Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2-а-204/2008

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К-45157/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області (далі -Управління) про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням змінених позовних вимог, просила стягнути з Управління 7545 грн. 93 коп. недоотриманих сум пенсії, з них: 5097 грн. 60 коп. -щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік, 1858 грн. 77 коп. -щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2005-2007 роки та 589 грн. 56 коп. підвищення до пенсії як учаснику війни.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії та відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі -Закон №796-XII) має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також відповідно до статті 39 Закону №796-XII вона має право як непрацюючий пенсіонер, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Крім того, позивач є учасником війни та згідно із статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі -Закон №3551-ХІІ) повинна отримувати підвищення до пенсії 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, відповідач всупереч зазначеним нормам закону нараховував і виплачував їй пенсію та доплату до пенсії в меншому розмірі.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за 2007 рік в сумі 5097 грн. 60 коп. відповідно до статті 39 Закону №796-XII, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, особі віднесеної до 4 категорії постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС за 2005-2007 роки в сумі 1858 грн. 77 коп. відповідно до статті 51 Закону №796-XII, щомісячне підвищення до пенсії, як учаснику війни за 2005-2007 роки в сумі 589 грн. 56 коп., а всього 7545 грн. 93 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року скасовано в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно із статтею 39 Закону №796-XII за період з 1 січня 2007 року по 9липня 2007 року. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії та учасником війни, у зв'язку з чим відповідач виплачував їй додаткову пенсію та підвищення до пенсії, виходячи зі встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 розрахункової величини 19 грн. 91коп. з наступним поетапним збільшенням її розміру.

Крім того, ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером і проживає в с. Савинці Рокитннського району Київської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Відповідач виплачував позивачу доплату до пенсії в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836.

Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною 3 статті 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону №3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що при обчисленні позивачу додаткової пенсії та підвищення до пенсії застосуванню підлягають стаття 51 Закону №796-XII та 14 Закону №3551-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів від 3 січня 2002 року №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 39 Закону №796-XII передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одну мінімальну заробітну плату.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті (частина 2 статті 39 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановлено доплату в розмірі 520 тис. карбованців (5 грн. 20 коп.).

Отже, з огляду на викладене, відповідач при виплаті позивачу вказаної доплати до пенсії повинен керуватися вимогами статті 39 Закону №796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836.

Крім того, Законом №796-XII не уповноважено Кабінет Міністрів України на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, встановлені цим Законом. Натомість частиною 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, дію частини 2 статті 39 Закону №796-XII зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зупинення дії частини 2 статті 39 вказаного Закону, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Частиною 2 статті 150, частиною 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зазначав, що в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року ОСОБА_2 не мала права на підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, оскільки дію статті 39 Закону №796-XII було зупинено, однак, з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.

За таких обставин, право на підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у позивача виникло лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення, яким виправлені помилки, допущені судом першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 26 червня 2008 року в нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

В.М. Кочан