Постанова

від 18.03.2013 по справі 35/276

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа№ 35/276

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.03.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року (повний текст підписано 21.09.2012 року)

у справі № 35/276 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Шевченківської районної в місті Києві ради;

2) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради;

до закритого акціонерного товариства «Алатон»

про стягнення 273 187,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі

№35/276 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі №35/276 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 28.12.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №35/276 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Закрите акціонерне товариство «Алатон» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі №35/276 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Прокурор та представник позивача-1 приймали участь в судових засіданнях та надали свої пояснення, в яких підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва - без задоволення.

Позивач-2 повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників учасників процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача-2 в судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2006 року між Шевченківською районною у м. Києві радою в особі тимчасового виконуючого обов'язки начальника Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - позивач-2, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Алатон» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень №1390/1 територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

За умовами п. 1.1 договору орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення 1-й поверх загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 г.

Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору встановлений з 16.03.2006 року по 31.01.2007 року.

Пунктом 3.2.8 договору оренди передбачено, що при поверненні об'єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані, у якому воно було передане за актом в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Згідно із п. 7.8 договору орендар, який не виконує свої зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди за встановленим цим договором порядком, - сплачує на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.

09.02.2007 року позивач-2 направив відповідачеві заяву за вих. № 7/9-038-80/58 від 07.02.2007 року про припинення терміну дії договору оренди та відмову від його продовження, у якій вимагав у 10-денний строк з моменту отримання заяви повернути об'єкт оренди позивачу-2.

Проте, відповідачем не було виконано свої договірні зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди у встановленому договором порядку та не повернуто позивачу-2 об'єкт оренди.

Крім того, відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва, позивачем проведено конкурс на право оренди нежитлового приміщення площею 80,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 г, у якому взяли участь, зокрема, відповідач та товариство з обмеженою відповідальністю «Світ книжок».

За результатами проведеного конкурсу переможцем було визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Світ книжок».

18.05.2007 року Головою Шевченківської районної у місті Києві ради було видано розпорядження №101 «Про передачу в оренду переможцям конкурсу нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва», а 24.05.2007 року на виконання даного розпорядження між позивачем-2 та ТОВ «Світ книжок» було укладено договір оренди нежилих приміщень №174/1 територіальної громади Шевченківського району м. Києва, за яким передано в оренду нежитлове приміщення площею 80,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14 г.

Згідно з доводами Першого заступника прокурора Шевченківського району внаслідок неповернення відповідачем об'єкту оренди, бюджет Шевченківського району м. Києва недоотримав кошти з травня 2007 року по лютий 2008 року у розмірі 226 397,39 грн.

У лютому 2008 року Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Алатон» про стягнення 273 178,29 грн., з яких: 46 780,90 грн. неустойки, 226 397,39 грн. втраченої вигоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилається на те, що в порушення умов договору відповідач не повернув у встановлений строк об'єкт оренди за актом приймання-передачі, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди у розмірі 46 780,90 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 226 397,39 грн., завданих неповерненням об'єкту оренди.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 780,90 грн. неустойки, 226 397,39 грн. втраченої вигоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

До обов'язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Пунктом 3 статті 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. 1, п. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2.8 договору оренди сторонами було погоджено, що при поверненні об'єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані, у якому воно було передане за актом в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами пункту 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що однією із істотних умов для договору оренди є термін, на який укладається договір оренди.

У відповідності до п. 8.2 договору строк дії договору встановлений з 16.03.2006 року по 31.01.2007 року.

Відповідно до положень пункту 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Строк дії договору оренди з відповідачем припинив свою дію 31.01.2007 року, однак відповідач не виконав вимогу орендодавця та не звільнив і не повернув приміщення.

Крім того, під час розгляду справи, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року у справі №2/31 у задоволенні позову TOB «Алатон» до Шевченківської районної в м. Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в м. Києві ради про продовження дії договору оренди №1390/1 від 16.03.2006 року - відмовлено.

Вказане вище рішення суду мотивоване тим, що орендарем було відмовлено в укладенні договору оренди з орендодавцем, договір у встановленому порядку пролонгований не був, продовження строку дії договору оренди на об'єкт оренди можливе лише в разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження), тобто в порядку укладення нового договору з оплатою орендних платежів у відповідності до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради, яка діє на момент укладення договору.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводять знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене, факт припинення договору оренди №1390/1 від 16.03.2006 року не підлягав доведенню при вирішенні спору у справі № 35/276.

На переконання судової колегії, висновки суду першої інстанції щодо правомірного використання відповідачем спірного приміщення на підставі додаткової угоди № 1 від 14.02.2011 року до договору оренди нежитлового приміщення від 16.03.2006 року №1390/1 та посилання на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року №31/557-36/120 є помилковими, оскільки вищезазначений договір оренди припинив свою дію 31.01.2007 року, що унеможливлює укладення до нього будь-яких додаткових угод.

Отже, на час укладення додаткової угоди № 1 від 14.02.2011 року термін дії договору оренди оренди нежитлового приміщення від 16.03.2006 року №1390/1, укладеного між позивачем-1 та відповідачем, закінчився.

Матеріалами справи підтверджується, що домовленості між сторонами щодо умов договору на новий строк не було, а тому даючи оцінку зазначеним вище обставинам та нормам закону, слід дійти висновку, що орендні відносини закінчились.

Крім того, факт підписання 14.02.2011 року між КП «Керуюча дирекція» та відповідачем додаткової угоди №1 до договору оренди щодо внесення змін в частині назви та реквізитів орендодавця не є підставою для продовження терміну дії договору та не може свідчити про продовження терміну дії договору оренди, оскільки не впливає на обсяги прав та обов'язків сторін стосовно підстав та порядку укладення або продовження дії договору оренди комунального майна, встановлених законодавством України.

Згідно з абзацом 4 п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Разом з цим, відповідно до практики Верховного суду України щодо застосування норм статті 35 ГПК України, зазначено, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні інших справ, ототожнивши факти, встановлені цими судами, з їх юридичною оцінкою. Натомість, позиція суду першої інстанції зводиться до застосування рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року №31/557-36/120 як прецеденту, проте обов'язком суду є надання своєї власної юридичної оцінки всім фактам і доказам у справі.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання останнім свого зобов'язання щодо повернення орендованого нежилого приміщення згідно умов договору, не містять такі докази і матеріали справи.

Згідно із п. 7.8 договору орендар, який не виконує свої зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди за встановленим цим договором порядком, - сплачує на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.

Тобто, сторонами спору при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків звільнення орендованого нежилого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Отже судовою колегією встановлено факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо повернення орендованого житлового приміщення згідно умов договору.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 46 780,90 грн. за весь час прострочення.

Окрім цього, першим заступником прокурора Шевченківскього району міста Києва заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 226 397,39 грн. втраченої вигоди.

Відповідно до п. 2 ст. 244 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пункт 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належною виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

Відповідно до ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та рішення Київради від 28.12.2006 року № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік» передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеного 27.04.2007 року конкурсу переможцем було визнано TOB «Світ книжок», яке запропонувало базову орендну плату в розмірі 90 грн. за метр квадратний.

18.05.2007 року Головою Шевченківської районної у м. Києві ради видано Розпорядження № 101 «Про передачу в оренду переможцям конкурсу нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва».

Як зазначалось вище, 24.05.2007 року на виконання даного розпорядження Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в м. Києві ради та TOB «Світ книжок» уклали договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 174/1 відповідно до якого TOB «Світ книжок» було надано в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 80,8 кв.м. за адресою: м. Київ. вул. Ярославів Вал. 14-г.

Пункт 2.2 договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м Києва від 24.05.2007 року № 174/1 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 20 354,33 грн. та ПДВ 4 070,86 грн. всього 24 425,19 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Таким чином, в результаті недобросовісних дій відповідача, бюджет Шевченківського району м. Києва недоотримав кошти з травня 2007 по лютий 2008 року у розмірі 226 397,39 грн.

Отже, за невиконання договірних зобов'язань з відповідача належить стягнути неустойку у розмірі 46 780,90 грн. та втраченої вигоди у розмірі 226 397,39 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Першим заступником прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради надано докази та належним чином доведено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача неустойку у розмірі 46 780,90 грн. і втраченої вигоди у розмірі 226 397,39 грн. та вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 17.09.2012 року.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі №35/276 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у справі №35/276 скасувати прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Алатон» (03041, м. Київ, вул. Потєхіна, 5, кв. 50, ЄДРПОУ 20006789) на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 26/4, ЄДРПОУ 21532540) 226 397,39 грн. збитків, 46 780,90 грн. неустойки, 5 463,56 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 2 731,78 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №35/276 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Лобань О.І.