Ухвала

від 12.03.2013 по справі 709/2029/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучка М.В.

з участю: представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Рахівського районного суду від 10 грудня 2012 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі - продажу укладеними та дійсними, визнання права власності на майно, звільнення майна з- під арешту та зупинення продажу арештованого

в с т а н о в и л а :

Вищевказаною ухвалою суд частково задовольнив заяву ОСОБА_4 про зупинення продажу арештованого майна та зупинення виконавчого провадження, якою підставі пп. 5 і 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України зупинив продаж арештованого майна ОСОБА_5, реалізація якого проводилось на виконання виконавчого листа №2-1106\11, виданого 09.12. 2011 року апеляційним судом Одеської області. В решті вимог відмовив.

В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_1- ОСОБА_3 просить ухвалу про забезпечення позову скасувати, як незаконну та винести окрему ухвалу на суддю, який ухвалював судове рішення про забезпечення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши представлені суду докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинні зазначатися, зокрема, причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення ОСОБА_4 до суду із заявою про забезпечення позову є те, що вона пред'явила до ОСОБА_5 окремий позов про визнання не оформлених нею в установленому законом порядку ряду договорів купівлі - продажу автомобілів, земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна на загальну суму 2562800 грн., угоди по яких між нею та ОСОБА_5 просила визнати дійсними.

При цьому, позивачкою у позовній заяві та заяві про забезпечення позову на вирішення суду не ставиться питання про заборону ОСОБА_5 відчужувати майно до вирішення справи по суті, а ставиться питання про заборону лише відділу Державної виконавчої служби здійснювати виконавчі дії спрямовані на реалізацію майна, що штучно створює апелянту ОСОБА_1 перешкоди у виконанні рішення апеляційного суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 783810 грн. боргу.

Згідно з пунктами 2,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суди повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною четвертою зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Виносячи ухвалу, суд повинен пересвідчитись, чи є позивач власником майна, і в цьому разі забезпечувати позов шляхом заборони його реалізації.

Забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення продажу арештованого майна боржника ОСОБА_5 на виконання виконавчого листа № 2-1106\11 суперечить змісту заходів забезпечення позову та мети їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб, в даному випадку законного права ОСОБА_1 на задоволення грошового боргу за рахунок арештованого майна боржника.

Жодних даних про те, що позивачка є власником, або співвласником майна зазначеного в акті опису та арешту від 07.09.2012 р. на суму 1196295 грн., за рахунок якого слід задовольнити вимоги ОСОБА_1 на суму 783810 грн., матеріали справи не містять, а апеляційним судом таких доказів в ході розгляду справи не добуто.

Щодо співмірності позовних вимог позивачки, то з цього приводу колегія суддів встановила наступне:

У пред'явленому позивачкою ОСОБА_4 позові до відповідача ОСОБА_5 вона вказала ціну позову 2563800 грн. \а.с.1-11\.

21.12. 2011 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання виконавчого листа № 2-1106\11 від 09.12.2011 року, який виданий апеляційним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суми 783810 грн. боргу.

30.12.2011 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження.

07.09.2012 . державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника, а саме 1\2 частина триповерхової будівлі міні - готелю загальною площею 529.10 кв. м., що належить ОСОБА_5

27.09.2012 р. ПП «Алекс - Хуст» визначено ринкову вартість описаного майна згідно акту опису та арешту від 07.09.2012 р. у сумі 1196295 грн.

З огляду на вищенаведене та виходячи із наявних в матеріалах справи даних колегія не вбачає достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна ОСОБА_5, тому скасовує оскаржувану ухвалу і відмовляє заявниці ОСОБА_4 в забезпеченні позову.

Щодо винесення по справі окремої ухвали, як того в скарзі просить апелянт колегія не вбачає, тому відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

В решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. 152 ч.1 п.5, 307 ч.2 п. 3, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів-,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Рахівського районного суду від 10 грудня 2012 року в частині зупинення продажу арештованого майна ОСОБА_5 на виконання виконавчого листа № 2-1106\11, виданого 09.12. 2011 року апеляційним судом Одеської області, відповідно до якого накладено арешт на майно, належне відповідачу ОСОБА_5 - скасувати, постановивши в цій частині нову ухвалу, якою ОСОБА_4 у задоволенні цих вимог - відмовити.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: