Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-3685/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3685/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним приватного акціонерного товариства «Золота краплина» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Співробітниками державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку приватного акціонерного товариства «Золота краплина» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1264/23-6/32664333 від 14 вересня 2011 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0008432306 та № 0008442306.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0008432306 від 28.09.2011 року встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 706 100,00 грн., а також нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 141 220,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0008442306 від 28.09.2011 року встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 286 195 грн., з яких за основним платежем - на 4 316 583 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 969 612 грн.

За результатами розгляду скарг позивача ДПА у м. Києві прийнято рішення від 15.12.2011 року № 12049/10/25-114 про результати розгляду первинних скарг, згідно з яким податкове повідомлення-рішення № 0008442306 від 28.09.2011 року було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0008432306 від 28.09.2011 року скасоване в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141 220,00 грн. На підставі вищезазначеного рішення податковим органом складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0011892306 від 26.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 564 880,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 141 220,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2010 року між позивачем та ПП «Павлоград-Інвест-Агро» укладено договір поставки соняшнику № 15111233. Відповідно до умов цього договору, позивач придбав у ПП «Павлоград-Інвест-Агро» насіння соняшнику на умовах EXW (зерновий склад ДП ДАК «Хліб України» «Павлоградський КХП»), згідно «ІНКОТЕРМС-2000». На виконання умов договору ПП «Павлоград-Інвест-Агро» здійснило поставку насіння соняшнику у кількості 200 тонн вартістю 870 000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 145 000,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-00123 від 15.11.2010 pоку, податковою накладною № 123 від 15.11.2010 року та актом прийому-передачі від 15.11.2010 року. В свою чергу, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Павлоград-Інвест-Агро» грошові кошти в сумі 870 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 2634.

18.11.2010 року між позивачем та ПП «Павлоград-Інвест-Агро» укладено договір поставки соняшнику № 18110133. Відповідно до умов цього договору, позивач придбав у ПП «Павлоград-Інвест-Агро» насіння соняшнику на умовах EXW (зерновий склад ДП ДАК «Хліб України» «Павлоградський КХП»), згідно «ІНКОТЕРМС-2000». На виконання умов договору ПП «Павлоград-Інвест-Агро» здійснило поставку насіння соняшнику у кількості 100 тонн вартістю 425 000,40 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 70 833,40 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-00126 від 18.11.2010 pоку, податковою накладною № 126 від 18.11.2010 року та актом прийому-передачі від 18.11.2010 року. В свою чергу, позивач відповідно до договору та рахунку-фактури № СФ-00127 від 18.11.2010 року перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Павлоград-Інвест-Агро» грошові кошти в сумі 425 000,40 грн., згідно платіжного доручення № 2707 від 18.11.2010 pоку, що підтверджується копією виписки банку по особовому рахунку від 18.11.2010 року.

23.11.2010 року між позивачем та ПП «Павлоград-Інвест-Агро» укладено договір поставки соняшнику № 23110333. Відповідно до умов цього договору, позивач придбав у ПП «Павлоград-Інвест-Агро» насіння соняшнику на умовах EXW, згідно «ІНКОТЕРМС-2000». На виконання умов договору ПП «Павлоград-Інвест-Агро» здійснило поставку насіння соняшнику у кількості 350 тонн вартістю 1 494 498,60 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 249 083,10 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-00130 від 23.11.2010 pоку, податковою накладною № 130 від 23.11.2010 року та актом прийому-передачі від 23.11.2010 року. В свою чергу, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Павлоград-Інвест-Агро» грошові кошти в сумі 1 494 498,60 грн., згідно платіжних доручень № 2765 від 23.11.2010 року та № 2770 від 24.11.2010 pоку.

30.11.2010 року між позивачем та ПП «Павлоград-Інвест-Агро» укладено договір поставки соняшнику № 30110233. Відповідно до умов цього договору, позивач придбав у ПП «Павлоград-Інвест-Агро» насіння соняшнику на умовах EXW, згідно «ІНКОТЕРМС-2000». На виконання умов договору ПП «Павлоград-Інвест-Агро» здійснило поставку насіння соняшнику у кількості 160 тонн вартістю 683 199,36 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 113 866,56 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-00132 від 30.11.2010 pоку, податковою накладною № 132 від 30.11.2010 року та актом прийому-передачі від 30.11.2010 pоку. В свою чергу, позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Павлоград-Інвест-Агро» грошові кошти в сумі 683 199,36 грн., згідно платіжного доручення № 2878 від 30.11.2010 оку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п 5.3.9. п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Павлоград-Інвест-Агро», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

У відповідності із приписами п. 5.1. ст. 5, п.п, 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у апелянта наявні платіжні доручення та банківські виписки по розрахунках з ПП «Павлоград-Інвест-Агро» за поставлений ним товар, на підставі яких апелянтом було сформовано валові витрати за період, що перевірявся.

Головною підставою нікчемності правочину є його недійсність, яка встановлена законом. Саме законом, а не актом, які б факти в цьому акті не були відображені, оскільки дані факти та висновки є лише суб'єктивною думкою державного органу, які, в свою чергу, було зроблено за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків, в податкових деклараціях.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Судом першої інстанції було досліджено висновки судово-економічної експертизи № 8448/8449/12-45 від 30.10.2012 року щодо відображення господарських операцій вибуття запасів в виробництво (перебробку) у бухгалтерському обліку за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

На підставі дослідження висновків експертизи, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що нормами Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів від 10.01.2007 року № 2.1.1 передбачено ведення аналітичного обліку в розрізі місць зберігання запасів, що допускає здійснення оцінки запасів за методом ФІФО не в розрізі підприємства в цілому, а в розрізі конкретних місць зберігання, тобто оцінку не будь-яких запасів, які зберігаються на підприємстві, а оцінку запасів, що зберігаються на певному місці зберігання. Отже, з урахуванням тієї обставини, що позивачем зберігається велика кількість сировини, у більш ніж 170 місцях зберігання, вбачається логічним визначення вартості цієї сировини у конкретному місці зберігання, а не штучне визначення вартості сировини в межах юридичної особи (підприємства).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 19.03.2013 року

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.