Рішення

від 20.03.2013 по справі 903/217/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2013 р. Справа № 903/217/13-г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства «Лінія води», м.Львів

до Приватного підприємства «Торговий дім «Аміко-Кераміка», с.Зміїнець, Луцький район

про стягнення 149 116, 95 грн.

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін :

від позивача : Бондарук П.М. (довіреність від 11.03.2013р.)

від відповідача : н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство «Лінія води» звернулось з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Аміко-Кераміка» про стягнення 149 116, 95 грн., з них: 136 293, 42 грн. - заборгованості, 545, 17 грн. - індексу інфляції, 4 592, 90 грн. - пені, 7 685, 46, грн. - штрафу та судовий збір у сумі 2 982, 34 грн.

Через канцелярію суду 13.03.2013р. ПП «Лінія води» подано довідку від 11.03.2013р. №11/03-13 про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; підтвердження про зарахування судового збору у сумі 2 982, 34 грн. до державного бюджету.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 06.03.2013 року не виконав. Поштовим повідомленням №4301031447008 підтверджується отримання 12.03.2013р. відповідачем копії ухвали від 06.03.2013р.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи та в нього було достатньо часу для надання пояснень (заперечень) та відповідних доказів по справі, тому судом вирішено розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 року між приватним підприємством «Торговий дім «Аміко-Кераміка» та Приватним підприємством «Лінія води» укладено договір поставки №38-ЛВ (а.с. 7).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше обладнання цих груп товарів покупцю, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору. Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару.

П. 3.1. договору встановлено, що ціна конкретної партії товару є договірною. Оплата товару здійснюється за цінами погодженими сторонами, які зазначаються у відповідних видаткових накладних на товар.

П. 5.1. договору передбачено, що приймання - передача товару здійснюється в пункті поставки та оформлюється відповідною видатковою накладною. Приймання товару на відповідність його кількості та якості здійснюється покупцем в місці отримання останнім товару.

Позивачем було поставлено товар на суму 201 2936, 42 грн. згідно видаткових накладних, які підписані сторонами та відповідно скріплені печатками:

- №ВЛЦ - 000135 від 04.12.2012р. на суму 58 872, 84 грн. (а.с. 8);

- №ВЛЦ - 000136 від 04.12.2012р. на суму 3 679, 74 грн. (а.с.9);

- №ВЛЦ - 000137 від 04.12.2012р. на суму 19 560, 35 грн. (а.с. 10);

- №ВЛЦ - 000138 від 04.12.2012р. на суму 5 099, 28 грн. (а.с. 11);

- №ВЛЦ - 000139 від 04.13.2013р. на суму 163, 13 грн. (а.с. 12);

- №ВЛЦ - 000140 від 04.13.2013р. на суму 113 918, 08 грн. (а.с. 13).

Відповідно до п.7.1. договору оплата здійснюється в розмірі вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточних рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі та або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника.

П. 7.2. договору передбачено, що покупець повинен сплатити повну вартість поставленого товару не пізніше 2 календарних днів з дати отримання кожної окремої партії товару.

П. 7.3. договору прийняття покупцем товару та підписання відповідних видаткових накладних є підставою для розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

П. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем належним чином умови договору не виконувались, відповідно до чого в останнього виникла заборгованість перед відповідачем у сумі 136 293, 42 грн., що підтверджується актом звірки, який підписаний та скріплений печатками сторін станом на 24.12.2012р. (а.с. 14).

Відповідно до п.8.1. договору сторона, яка порушила зобов'язання, визначене цим договором та або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

П. 8.3. договору встановлено, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений п. 7.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення платежу, від вартості партії товару за кожний день прострочення, а також 25% річних за користування коштами постачальника.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011р. №25/187, від 07.11.2011р. №5002-2/5109-2010).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем відповідно до п. 8.3 договору нараховано відповідачу пеню у сумі 4 592, 90 грн., індекс інфляції у сумі 545, 17 грн. та 25 % річних у сумі 7 685, 46 грн. за період прострочення платежу з 06 .12.2012 - 25.02.2013р. (82 дні).

Проте, позивачем невірно вказаний період виникнення заборгованості. Відповідно до поданих видаткових накладних кредиторська заборгованість відповідача виникла з 07 .12.2012 року (ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).Тому судом зроблений перерахунок пені, який складає 4 524, 49 грн., 408, 88 грн. - індекс інфляції, 7 561, 48 грн. - 25 % річних (за період прострочення платежу з 07.12.2012р. по 25.02.2013р.) та які відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, тому відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 975, 77 грн. слід покласти на відповідача, а 6, 57 грн. на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 253, 509, 525, 526, 611, 612, 624, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в сумі 148 788, 27грн.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Аміко-Кераміка» (с.Зміїнець, Луцький район, вул. Шкільна, 1/5, код ЄДРПОУ 37490542) на користь Приватного підприємства «Лінія води» (м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, код ЄДРПОУ 37305057) 136 293, 42 грн. - заборгованості, 4 524, 49 грн. - пені, 408, 88 грн. - індексу інфляції, 7 561, 48 грн. - 25 % річних та 2 975, 77 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення

складено 25.03.2013р.

Суддя М. М. Гончар