Рішення

від 21.03.2013 по справі 5011-35/4029-2012-8/533-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/4029-2012-8/533-2012 21.03.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18"

про стягнення 404 282,61 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Іващенко О.В. № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012

від відповідача: Кіщук Т. В. № 04 від 24.01.2013 р., Мельниченко Н.П. - керівник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 345 531,83 грн. 37 457,89 грн. - інфляційної складової боргу, 21 292,89грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором №1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії за період з 01.04.2009 по 01.01.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 за зазначеним вище позовом порушено провадження у справі № 5011-35/4029-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 345 201,91 грн. основного боргу, 21 292,89 грн. 3% річних, 37 457,89 грн. інфляційних втрат, 8 079,04 грн. судового збору, повернуто позивачу надлишково сплачений судовий збір в розмірі 1 511,74 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 у справі № 5011-35/4029-2012 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 скасовано частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 338 375,41 грн. основного боргу, 21 292,89 грн. 3% річних, 37 457,89 грн. інфляційних втрат, 7 942,52 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2012р. у справі № 5011-35/4029-2012 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Направляючи дану справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді суду необхідно з'ясувати, підстави звернення позивача із позовом до юридичної особи, враховуючи посилання на постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010, якою встановлені тарифи на теплову енергію для населення, а також дослідити питання щодо строку набрання чинності та реєстрації вказаної постанови.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2012 прийнято справу № 5011-35/4029-2012 до провадження з присвоєнням номеру - 5011-35/4029-2012-8/533-2012. Розгляд справи призначений на 20.12.2012 року.

18.12.2012 через відділ діловодства та документообігу господарського суду м. Києва позивачем подано письмові пояснення з доданням підтверджуючих доказів (а. с. 5-19, т. 3).

Через відділ діловодства та документообігу господарського суду м. Києва 20.12.2012 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (том 3 а. с. 20).

Позивач та відповідач не направили своїх представників для участі у судовому засіданні 20.12.2012. Позивач причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлен належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення (том 3 а. с. 3-4).

За таких обставин ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 розгляд справи відкладено на 24.01.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 24.01.2013 р. справу №5011-35/4029-2012-8/533-2012 передано на розгляд судді Шкудровій Л.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2013 справу №5011-35/4029-2012-8/533-2012 прийнято до провадження суддею Шкудровою Л.М. та призначено її до розгляду на 07.02.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 25.01.2013 р. справу №5011-35/4029-2012-8/533-2012 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2013 справу №5011-35/4029-2012-8/533-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 07.02.2013 року.

06.02.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли пояснення по суті спору та додаткові документи, витребувані ухвалою від 30.11.2012 року (а.с. 32-51, т. 3).

07.02.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли докази, витребувані ухвалою від 30.11.2012 (а.с. 52-58, т. 3).

У судове засідання 07.02.2013 представники сторін з'явились. Представники відповідача подали клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «АК «Київводоканал».

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Дослідивши заявлене клопотання та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку щодо відхилення цього клопотання, оскільки відповідачем не обґрунтовано, яким чином рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки вказаної особи.

У судовому засіданні 07.02.2013 судом оголошено перерву до 21.02.2013 року.

21.02.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 66, 67, т. 3).

У судовому засіданні 21.02.2013 р. оголошено перерву до 21.03.2013 року.

21.03.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 21.03.2013 представники сторін з'явились. Представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача надали усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні частково з врахуванням визнання позову в частині існування боргу в розмірі 7 696,06 грн.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") та Житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник-18" укладено договір №1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 16-18, т. 1).

Відповідно до пп. 1.1 договору, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пп.2.2.1 та пп.2.3.1 Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону , гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.5.1 Договору та звернення-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладам обліку.

Відповідно до п.2 Додатку №4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 Додатку №4 до Договору, відповідач відповідно до отриманих документів оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, тому за період з 01.04.2009 по 01.01.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2012 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 88, т. 2) склала 345 531,83 грн., що підтверджується уточненим розрахунком ціни позову (а.с. 89, т. 2), підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2012 (а.с. 94, 95, т. 2).

Також позивачем до стягнення заявлено суму 3% річних 21 292,89 грн., інфляційних втрат 37 457,89 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Через те, що відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію у період з 01.04.2009 по 01.01.2012, тобто не виконав взяте на себе зобов'язання відповідно до Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 345 531,83 грн., що підтверджується уточненим розрахунком ціни позову (а.с. 89, т. 2), підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2012 (а.с. 94, 95, т. 2).

Разом з тим, відповідач визнає заборгованість частково - у сумі 7 696,06 грн. На думку відповідача позивач безпідставно визначив обсяг теплової енергії у гарячій воді на послугу з гарячого водопостачання, спожитий ЖБК «Суднобудівник-18», оскільки вказаний позивачем обсяг ґрунтувався на показниках будинкового лічильника, який не визначає об'єму теплової енергії, що використана для створення послуги з гарячого водопостачання. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано розрахунок ТОВ «Водоканал-Сервіс» об'єму теплової енергії для послуг з гарячого водопостачання у період з квітня 2009 по грудень 2011 включно.

Однак вказані доводи відповідача спростовуються наступним.

Додатком 1 до Договору сторонами визначено обсяги постачання теплової енергії у період з 01.01.2003 по 31.12.2004, а також розподіл теплової енергії в гігакалоріях по кварталам (а.с. 19, т. 1).

Пунктом 5 вказаного додатку сторони погодили, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору продовжується на кожний наступний рік.

Крім того, обсяги постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до Договору №1630060 від 01.11.2003 підтверджується довідкою, підписаною та скріпленою печаткою відповідача, яка є Додатком 8 до Договору (а.с. 25, т. 1) та відомостями обліку споживання ЖБК "Суднобудівник-18" теплової енергії у гарячій воді за період з 01.04.2009 по 01.01.2012 (а.с. 31-134, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, в період виникнення заборгованості, яка заявлена до стягнення у даному спорі, Договір №1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 діяв на умовах, визначених при його укладенні.

Щодо розрахунку ТОВ «Водоканал-Сервіс» об'єму теплової енергії для послуг з гарячого водопостачання у період з квітня 2009 по грудень 2011 включно, наданим відповідачем, суд не приймає його до уваги, оскільки ТОВ «Водоканал-Сервіс» не є стороною договірних правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Таким чином визначення позивачем обсягу теплової енергії у гарячій воді у період з 01.04.2009 по 01.01.2012 за Договором №1630060 є правомірним та обґрунтованим.

Одночасно суд зауважує, що під час попереднього розгляду даної справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях сторонами не заперечувались обсяги поставленої та спожитої енергії у гарячій воді за спірний період.

Крім того, виходячи з обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012, підставою для направлення даної справи на новий розгляд стала правомірність застосування позивачем Постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1729 для визначення розміру оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді.

Так, відповідач зазначає, що позивачем застосовані тарифи, які не підлягали застосуванню, оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергію, житлово-комунальні послуги не було зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м. Києві.

Така позиція відповідача є хибною та спростовується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 цього ж Закону, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) з 01.01.2011р. до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Тарифи на теплову енергію ПАТ "Київенерго" встановлені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 №1729, на підставі "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955.

Відповідно до п.1 Постанови зазначено, що цей Порядок визначає механізми формування тарифів на виробництво транспортування, постачання теплової енергії підприємствам сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Відповідно до п.3 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України, тарифи формуються для трьох категорій споживачів -населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Отже, в даному випадку поняття населення, приводиться у якості категорії споживачів, а не кінцевих споживачів, які використовують теплову енергію.

Діяльність ПАТ «Київенерго» полягає в поставці теплової енергії юридичним особам -надавачам послуг з теплопостачання для потреб опалення та гарячого водопостачання (ОСББ, ЖБК, КП та ін.).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" затверджено акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" тарифи на теплову енергію. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011 року.

В свою чергу тарифи для виконавців послуг з теплопостачання для здійснення розрахунків з населенням встановлюються Київською міською державною адміністрацією (надалі-КМДА). Так, у розпорядженні КМДА від 27.01.2011 №99 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням", яке вводиться в дію з 01.02.2011 зазначено, що воно прийняте відповідно до низки Законів України та інших нормативних актів, в тому числі відповідно до Постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго".

Щодо обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2012, які стали підставами направлення даної справи на новий розгляд, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Листом Міністерства юстиції України від 14.06.2011 щодо державної реєстрації Постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1729 підтверджується відсутність необхідності її реєстрації, оскільки відповідною Постановою встановлюється тариф для ПАТ "Київенерго". Указом Президента України від 21.04.1998 року (п.3), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на рішення НКРЕ України не поширюється дія Указу від 03.10.1992 року № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі Указ), в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін та тарифів для населення, та на рішення комісії щодо функціонування ринків, що регулюються комісією.

За таких обставин, з огляду на викладене вище, визнання відповідачем суми заборгованості лише у розмірі 7 696,06 грн. є помилковим та не приймається судом до уваги.

Таким чином, встановивши факт наявності заборгованості за Договором № 1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 в період з 01.04.2009 по 01.01.2012 року, який не спростовано відповідачем під час розгляду справи та належним чином наведено та документально підтверджено суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 01.01.2012 розмір субсидій у якості компенсацій по пільговим категоріям населення, а саме: за теплову енергію, перерахований до позивача від Управління державного казначейства становить 101 059, 68 грн., що підтверджується наданими позивачем довідкою про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Суднобудівник-18» за період з квітня 2009 по січень 2012 (а.с. 13-15, т. 1) та зведеним розрахунком надходжених коштів від Управляння державного казначейства відповідно до призначення платежу (типу пільги) у період з 01.04.2009 по 01.05.2012 (а.с. 139-142, т 2).

У зв'язку з чим розмір суми основної заборгованості підлягає зменшенню на суму 6 826,50 грн., що є результатом віднімання від наданих пільг та субсидій у сумі 101 059, 68 грн. суми погашення боргу за їх рахунок у розмірі 94 233,18 грн.

Доказів на підтвердження факту сплати заборгованості під час нового розгляду даної справи до матеріалів справи не надано.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме: у сумі 338 375,41 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, здійснивши арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 21 292,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 457,89 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити, оскільки відповідачем здійснено виплату у розмірі 63572,95 грн. після порушення провадження у справі, яка зарахована позивачем у рахунок погашення суми основного боргу, тому судовий збір і в цій частині позовних вимог покладається на відповідача, що також відповідає положенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики розділуVI Господарського процесуального кодексу України».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18" про стягнення 404 282,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-18" (02222, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 54 код ЄДРПОУ 22933956) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 338 375 (триста тридцять вісім тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 41 копійку - основного боргу, інфляційні втрати в розмірі - 37 457 (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 89 копійок, 3% річних - 21 292 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто дві) гривні 89 копійок та 9 213 (дев'ять тисяч двісті тринадцять) гривень 96 копійок судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.03.2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено 26.03.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова