Постанова

від 20.03.2013 по справі 1-427/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 1-427/12

П О С Т А Н О В А

20 березня 2013 року суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. перевіривши матеріали апеляції прокурора у справі ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2013 року ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні злочину, передбачених ч.1 ст.358 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 4 ст. 190 КК України - виправдано.

Не погодившись з вироком суду прокурор у справі ОСОБА_1 подав апеляцію, яка надійшла до суду 12.03.2013 року.

Відповідно до ст. 350 КПК України (1960 року) в апеляції зазначається:

назва суду, якому адресується апеляція;

особа, яка подає апеляцію;

вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали , постанови та доводи на її обґрунтування;

прохання особи, яка подає апеляцію;

перелік документів, які додаються до апеляції.

В апеляції вказується, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць та рік його винесення, вказується короткий зміст судового рішення і наводяться формулювання зі змісту його мотивувальної частини, які оскаржуються.

Апеляція повинна мати місця вказівки на те, в чому саме полягає незаконність судового рішення і доводи в обґрунтування такої позиції та вказівка на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування, які на думку апелянта допущені при постановленні рішення.

Однак апеляція прокурора у справі не відповідає вимогам ст. 350 КПК України (1960 року), а вимоги апеляції не конкретизовані, оскільки чітко не зазначені доводи в обґрунтування необхідності скасування вироку суду. Доводи прокурора щодо не врахування показів свідків на підтвердження шахрайських дій ОСОБА_2 неможливо прийняти, оскільки вони не спростовують факту існування між ПП «КД» та ТОВ «Кволиті Сервіс» цивільно-правових відносин, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2011 року, а доводи на неналежним чином надання судом оцінки обставинам справи враховані судом при винесенні остаточного рішення по справі.

В апеляції прокурора міститься невідповідність мотивувальної та резолютивної частин, оскільки в резолютивній частині прокурор просить скасувати вирок відносно ОСОБА_2, а в мотивувальній частині зазначено, що апеляція подається на вирок суду відносно ОСОБА_2

Окрім цього, в апеляції прокурор посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однак в мотивувальній частині апеляції він же просить апеляційний суд винести рішення керуючись ст.ст. 371, 372 КПК України.

Згідно КПК України 1960 року ст. 371 визначає неправильне застосування кримінального закону, а ст. 372 - невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Разом з тим, КПК України 2012 року, який є чинним на час винесення вироку суду, визначає статтею 371 порядок ухвалення судових рішень та їх форму, а статтею 372 - зміст ухвали.

Також, згідно ч. 1 ст. 349 КПК України (1960 року), до апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Зазначена апеляція не може бути прийнята судом та направлена для розгляду в Апеляційний суд м. Києва.

Прокурор у справі ОСОБА_1 повинен конкретно зазначити свої вимоги, подавши виправлену апеляцію, в якій конкретно викласти своє прохання щодо вироку Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року з обґрунтуванням доводів своїх вимог та того, які рішення вправі ухвалити апеляційний суд.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 352 КПК України (1960 року), якщо особа, що подала апеляцію, не дотрималась хоча б однієї з пред'явлених до неї вимог ст. 350 КПК України (1960 року), головуючий у справі першої інстанції виносить постанову про залишення апеляції без руху.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що апеляцію необхідно залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків по поданій апеляції.

Керуючись ст.ст. 350, 352, 366 КПК України (1960 року), -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію прокурора у справі ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2013 року - залишити без руху.

Запропонувати заявнику в строк семи діб, з дня отримання зазначеної постанови, усунути недоліки по поданій апеляції.

В разі не усунення недоліків у зазначений термін, апеляція буде визнана такою, що не підлягає розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Смик