Постанова

від 29.05.2013 по справі 35/276

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 35/276 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Алатон" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 18.03.2013 у справі№ 35/276 господарського судуміста Києва за позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Шевченківської районної у місті Києві ради 2. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради доЗакритого акціонерного товариства "Алатон" про стягнення 273 187, 29 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - прокуратури - позивача - 1 - позивача - 2Гудименко Ю.В.; Щербина С.А.; повідомлений, але не з'явився; - відповідачаКушнір Р.Ю.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 27.05.2013 № 02-05/481 розгляд справи № 35/276 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у місті Києві ради та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Алатон" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 226 397, 39 грн. та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 46 780, 90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 35/276 (суддя Літвінова М.Є.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 у справі № 35/276 (колегія суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І.) скасовано рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 35/276, та прийнято нове рішення, яким задоволено позов; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Алатон" на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 226 397, 39 грн. та неустойку у розмірі 46 780, 90 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Алатон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 у справі № 35/276, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Закритого акціонерного товариства "Алатон" визначених позивачами збитків у вигляді упущеної вигоди та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наймач не виконує обов'язку щодо повернення приміщення; внаслідок неповернення об'єкту оренди бюджет Шевченківського району міста Києва недоотримав кошти з травня 2007 року по лютий 2008 року (збитки у вигляді упущеної вигоди).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 3)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 51/250.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність судового акта, який вступив в законну силу.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши умови договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1390/1 від 16.03.2006; встановивши, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2011 у справі № 31/557-36/120, яке набрало законної сили, відмовлено у позові Шевченківської районної у місті Києві ради до Закритого акціонерного товариства "Алатон" про витребування майна, що є предметом договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1390/1 від 16.03.2006, та встановлено факт того, що право позивача не порушено, оскільки відповідач використовує спірне майно відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 14.02.2011 до договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1390/1 від 16.03.2006 (вказане рішення є преюдиціальним в силу приписів ст. 35 ГПК України); беручи до уваги те, що додаткова угода № 1 від 14.02.2011 до договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1390/1 від 16.03.2006 у судовому порядку недійсною не визнавалася (ст. 204 ЦК України); дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, тобто не спростував їх, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факт припинення договору оренди № 1390/1 від 16.03.2006 встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011 у справі № 2/31, оскільки всупереч положенням зазначеної статті суд апеляційної інстанції помилково надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні справи № 2/31, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою; відтак неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 35 ГПК України призвело до помилкового скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Алатон" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 у справі № 35/276.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 35/276 залишити в силі.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА