Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-12343/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12343/12/0170/5

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж"- Семиволос Олександр Петрович, довіреність № б/н від 15.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 19.12.2012 у справі № 2а-12343/12/0170/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" (пров. Будівельників, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95014)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових рішень про нарахування пені від 16.10.2012: №062/п та №063/п.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пеня є видом фінансової відповідальності, проте платник податку не несе відповідальності за своєчасність нарахування грошового зобов'язання, розрахованого контролюючим органом. Крім того, позивачем було вказано на те, що товариством своєчасно та в повному обсязі сплачено суму грошового зобов'язання, визначеного податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.06.2011 №0006522301 та №000652301.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових рішень від 16.10.2012: № 062/п та № 063/п.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.06.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006522301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 32494,00 грн., у тому числі 25995,00 грн. за основним платежем та 6499,00 грн. за штрафними санкціями та №000652301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 30235,00 грн., у тому числі 24188,00 грн. за основним платежем та 6047,00 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став акт № 7393/23-2/24033961 від 06.06.2011 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у заниженні податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 24188,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у заниженні податку на додану вартість на суму 25995,00 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як безперечно встановлено судом першої інстанції, у встановлений законом строк податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011: №0006522301 та №000652301 позивачем оскаржені не були, визначена у них сума грошових зобов'язань сплачена позивачем своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №250 від 29.06.2011 на суму 32494,00 грн. та № 251 від 01.07.2011 на суму 30235,00 грн. Відповідачем 16.10.2012 були прийняті податкові рішення про нарахування позивачу пені на підставі акту перевірки №7393/23-2/24033961 від 06.06.2011 та підпунктів 129.1.2 та 129.4 статті 129 Податкового кодексу України: № 062/п у розмірі 7056,55 грн. на суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та № 063/п у розмірі 7876,58 грн. на суму заниженого податкового зобов'язання з податку прибуток підприємств.

Відповідності до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З урахуванням вищезазначених норм та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби вбачається, що підставою для нарахування пені є не прострочення сплати визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання, а саме: факт несвоєчасної сплати заниженого податкового зобов'язання.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в ході проведеної перевірки позивача було виявлено заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25995,00 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 24188,00 грн., що відображено відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.06.2011: №0006522301та №000652301, оплату яких проведено позивачем 29.06.2011 та 01.07.2011 року відповідно.

Тобто, проведення позивачем 29.06.2011 оплати заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25995,00 грн. стало підставою для нарахування пені у розмірі 7056,55 грн. за весь період заниження, починаючи з 30.06.2008 та оплати позивачем заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 01.07.2011 в сумі 24188,00 грн. стало підставою для нарахування пені у розмірі 7876,58 грн. за весь період заниження, починаючи з 19.08.2009.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про правомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові заперечення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2012 у справі № 2а-12343/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко