Рішення

від 18.03.2013 по справі 4/054-12/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2013 р. Справа № 4/054-12/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши матеріали справи №4/054-12/8 у відкритому судовому засіданні

за позовом комунального підприємства «Софія», ідентифікаційний код: 32611763, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 53-б,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна», ідентифікаційний код: 30886432, юридична адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5, поштова адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, 48-А,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Загваздін С.М., директор, який діє на підставі розпорядження від 18.08.2004 року за №62/1, та Дідескуль А.Л., яка діє на підставі доручення від 17.05.2012 року за №102;

від відповідача: Цепюк В.Д., директор, який діє на підставі наказу від 11.02.2008 року за №3-К, -

Обставини справи:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 4/054-12, за позовом комунального підприємства «Софія» (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договорами про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 та від 01.04.2010 року №30 у вигляді основного боргу у розмірі 43 551,12 грн. (сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня 12 коп.), трьох процентів річних у розмірі 80,66 грн. (вісімдесят гривень 66 коп.), інфляційних втрат у розмірі 1 369,67 грн. (одна тисяча триста шістдесят дев'ять гривень 67 коп.) та пені у розмірі 114,73 грн. (сто чотирнадцять гривень 73 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договорами про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року за №10 та від 01.04.2010 року за №30 по сплаті наданих Позивачем комунальних послуг, у зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за договорами про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 та від 01.04.2010 року №30 у вигляді основного боргу у розмірі 43 551,12 грн. (сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня 12 коп.), трьох процентів річних у розмірі 80,66 грн. (вісімдесят гривень 66 коп.), інфляційних втрат у розмірі 1 369,67 грн. (одна тисяча триста шістдесят дев'ять гривень 67 коп.) та пені у розмірі 114,73 грн. (сто чотирнадцять гривень 73 коп.).

Провадження у справі №4/054-12 порушено ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2012 року (суддя Щоткін О.В.).

В процесі розгляду судом справи від Відповідача надійшли: відзив на позовну заяву від 15.06.2012 року №03/227, в якому Відповідач заперечує щодо позовних вимог; заперечення від 02.07.2012 року №03/233, в якому Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в тому числі: договір про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 визнати недійсним, як такий, що не має відношення до господарської діяльності Відповідача; договір про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 визнати таким, що не вступив у дію через не визначення об'ємів наданих послуг Позивачем для Відповідача, ненадання калькуляції формування тарифів на надані конкретні послуги. Поряд з цим, в своєму запереченні від 02.07.2012 року №03/233, Відповідачем заявлено клопотання про витребування: у прокуратури Києво-Святошинського району Київської області протесту від 21.03.2008 року №1064вась; у БТІ Києво-Святошинського району Київської області відомості про реєстрацію власності за офісними приміщеннями на цокольному поверсі жилого будинку: с. Соф. Борщагівка, вул. Леніна, буд. 46, Києво-Святошинський район.

09.07.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про винесення окремої ухвали від 09.07.2012 року №03/234 (вх. №10750 від 09.07.2012 року), в якому Відповідач просить суд постановити окрему ухвалу та направити Києво-Святошинській районній прокуратурі для прийняття рішення про наявність чи відсутність ознак злочину в діях колишнього директора Відповідача - Майстренко Ігоря Олександровича.

09.07.2012 року в судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про винесення окремої ухвали від 09.07.2012 року №03/234, про що зазначено в протоколі судового засідання від 09.07.2012 року.

16.07.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про проведення обстеження майнових доказів за місцем їх знаходження від 16.07.2012 року №03/236 (вх. №11189 від 16.07.2012 року), в якому Відповідач просить суд оглянути приміщення цокольного поверху житлового будинку №46, вул. Леніна, с. Соф. Борщагівка на предмет готовності використання в експлуатацію та задоволенню ними споживчих якостей (1-2 секції).

Рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2012 року у справі №4/054-12 вимоги Позивача задоволенні частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача - 40 712,56 грн. (сорок тисяч сімсот дванадцять гривень 56 коп.) боргу, 1 369,67 грн. (одна тисяча триста шістдесят дев'ять гривень 67 грн.) інфляційних втрат, 80,66 грн. (вісімдесят гривень 66 коп.) 3% річних, 1 605,13 грн. (одна тисяча шістсот п'ять гривень 13 коп.) судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2012 року у справі №4/054-12, оскаржив останнє до суду апеляційної інстанції, який розглянувши доводи апелянта своєю постановою від 29.10.2012 року у справі №4/054-12 рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012 року у справі №4/054-12 залишив без змін, а апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями суду 1-ї та апеляційної інстанцій Відповідач останні оскаржив до Вищого господарського суду України, який розглянувши доводи касаційної скарги своєю постановою від 15.01.2013 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі №4/054-12 та рішення господарського суду Київської області від 23.07.2012 року у справі №4/054-12, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Київської області.

24.01.2013 року до господарського суду Київської області для нового розгляду надійшли матеріали справи №4/054-12, які передані судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф. Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 року справу №4/054-12 прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф. та присвоєно їй №4/054-12/8; розгляд справи призначено на 04.03.2013 року.

У судовому засіданні 04.03.2013 року суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача.

Cуд за наслідками розгляду клопотання Відповідача про направлення окремої ухвали щодо Позивача та представника останнього до правоохоронних органів, яке викладено в поясненнях Відповідача від 04.03.2013 року за № 03/275, відмовляє в задоволенні цього клопотання, в зв'язку з тим, що воно є безпідставним та необґрунтованим.

Розглянувши заперечення Відповідача від 02.07.2012 року №03/233, клопотання Відповідача про витребування доказів, викладене у запереченні від 02.07.2012 року №03/233 та клопотання Відповідача про проведення обстеження майнових доказів за місцем їх знаходження від 16.07.2012 року №03/236, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Судом встановлено, що заявлені вимоги Відповідача щодо визнання недійсним договору про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 та визнання договору про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 таким, що не вступив у дію, не відповідають вимогам, встановленим ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

В своєму клопотанні про витребування доказів, викладеному у запереченні від 02.07.2012 року №03/233, Відповідачем не вказано обставин, що перешкоджають отриманню Відповідачем вказаних документів. Таким чином, зважаючи на те, що Відповідачем не обґрунтовано належним чином своє клопотання про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доказ, щодо якого Відповідачем подано клопотання про проведення обстеження майнових доказів за місцем їх знаходження від 16.07.2012 року №03/236, не є таким, що має значення для справи та не є належним доказом у справі, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про проведення обстеження майнових доказів за місцем їх знаходження від 16.07.2012 року №03/236.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2013 року розгляд справи відкладено на 18.03.2013 року.

На виконання ухвали господарського суду Київської області від 04.03.2013 року до Прокуратури Київської області надіслано повідомлення про виявлення в діях невстановлених службових осіб ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 358, 364, 364-1, 365, 365-1, 366 Кримінального кодексу України для проведення перевірки та прийняття рішення відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

18.03.2013 року в судове засідання з'явились Позивач та Відповідач, які надали пояснення по справі.

Таким чином, після дослідження матеріалів справи та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 18.03.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

19.10.2007 року між комунальним підприємством «Софія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» укладено договір про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 (далі за текстом: Договір №10), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу: теплову енергію в гарячій воді; холодну воду (ХВП) по ГОСТ 2874-82; приймати господарсько-побутові стічні води, які не перевищують граничнодопустимі концентрації (ГДК), шкідливих речовин. (У каналізаційну мережу забороняється спускати стоки які перевищують ГДК, сміття, ґрунт, абразивні порошки, вату, харчові відходи. Категорично забороняється скидати кислоти, розчинники, смоли, мазут, токсичні горючі та вибухонебезпечні речовини).

Згідно п. 1.2. Договору №10, постачальник бере на себе зобов'язання надавати споживачу комунальні послуги по утриманню прибудинкової території та вивезенню сміття.

Пунктом 1.3. Договору №10 визначено, що споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію, холодну та гарячу воду і прийняті стоки, вивезення сміття, за встановленими тарифами та калькуляціями в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору №10, теплова енергія постачається споживачу в опалювальний період. Обсяг теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно технічних характеристик приміщення.

Договором №10 у п. 3.1. встановлено, що розрахунки за теплову енергію, воду, водовідведення та вивезення сміття та обслуговування територій, проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на авансовий рахунок постачальника, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с.Софіївська Борщагівка тарифів.

Згідно п. 3.5. Договору №10, розрахунок щомісячних платежів є невід'ємною частиною Договору. Щомісячна плата перераховується споживачем на р/р постачальника протягом п'яти банківських днів.

Пунктом 4.2.6. Договору №10 визначено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, використаної води та відпущених стоків в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.4. Договору №10, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 19.10.08 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку його дії, про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією з сторін.

01.04.2010 року між комунальним підприємством «Софія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» укладено договір про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 (далі за текстом: Договір №30), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання надавати споживачу комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання холодної та гарячої води; з централізованого водовідведення; вивезення сміття; транспортування електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2. Договору №30, об'єкт надання послуг - приміщення підвалу у будинку за адресою: вул. Леніна, 46, с. Софіївська Борщагівка, в секціях І, ІІ загальної площі 147,6 м2 (№№ VI, VIII, IX, XII); в секції ІІІ, загальної площі 216,1 м2 (№№ І, ІІ, XIIІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХVІІ); в секції ІV, загальної площі 119,78 м2 (№№ ІV, V, ХІV, ХVІІІ; 35,38 м2 - площа загального користування).

Згідно п. 1.3. Договору №30, споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та калькуляціями в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1., 2.2. Договору №30 передбачено, що централізоване опалення постачається споживачу в опалювальний період. Обсяг теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно технічних характеристик приміщення. Обсяг використаної води визначається за приладами комерційного обліку, які використовує товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна».

Договором №30 у п. 3.1. визначено, що розрахунки за теплову енергію, воду, водовідведення та вивезення сміття та обслуговування територій, проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на авансовий рахунок постачальника, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с.Софіївська Борщагівка тарифів.

Відповідно до п. 3.2. Договору №30, плата за утримання прибудинкової території визначається згідно кошторису постачальника з урахуванням зауважень до п. 2.2. даного договору.

Пунктом 3.3. Договору №30 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 3.4. Договору №30, розрахунок щомісячних платежів є невід'ємною частиною Договору. Щомісячна плата перераховується споживачем на р/р постачальника протягом п'яти банківських днів.

Пунктом 9.1. Договору №30 встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010 року з дня надання калькуляції.

Відповідно до п. 9.4 Договору №30, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах .

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вказує Позивач у позовній заяві від 18.05.2012 року б/н, розмір заборгованості з оплати комунальних послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді та холодної води (ХВП) по ГОСТ 2874-82, що надавались Позивачем Відповідачу на житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення, що належить Відповідачу, за Договором №10, складає 17 566,05 грн.

Як вбачається з рахунків-фактур від 30.11.07р. №СФ-0000280, від 29.12.07р. №СФ-0000310, від 31.01.08р. №СФ-0000018, від 29.02.08р. №СФ-0000055, від 29.03.08р. №СФ-0000091, від 30.04.08р. №СФ-0000131, від 30.05.08р. №СФ-0000179, від 27.06.08р. №СФ-0000196, від 31.07.08р. №СФ-0000231, від 28.11.08р. №СФ-0000392, від 31.12.08р. №СФ-0000425, від 30.01.09р. №СФ-0000027, від 27.02.09р. №СФ-0000064, від 31.03.09р. №СФ-0000094, від 30.04.09р. №СФ-0000124, від 30.10.09р. №СФ-0000334, від 30.11.09р. №СФ-0000371, від 31.12.09р. №СФ-0000413, від 29.01.10р. №СФ-0000033, від 26.02.10р. №СФ-0000052, від 31.03.10р. №СФ-0000080, виставлених Позивачем Відповідачу для оплати, розрахунок вартості комунальних послуг здійснено на основі площі об'єкта надання послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг.

Як визначено Договором №10 у п. 2.1., обсяг теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно технічних характеристик приміщення .

Детально дослідивши договір про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10, судом встановлено, що у Договорі №10, укладеному комунальним підприємством «Софія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна», не визначено об'єкту надання послуг, а саме його ідентифікуючих ознак: місцезнаходження, площі та інших характеристик, відповідно до яких Позивачем здійснено розрахунок обсягу та вартості наданих послуг.

У позовній заяві від 18.05.2012 року б/н, Позивач вказує, що між Відповідачем та Позивачем було проведено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2010 року, який було підписано та скріплено мокрими печатками сторін. Ця дія Відповідача свідчить про визнання боржником свого боргу 01.04.2010 року, та зобов'язує сплатити його у повному обсязі. На підтвердження чого Позивачем надано суду копію акту взаєморозрахунків станом на 01.04.2010 року, з якого вбачається, що сальдо на 01.04.2010 року складає 17 566,05 грн.

Щодо вказаних доводів Позивача суд зазначає наступне.

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2006 року у справі №14/158.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання комунальних послуг Відповідачу за договором про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 на загальну суму 17 566,05 грн. з постачання: теплової енергії в гарячій воді; холодної води (ХВП) по ГОСТ 2874-82; приймання господарсько-побутових стічних вод, в обсягах, вказаних у рахунках-фактурах від 30.11.07р. №СФ-0000280, від 29.12.07р. №СФ-0000310, від 31.01.08р. №СФ-0000018, від 29.02.08р. №СФ-0000055, від 29.03.08р. №СФ-0000091, від 30.04.08р. №СФ-0000131, від 30.05.08р. №СФ-0000179, від 27.06.08р. №СФ-0000196, від 31.07.08р. №СФ-0000231, від 28.11.08р. №СФ-0000392, від 31.12.08р. №СФ-0000425, від 30.01.09р. №СФ-0000027, від 27.02.09р. №СФ-0000064, від 31.03.09р. №СФ-0000094, від 30.04.09р. №СФ-0000124, від 30.10.09р. №СФ-0000334, від 30.11.09р. №СФ-0000371, від 31.12.09р. №СФ-0000413, від 29.01.10р. №СФ-0000033, від 26.02.10р. №СФ-0000052, від 31.03.10р. №СФ-0000080, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання комунальних послуг від 19.10.2007 року №10 у вигляді основного боргу у розмірі 17 566,05 грн., трьох процентів річних у розмірі 25,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 877,13 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач у запереченні від 02.07.2012 року №03/233 вказує, що договір про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 не вступив в дію у зв'язку з ненаданням Позивачем Відповідачу калькуляції формування тарифів на конкретні послуги що надаються.

Згідно п. 9.1. Договору №30, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010 року з дня надання калькуляції.

Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що чинне законодавство України не пов'язує момент набрання чинності договору про надання комунальних послуг з обов'язком виконання стороною у договорі певних дій, таких як надання документів іншій стороні у договорі, в даному випадку надання калькуляцій формування тарифів на послуги, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що договір про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 набрав чинності 01.04.2010 року.

Як вказує Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.06.2012 року №03/227, вбудовано-прибудовані приміщення цокольного поверху житлового будинку №46, вул. Леніна, с. Соф. Борщагівка, не належать Відповідачу на праві власності.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради «Про визнання права власності на житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями побутового обслуговування населення на ТОВ «Біо-Оріяна» в с. Софіївська Борщагівка № 163 від 11.09.2007р. за відповідачем визнано право власності на: секції І, ІІ загальної площі 147,6 кв.м. (№ VI, VIII, IX, XII); секції ІІІ, загальної площі 216,1 кв.м. (І, ІІ, XIIІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХVІІ); секції ІV, загальної площі 119,78 кв.м. (№ ІV, V, ХІV, ХVІІІ.; Площа загального користування 35,38 кв.м. Підтвердженням того, що відповідач є власником нежитлових приміщень, є також укладені Відповідачем, в якості орендодавця, договори оренди від 01.02.2010 року № 46/3-Т2, від 02.11.2009року № 46/ ІV-5, від 12.12.2009 року № 46- ІV.

Вищевказане також підтверджується експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку по вул. Леніна, № 46 та планом підвального приміщення будинку №46, вул. Леніна, с. Соф. Борщагівка, з яких вбачається, які саме приміщення та якої площі займає саме Відповідач, у зв'язку з чим твердження Відповідача щодо відсутності права власності на вказані приміщення є такими, що не підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, у зв'язку з чим суд не бере до уваги доводи Відповідача щодо відсутності права власності на вбудовано-прибудовані приміщення побутового обслуговування населення, що знаходяться за адресою: с. Соф. Борщагівка, вул. Леніна, буд. 46.

Згідно п. 3.1. Договору №30, розрахунки за теплову енергію, воду, водовідведення та вивезення сміття та обслуговування територій, проводяться в грошовій формі у безготівковому порядку на авансовий рахунок постачальника, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування с.Софіївська Борщагівка тарифів .

Відповідно до підпункту 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції станом на 01.01.2008 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Судом встановлено, що рішеннями Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.04.2008 року № 4, від 10.09.2010 року № 4, рішеннями виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 03.03.2009 року № 67 та від 08.11.2011 року № 363 встановлено розмір тарифів щодо оплати комунальних послуг.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у період з квітня 2010 року по квітень 2012 року Позивачем надано Відповідачу послуги за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 з: централізованого опалення; з централізованого постачання холодної та гарячої води; з централізованого водовідведення; транспортування електричної енергії, що підтверджується рахунками-фактурами від 30.04.10р. №СФ-0000148, від 31.05.10р. №СФ-0000190, від 30.06.10р. №СФ-0000227, від 30.07.10р. №СФ-0000266, від 31.08.10р. №СФ-0000310, від 30.09.10р. №СФ-0000352, від 29.10.10р. №СФ-0000403, від 29.11.10р. №СФ-0000447, від 29.12.10р. №СФ-0000492, від 28.01.11р. №СФ-0000042, від 28.02.11р. №СФ-0000086, від 31.03.11р. №СФ-0000133, від 29.04.11р. №СФ-0000183, від 28.10.11р. №СФ-0000484, від 30.11.11р. №СФ-0000541, від 30.12.11р. №СФ-0000597, від 31.01.12р. №СФ-0000051, від 29.02.12р. №СФ-0000104, від 30.03.12р. №СФ-0000157, від 28.04.12р. №СФ-0000208.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості Відповідачем суду не надано.

Отже, судом встановлено, що основна заборгованість перед Позивачем за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.) Відповідачем не погашена.

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором №30 у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, Позивач просить стягнути з Відповідача, за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №30, пеню в розмірі 114,73 грн. (сто чотирнадцять гривень 73 коп.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що у Договорі №30 сторонами не встановлено відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 114,73 грн. (сто чотирнадцять гривень 73 коп.) є такими, що не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором №30, просить суд стягнути з Відповідача за період з 12.05.2010 року по 15.05.2012 року три проценти річних у сумі 55,01 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 01 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 492,54 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні 54 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаної суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 у вигляді основного боргу у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,01 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 01 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 492,54 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні 54 коп.), внаслідок чого суд вказані вимоги Позивача задовольняє в повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 у вигляді основного боргу у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,01 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 01 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 492,54 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні 54 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 641,00 грн. (одна тисяча шістсот сорок одна гривня 00 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 845,15 грн. (вісімсот сорок п'ять гривень 15 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Софія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна», ідентифікаційний код: 30886432, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5, на користь комунального підприємства «Софія», ідентифікаційний код: 32611763, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 53-б, заборгованість за договором про надання комунальних послуг від 01.04.2010 року №30 у вигляді основного боргу у сумі 23 146,51 грн. (двадцять три тисячі сто сорок шість гривень 51 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,01 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 01 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 492,54 грн. (чотириста дев'яносто дві гривні 54 коп.) та судовий збір у сумі 845,15 грн. (вісімсот сорок п'ять гривень 15 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України комунальному підприємству «Софія», ідентифікаційний код: 32611763, місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 53-б, надмірно сплачений судовий збір у сумі 31,50 грн. (тридцять одна гривня 50 коп.), що перерахований на підставі платіжного доручення від 18.05.2012 року №215, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області №4/054-12/8.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2013 року.