатка до згаданої постанови встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Опрацювання зазначеного технічного рішення було завершено прийняттям наказу Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було реєстратора розрахункових операцій, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а тому у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

Зазначений факт виключає висновок про вчинення правопорушення суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підставі для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Солекс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 27 червня 2008 року № 0002332330/0 про застосування до Приватного підприємства «Солекс»штрафних (фінансових) санкцій на суму 8160,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна