Рішення

від 21.03.2013 по справі 5011-3/16378-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/16378-2012 21.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Радотранс»

Про стягнення 680 637,14 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Цихмейструк О.В. - по дов. № б/н від 01.11.2012

Від відповідача Паніотов О.К. - по дов. № б/н від 10.12.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радотранс» 636 960,00 грн. боргу по орендній платі за період з липня по жовтень 2012 року, 31 299,24 грн. пені та 12 377,90 грн. збитків за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди піввагонів № 37/а від 15.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/16378-2012 та призначено її до розгляду на 04.12.2012.

Відповідач у поданому 04.12.2012 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує. Вважає, що затримка вагонів у відповідача була спричинена бездіяльністю самого позивача у формі ненадання інструкції про вивід вагонів з оренди. Ця бездіяльність була вчинена з метою безпідставного отримання доходів від майна, з якого позивач на території України не міг і не може мати зиску до сьогоднішнього дня.

В судовому засіданні 04.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.12.2012.

В судовому засіданні 11.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.12.2012.

В судовому засіданні 13.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.12.2012.

Позивачем 19.12.2012 до відділу діловодства суду подано заяву про покладення у відповідності до п. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 20 400,00 грн. на відповідача.

В судовому засіданні 20.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.12.2012.

Відповідачем в судовому засіданні 25.12.2012 подано письмові пояснення.

В судовому засіданні 25.12.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.01.2013.

Позивачем 14.01.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення стосовно понесених збитків.

Відповідачем 15.01.2013 до відділу діловодства суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті спору у справі № 910/26055 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи» про розірвання договору оренди піввагонів № 37/а від 15.05.2012 з 20.07.2012. На думку відповідача вирішення спору у даній справі не можливе до вирішення спору у справі № 910/26055, оскільки від останньої залежатиме період часу, за який повинна бути сплачена орендна плата.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 зупинено провадження у справі № 5011-3/16378-2012 до вирішення спору по суті у справі № 910/26055.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/16378-2012 від 15.01.2013 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 5011-3/16378-2012 від 21.02.2013 ухвалу Господарського суду міста Києва № 5011-3/16378-2012 від 15.01.2013 скасовано повністю. Матеріали справи № 5011-3/16378-2012 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/16378-2012 від 11.03.2013 розгляд справи було призначено на 21.03.2013.

Позивачем 20.03.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу. Заява мотивована тим, що відповідач намагається затягнути розгляд справи, тому у позивача є побоювання, що при задоволенні позову виконати рішення буде неможливим.

Розглянувши в судовому засіданні 21.03.2013 подану заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011, за подання заяв про забезпечення позову справляється судовий збір , розмір ставок якого визначено в статті 4 названого Закону.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 3 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову становить 1 720,50 грн.

Заявником доказів сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову не подано.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову залишається без розгляду.

Позивач в судовому засіданні 21.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 21.03.2013 проти задоволення позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 21.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радотранс» (орендар) було укладено договір оренди піввагонів № 37/а (далі - договір).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг оренди напіввагонів у період з липня по жовтень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 636 960,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем нарахована пеня в сумі 31 299,24 грн. Крім цього позивачем понесені збитки в розмірі вартості витрат на оплату залізничного тарифу, який мав сплатити відповідач при поверненні вагонів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування рухомий склад - залізничні люкові піввагони (далі - РС) у кількості 22 одиниці.

Згідно з п. 1.2. договору номера, модель, рік випуску, дата останнього та наступного планового ремонту, вартість рухомого складу, місце передачі зазначаються в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендодавець передає РС в оренду на станції в межах території України, зазначеної орендарем, після надання транспортної інструкції.

Відповідно до п. 2.2. договору РС вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі РС в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було передано, а відповідачем прийнято піввагони за актами приймання-передачі:

№ 1 від 12.05.2012 - 7 одиниць (вагони №№ 56037450, 56085806, 56085814, 56355118, 56355589, 56462344, 56476351);

№ 2 від 15.05.2012 - 10 одиниць (вагони №№ 53142592, 56001738, 56355027, 56476161, 56476187, 56476203, 56476211, 56476245, 56476328, 56476369);

№ 3 від 29.05.2012 - 3 одиниці (вагони №№ 56411648, 56476252, 56605041);

№ 4 від 01.08.2012 - 1 одиницю (вагон № 56073083) (даний акт з боку відповідача не підписаний, однак як зазначає позивач та не заперечує відповідач вказаний вагон був прийнятий відповідачем).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В п. 10.1. договору сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди складає 504,00 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.4. договору сплата орендної плати проводиться орендарем на умовах передоплати:

- за перший місяць оренди - на підставі рахунку орендодавця не пізніше 2-х банківських днів після наданню орендарю рахунку та підтвердження орендодавцем готовності відправлення РС на станцію зазначену орендарем;

- за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку, виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці та плати за оренду одного вагону на добу.

За період травень - липень 2012 року сторонами були підписані наступні акти виконаних робіт (наданих послуг): № 1 від 31.05.2012 на суму 160 776,00 грн.; № 2 від 30.06.2012 на суму 302 400,00 грн.; № 3 від 31.07.2012 на суму 297 600,00 грн. сума за цим актом була зменшена на 30 240,00 грн. згідно акту коригування № 3-кор. від 31.07.2012. Загальна сума актів за вказаний період становить 730 536,00 грн.

Згідно банківської виписки від 07.11.2012 відповідачем було перераховано позивачу з 01.05.2012 до 06.11.2012 за послуги оренди кошти в загальному розмірі 640 776,00 грн.

Отже, борг по орендній платі за період з травня по липень 2012 року становить 89 760,00 грн.

В користування відповідача було передано вагони приналежності країн Балтії та вагони власності ТОВ «БІТ Системи».

17.07.2012 згідно з телеграфним повідомленням ЦЗЛ/289 Укрзалізниці було введено обмеження на навантаження у власні піввагони приналежності держав СНД і Балтії призначенням на станції УЗ і порти України. Тривалість застосування обмеження: з 20.07.2012.

В зв'язку із домовленістю сторін про дострокове виведення з оренди вагонів приналежності країн Балтії, позивачем в листі № 281 від 11.09.2012 було надано відповідачу транспортну інструкцію на виведення вагонів з оренди на станцію Обвідна Придніпровської залізниці.

Відповідач в свою чергу в серпні 2012 року використав 18 піввагонів, у вересні 2012 року - 15 піввагонів, в жовтні 2012 року - 12 піввагонів. Підтвердженням використання вагонів та встановлення дат повернення вагонів є лист Державного підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ПОЦ-36/1202 від 06.11.2012 з додатками: дислокації на вагони, які були передані в оренду, за період з 27.07.2012 по 14.10.2012.

Вагони, які не могли бути використані з 20.07.2012 до 11.09.2012 приймались із оренди на станції навантаження відповідача - ст. Кварцевий Південної залізниці (акти приймання-передачі (повернення з оренди) № 5-8, не підписані відповідачем).

Інший РС приймався після повернення піввагонів на станцію Обвідна Придніпровської залізниці (акти приймання-передачі (повернення з оренди) № 9-16, не підписані відповідачем).

Як вбачається з матеріалів справи, домовленості на дострокове повернення вагонів, що є власністю позивача, не було, інструкції на повернення цих вагонів не надавались відповідачу. Однак, відповідач самостійно повернув вагони на ст. Обвідна Придніпровської залізниці.

Позивачем вагони прийняті після переадресування цих вагонів на станції позивача.

Відповідно з п. 2.6 договору РС вважається переданим орендарем та прийнятим орендодавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі РС з оренди. Акт приймання-передачі РС при поверненні з оренди підписується сторонами після прибуття РС на станцію зазначеною орендодавцем в транспортній інструкції. Датою прибуття є дата, зазначена в календарному штампі станції в залізничній накладній. Дата прибуття може бути підтверджена на підставі даних ПВЦ УЗ (дислокації).

Згідно з п. 5.1.6 договору орендар зобов'язався по закінченню строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання (припинення) повернути РС в справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, відповідно з вимогами п. 2.7 договору, не пізніше останнього дня дії договору, підписати акт приймання-передачі РС з оренди.

Згідно з п. 2.10 договору в разі відмови однієї із сторін від підписання актів приймання-передачі в/з оренди при умові передачі вагонів придатних для використання в технічному та комерційному стані, акти вважаються підписаними після приведення їх в стан, відповідно з п. 1.1, 2.7 даного договору.

Позивач претензій відносно стану повернених вагонів не мав, тому прийняв вагони, як було вказано вище. Відповідачем на час подання позовної заяви акти приймання-передачі з оренди не підписані, однак акти вважаються підписаними згідно з пп. 2.6, 2.10 договору.

Орендна плата була нарахована відповідачу за вагони, які використовувались останнім в серпні-жовтні 2012 року до моменту їх здачі орендодавцю. Однак, відповідачем оплата орендної плати проведена не була, акти наданих послуг не підписані.

Згідно з п. 4.8 договору фінансові зобов'язання по сплаті орендарем орендних платежів починаються з моменту підписання актів приймання-передачі РС в оренду і закінчуються моментом підписання актів приймання-передачі РС з оренди.

Акт виконаних робіт № 4 від 31.08.2012 за серпень місяць та рахунок № СФ-0000081 від 31.08.2012 були надіслані відповідачу 13.09.2012 (поштова квитанція № 9095 та опис вкладення у цінний лист від 13.09.2012).

Акти виконаних робіт № 5 від 30.09.2012, № 6 від 30.09.2012 за вересень місяць та рахунки № СФ-0000086 від 30.09.2012, № СФ-0000087 від 30.09.2012 були надіслані відповідачу 25.10.2012 (поштова квитанція № 5793 та опис вкладення у цінний лист від 25.10.2012).

Акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 за жовтень місяць та рахунки № СФ-0000090, № СФ-0000091 від 31.10.2012 були надіслані відповідачу 01.11.2012 (поштова квитанція № 6688 та опис вкладення у цінний лист від 01.11.2012).

Відповідно з п. 5.1.5 договору оренди орендар зобов'язаний після отримання від орендодавця акту наданих послуг по факсу або електронній пошті, повертати підписаний акт в тому ж порядку на протязі 3-х робочих днів з моменту його отримання, або надати свої заперечення до акту. В разі не повернення акту наданих послуг або своїх заперечень до акту у визначений даним пунктом строк, акт вважається узгодженим, а послуги наданими. В подальшому сторони обмінюються оригіналами акту наданих послуг. Якщо орендар надав свої заперечення до акту наданих послуг, то після отримання відповіді на заперечення узгодження акту проводиться в тому ж порядку та в ті самі строки, як при узгодженні первинного акту.

В листі № 604 від 25.09.2012 відповідач відмовився підписувати акт № 4 від 31.08.2012, мотивуючи тим, що існувала заборона на навантаження у піввагони належності країн СНГ та Балтії № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012.

Згідно з п. 5.1.5 договору вищевказаний акт вважається підписаним, а послуги наданими, в зв'язку з тим, що відмова від підписання акту надана з перевищенням строку, встановленого в даному пункті.

Акти виконаних робіт № 5 від 30.09.2012, № 6 від 30.09.2012 за вересень місяць також вважаємо підписаними, а послуги наданими на підставі п. 5.1.5 договору.

Акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 за жовтень місяць та рахунки № СФ-0000090, № СФ-0000091 від 31.10.2012 були отримані відповідачем 06.11.2012 (повідомлення про вручення поштового відправлення надається). Станом на 12.11.2012 заперечень на ці акти не надійшло, тому на підставі п. 5.1.5 договору акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 за жовтень місяць також вважаються підписаними, а послуги наданими.

Оплату послуг за серпень - жовтень 2012 року відповідач повинен був здійснити на підставі п. 4.4 договору, виходячи із кількості вагонів, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагону за добу. Відповідач як орендар знав, яку кількість вагонів він буде використовувати, а тому повинен був здійснити передплату не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця, тобто до 07.08.2012, до 07.09.2012, до 07.10.2012 відповідно.

Відповідач 03.10.2012 на адресу позивача надіслав цінний лист, в який були вкладені листи № 433 від 20.07.2012, № 488 від 07.08.2012, № 496 від 09.08.2012, № 497 від 09.08.2012, з позицією орендаря стосовно несплати орендної плати за період з серпня 2012 року, зокрема у зв'язку з телеграмою Укрзалізниці № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012, на яку відповідач посилається як на форс-мажорні обставини.

Відповідно до п. 9.2, 9.3 договору оренди сторона, яка підпадає під дію форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити про це іншу сторону на протязі двох днів із зазначенням обставин та можливості їх впливу на виконання зобов'язань по договору. Доказом наявності форс-мажорних обставин є висновок Торгово-промислової палати України.

Доказів того, що телеграма Укрзалізниці № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012 визнана Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною не подано.

Слід зазначити, що телеграма обмежує використання піввагонів на території України, однак це не є повною забороною і підтвердженням цього є використання піввагонів відповідачем. З розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви вбачається, що за піввагони, які не могли бути використані відповідачем, орендна плата не нараховувалась.

Таким чином, станом на 01.11.2012 відповідач також не сплатив орендну плату за використані піввагони за період серпень-жовтень 2012 року в сумі 547 200,00 грн.

Загальна сума боргу з орендної плати за період з липня по жовтень 2012 року складає 636 960,00 грн.

Відповідно до п. 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Відповідачем доказів в підтвердження того, що ним не використовувались піввагони, що належать позивачу, не подано.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 910/26055 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Радотранс» не було позбавлено права після 20.07.2012 повернути орендоване майно Товариству з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 5.1.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі проводити сплату орендних платежів.

Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування піввагонами у період з травня по жовтень 2012 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 636 960,00 грн. боргу.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 636 960,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди піввагонів повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів. Сплата пені не звільнює орендаря від сплати основного боргу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору оренди піввагонів № 37/а від 15.05.2012 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 31 299,24 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 31 299,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 2.12. договору визначено, що оплата залізничного тарифу транспортування вагонів при поверненні вагонів орендодавцю на станцію, зазначену орендодавцем, здійснюється за рахунок орендаря .

Відповідач в листі № 593 від 24.09.2012 просив позивача провести оплату залізничного тарифу, при цьому гарантував здійснити оплату цих витрат позивача на підставі наданої залізничної накладної.

Позивач замовив транспортно-експедиційні послуги зі сплати залізничного тарифу в іншій компанії (ТОВ «Ітек Транс»), підтвердженням чого є акти наданих послуг № 6 від 30.09.2012 та № 7 від 31.10.2012, платіжні доручення № 1190 від 22.10.2012 та № 1225 від 13.11.2012 про сплату наданих послуг.

Проте, відповідачем кошти згідно акту виконаних робіт № 7 від 30.09.2012 (рахунок № СФ-0000088 від 30.09.2012) в сумі 4 780,20 грн. та акту виконаних робіт № 10 від 31.10.2012 (рахунок № СФ-0000092 від 31.10.2012) в сумі 7 597,70 грн. (витрати на оплату залізничного тарифу при поверненні вагонів з оренди) позивачу сплачені не були.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною ; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що понесені позивачем витрати в розмірі 12 377,90 грн. (оплата залізничного тарифу) мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором оренди піввагонів № 37/а від 15.05.2012.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 377,90 грн. збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 20 400 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

01.11.2012 між позивачем та адвокатом Цихмейструк Оленою Вячеславівною був укладений договір про надання правової допомоги за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо складання позовної заяви до ТОВ «Радотранс» за договором оренди № 37/а від 15.05.2012 та представництво позивача в судах та органах ДВС.

Додатковою угодою від 17.12.2012 до договору від 01.11.2012 про надання правової допомоги сторони прийшли згоди, що гонорар за виконання вище взятих на себе адвокатом зобов'язань складає 20 400,00 грн.

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 18.12.2012 адвокат Цихмейструк О.В. одержала готівкою в касі позивача грошові кошти в розмірі 20 400,00 грн. (гонорар).

Підтвердженням того, що Цихмейструк О.В. адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2815/10 від 28.04.2005.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів сплати цих послуг саме адвокату.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 20 400,00 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радотранс» (м. Київ, вул. Чорногірська, 17/14, код ЄДРПОУ 36845868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи» (м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 35371023) 636 960 (шістсот тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 31 299 (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. пені, 12 377 (дванадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 90 коп. збитків, 13 612 (тринадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору, 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг адвоката.

Повне рішення складено 26.03.2013.

Суддя В.В. Сівакова