Постанова

від 19.03.2013 по справі 24/202

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 24/202 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЦвігун В.Л., Чернова Є.В., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача третіх осіб -не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Львівський хімічний завод" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі№24/202 за позовомПАТ "Львівський хімічний завод" до (треті особиТОВ "ДАЭМ" - ОСОБА_4, ОСОБА_5) про відшкодування 66286,43 грн. шкоди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2012 (суддя Величко Н.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013 (судді: Склярук О.І., Богатир К.В., Ушенко Л.В.), в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю завдання позивачу шкоди відповідачем у заявленому розмірі.

ПАТ "Львівський хімічний завод" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,1166,1187,1188,1192,1194 ЦК України, ч.4 ст.35, ст.105 ГПК України та ст.ст.254,256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, скаржник вказує на те, що наявними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення ВС№188824, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010 у справі №3-1253/2010 про адміністративне правопорушення та висновком експертного автотоварознавчого дослідження №3367/10 від 18.10.2010 підтверджується наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження в ДТП належного позивачу транспортного засобу, а тому відповідач повинен відшкодувати розмір збитків, що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

30.09.2010р. близько 10 год. ОСОБА_4 на автодорозі Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів, керуючи транспортним засобом марки "MERCEDES-BENS" модель 4141К, д.н. НОМЕР_3, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дороги автомобілю "VOLVO" модель F12, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5, який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, що спричинило зіткнення цих автомобілів (далі - ДТП). В результаті цього ДТП обидва автомобілі отримали технічні ушкодження.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_5, видано Львівським МРЕВ ДАІ ГУУМВС України у Львівській області 16.04.2002р. реєстраційний номерний знак НОМЕР_7 марки "VOLVO" модель F12, рік випуску 1989, колір синій, шасі НОМЕР_6, сідловий тягач, власник підприємство ВАТ "Львівський хімічний завод", м.Львів. (а.с.62 т.1)

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 марка MERCEDES-BENS, модель 4141К, вантажний самоскид, шасі НОМЕР_9, колір білий, реєстраційний НОМЕР_3, рік випуску 2005, дата реєстрації 29.12.2006р., власник підприємство ТОВ "ДАЭМ", м.Донецьк (а.с.69 т.1)

Наказом №233/к від 01.09.2010р. ТОВ "ДАЭМ", ОСОБА_4 з 1 вересня 2010р. прийнято водієм автотранспортних засобів (а.с.67 т.1), а наказом від 16.08.2011р. № 143/1к ОСОБА_4 звільнено за власним бажанням (а.с.68 т.1).

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010р. у справі №3-1253/2010 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (а.с.14 т.1).

Протоколом про адміністративне правопорушення ВС №188824 зафіксовано, що в результаті ДТП "VOLVO" модель F12, д.н. НОМЕР_4 отримав наступні ушкодження: деформовано - передній верхній та нижній бампер, ліва дверка, рама; розбито - передня ліва блок фара, вітрове скло; розламано - декоративна решітка радіатора, ліва підніжка, лівий вітровик; деформовано - переднє ліве крило, задня ліва частина кабіни. (а.с.11-13 т.1)

На замовлення позивача експерт ОСОБА_7 здійснив автотоварознавче дослідження автомобіля марки "VOLVO" модель F12, д.н. НОМЕР_1. Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №3367/10 від 18.10.2010 (а.с.16-33 т.1), здійсненого ОСОБА_7 (має кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості дорожніх транспортних засобів і розміру нанесеного збитку власнику транспортного засобу", свідоцтво НОМЕР_10 видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки VOLVO F12, реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент огляду становила 90986,43 грн.

Листом №1000/4022 від 20.04.2011 ПАТ "Страхова група "ТАС" повідомила позивача про те, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "ДАЭМ" застрахована Донецькою РД АТ "СГ" ТАС" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/3628550 від 14.04.2010, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн. Згідно виписки Львівської обласної дирекції від 24.05.2011 страховик перерахував позивачу 25500 грн. страхового відшкодування (а.с.37 т.с.1)

Позивач 16.06.2011р. звернувся до відповідача з претензією №5124 (а.с.41), яка була направлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 17.06.2011р. (а.с.43), з вимогою сплатити на користь ПАТ "Львівський хімічний завод" 65486,43 грн. в якості різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням та 800 грн. компенсації витрат на послуги експерта. У зв'язку з неотриманням відповіді від відповідача на претензію, позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в розмірі 66286 грн. 43 коп., в тому числі 65486 грн. 43 коп. - відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, та 800грн. - компенсація витрат на послуги експерта.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, особа, якій завдано майнову шкоду повинна довести, факт правопорушення, в результаті якого завдана шкода, розмір шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та розміром шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: транспортного засобу марки "MERCEDES-BENS" модель 4141К, д.н. НОМЕР_3, власником якого є підприємство ТОВ "ДАЭМ", та автомобіля "VOLVO" модель F12, д.н. НОМЕР_4, власником якого є ВАТ "Львівський хімічний завод".

В обґрунтування, що ДТП було скоєно саме з вини водія відповідача, позивач посилається на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010 у справі №3-1253/2010, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави (а.с.14 т.1), протокол про адміністративне правопорушення ВС №188824, а розмір шкоди обґрунтовує висновком №3367/10 від 18.10.2010 експертного товарознавчого дослідження.

Донецьким апеляційним господарським судом ухвалою від 13.03.2012р. по справі №24/202 було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008, м.Львів, пл.Соборна,7), але у зв'язку з відмовою ПАТ "Львівський хімічний завод" оплатити вартість експертизи, яка визначена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у наданому рахунку, експертиза не була проведена. Тому, справа розглядалася за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст.1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем не надано доказів, що пошкоджений автомобіль не підлягає відновленню та подальшій експлуатації, як не надано і доказів понесення реальних витрат на ремонт спірного автомобіля.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.22,1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

В обґрунтування розміру завданих збитків позивач посилається на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №3367/10 від 18.10.2010, згідно якого вартість завданого матеріального збитку, яка, до речі, є тотожною з ринковою вартістю належного позивачу автомобіля, становить 90986,43 грн.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано недоведеність неможливості відновлення та подальшої експлуатації пошкодженого в ДТП автомобіля позивача, так само як і недоведеність понесення позивачем реальних витрат на відновлення (ремонт) свого автомобіля, що виключає можливість відшкодування позивачу збитків в розмірі ринкової вартості цього автомобіля.

Отже, з врахуванням приписів ст.ст.22,1192 ЦК України, колегія вважає передчасними посилання заявника на доведеність розміру завданих йому збитків за умови недоведеності як втрати (знищення) пошкодженого автомобіля (сідлового тягача), належного позивачу на праві власності, так і недоведеності понесення скаржником реальних витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого транспортного засобу.

Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника про те, що протоколом про адміністративне правопорушення ВС№188824, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010 у справі №3-1253/2010 про адміністративне правопорушення та висновком експертного автотоварознавчого дослідження №3367/10 від 18.10.2010 підтверджується наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження в ДТП належного позивачу транспортного засобу.

Колегія відхиляє недоречні посилання заявника на ч.4 ст.35 ГПК України в обґрунтування своїх тверджень щодо доведеності постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010 у справі №3-1253/2010 про адміністративне правопорушення факту завдання позивачу шкоди внаслідок вчинення ДТП з вини водія відповідача оскільки, по-перше, вказана постанова не є рішенням суду з цивільної справи. Як вбачається зі змісту імперативних приписів ст.35 ГПК України, на відміну від рішення господарського суду, рішення суду з цивільної справи чи вироку суду з кримінальної справи, які набрали законної сили, постановою суду в справі про адміністративне правопорушення не можуть встановлюватися факти, що мають преюдиціальне значення. По-друге, підставою для відмови в позові судами визначено саме недоведеність понесення позивачем реальних збитків в спірній сумі у вигляді витрат на відновлення транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, але аж ніяк не відсутність протиправної поведінки відповідача та факту правопорушення.

Інші наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та до намагань надати перевагу певним доказам (протокол про адміністративне правопорушення ВС№188824, постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 15.10.2010 у справі №3-1253/2010 про адміністративне правопорушення, висновок експертного автотоварознавчого дослідження №3367/10 від 18.10.2010), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Львівський хімічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013 у справі №24/202 залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун