Постанова

від 23.05.2013 по справі 5011-3/16378-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-3/16378-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шавлівського В.О.

за участю представників

від позивача: Цихмейструк О.В. - дов. від 01.11.2012 року б/н

від відповідача: Паніотов О.К. - дов. від 10.12.2012 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Радотранс" на рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року

у справі № 5011-3/16378-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Біт Системи" (м. Київ)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Радотранс" (м. Київ)

про: стягнення 680 637 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю „Біт Системи" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Радотранс" про стягнення з відповідача на користь позивача суми орендної плати за договором від 15.05.2012 року № 37/а в розмірі 636 960 грн., пені в розмірі 31 299 грн. 24 коп., збитків в розмірі 12 377 грн. 90 коп.

Рішенням від 21.03.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Радотранс" на користь ТОВ „Біт Системи"636 960 грн боргу по орендній платі, 31 299 грн. 24 коп. пені, 12 377 грн. 90 коп. збитків, 13 612 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору, 20 400 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Радотранс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року по справі № 5011-3/16378-2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційна скарга ТОВ „Радотранс" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-3/16378-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

15.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІТ Системи" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Радотранс" (орендар) було укладено договір оренди піввагонів № 37/а, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні люкові піввагони (далі - РС) у кількості 22 одиниць.

Номера, модель, рік випуску, дата останнього та наступного планового ремонту, вартість рухомого складу, місце передачі мали зазначатися в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1 договору від 15.05.2012 року № 37/а визначено, що орендодавець передає РС в оренду на станції в межах території України, зазначеної орендарем, після надання транспортної інструкції.

Відповідно до п. 2.2 договору від 15.05.2012 року № 37/а РС вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі РС в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було передано, а відповідачем прийнято піввагони за актами приймання-передачі:

№ 1 від 12.05.2012 року - 7 одиниць (вагони №№ 56037450, 56085806, 56085814, 56355118, 56355589, 56462344, 56476351);

№ 2 від 15.05.2012 року - 10 одиниць (вагони №№ 53142592, 56001738, 56355027, 56476161, 56476187, 56476203, 56476211, 56476245, 56476328, 56476369);

№ 3 від 29.05.2012 року - 3 одиниці (вагони №№ 56411648, 56476252, 56605041);

№ 4 від 01.08.2012 року - 1 одиницю (вагон № 56073083) (даний акт з боку відповідача не підписаний, однак як зазначає позивач та не заперечує відповідач вказаний вагон був прийнятий відповідачем).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В п. 10.1. договору сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1 договору від 15.05.2012 року № 37/а встановлено, що вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди складає 504,00 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.4 договору від 15.05.2012 року № 37/а сплата орендної плати проводиться орендарем на умовах передоплати:

- за перший місяць оренди - на підставі рахунку орендодавця не пізніше 2-х банківських днів після наданню орендарю рахунку та підтвердження орендодавцем готовності відправлення РС на станцію зазначену орендарем;

- за наступні місяці оренди - шляхом 100% передоплати за місяць оренди, не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця на підставі рахунку, виходячи із кількості РС, кількості днів оренди в місяці та плати за оренду одного вагону на добу.

За період травень - липень 2012 року сторонами були підписані наступні акти виконаних робіт (наданих послуг): № 1 від 31.05.2012 року на суму 160 776 грн.; № 2 від 30.06.2012 року на суму 302 400 грн.; № 3 від 31.07.2012 року на суму 297 600 грн. сума за цим актом була зменшена на 30 240 грн. згідно акту коригування № 3-кор. від 31.07.2012 року. Загальна сума актів за вказаний період становить 730 536 грн.

Згідно банківської виписки від 07.11.2012 року відповідачем було перераховано позивачу з 01.05.2012 року до 06.11.2012 року за послуги оренди кошти в загальному розмірі 640 776 грн.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що борг по орендній платі за період з травня по липень 2012 року становить 89 760 грн.

В користування відповідача було передано вагони приналежності країн Балтії та вагони власності ТОВ „БІТ Системи".

17.07.2012 згідно з телеграфним повідомленням ЦЗЛ/289 Укрзалізниці було введено обмеження на навантаження у власні піввагони приналежності держав СНД і Балтії призначенням на станції УЗ і порти України. Тривалість застосування обмеження: з 20.07.2012 року.

В зв'язку із домовленістю сторін про дострокове виведення з оренди вагонів приналежності країн Балтії, позивачем в листі № 281 від 11.09.2012 року було надано відповідачу транспортну інструкцію на виведення вагонів з оренди на станцію Обвідна Придніпровської залізниці.

Відповідач в свою чергу в серпні 2012 року використав 18 піввагонів, у вересні 2012 року - 15 піввагонів, в жовтні 2012 року - 12 піввагонів. Підтвердженням використання вагонів та встановлення дат повернення вагонів є лист Державного підприємства „Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" № ПОЦ-36/1202 від 06.11.2012 року з додатками: дислокації на вагони, які були передані в оренду, за період з 27.07.2012 року по 14.10.2012 року.

Вагони, які не могли бути використані з 20.07.2012 до 11.09.2012 приймались із оренди на станції навантаження відповідача - ст. Кварцевий Південної залізниці (акти приймання-передачі (повернення з оренди) № 5-8, не підписані відповідачем).

Інший РС приймався після повернення піввагонів на станцію Обвідна Придніпровської залізниці (акти приймання-передачі (повернення з оренди) № 9-16, не підписані відповідачем).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, домовленості на дострокове повернення вагонів, що є власністю позивача, не було, інструкції на повернення цих вагонів не надавались відповідачу. Однак, відповідач самостійно повернув вагони на ст. Обвідна Придніпровської залізниці.

Позивачем вагони прийняті після переадресування цих вагонів на станції позивача.

Відповідно з п. 2.6 договору від 15.05.2012 року № 37/а РС вважається переданим орендарем та прийнятим орендодавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі РС з оренди. Акт приймання-передачі РС при поверненні з оренди підписується сторонами після прибуття РС на станцію зазначеною орендодавцем в транспортній інструкції. Датою прибуття є дата, зазначена в календарному штампі станції в залізничній накладній. Дата прибуття може бути підтверджена на підставі даних ПВЦ УЗ (дислокації).

Згідно з п. 5.1.6 договору від 15.05.2012 року № 37/а орендар зобов'язався по закінченню строку дії договору або у випадку його дострокового розірвання (припинення) повернути РС в справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, відповідно з вимогами п. 2.7 договору, не пізніше останнього дня дії договору, підписати акт приймання-передачі РС з оренди.

Згідно з п. 2.10 договору від 15.05.2012 року № 37/а в разі відмови однієї із сторін від підписання актів приймання-передачі в/з оренди при умові передачі вагонів придатних для використання в технічному та комерційному стані, акти вважаються підписаними після приведення їх в стан, відповідно з п. 1.1, 2.7 даного договору.

Позивач претензій відносно стану повернених вагонів не мав, тому прийняв вагони, як було вказано вище. Відповідачем на час подання позовної заяви акти приймання-передачі з оренди не підписані, однак акти вважаються підписаними згідно з пп. 2.6, 2.10 договору.

Орендна плата була нарахована відповідачу за вагони, які використовувались останнім в серпні-жовтні 2012 року до моменту їх здачі орендодавцю. Однак, відповідачем оплата орендної плати проведена не була, акти наданих послуг не підписані.

Згідно з п. 4.8 договору від 15.05.2012 року № 37/а фінансові зобов'язання по сплаті орендарем орендних платежів починаються з моменту підписання актів приймання-передачі РС в оренду і закінчуються моментом підписання актів приймання-передачі РС з оренди.

Акт виконаних робіт № 4 від 31.08.2012 за серпень місяць та рахунок № СФ-0000081 від 31.08.2012 року були надіслані відповідачу 13.09.2012 року (поштова квитанція № 9095 та опис вкладення у цінний лист від 13.09.2012 року).

Акти виконаних робіт № 5 від 30.09.2012 року, № 6 від 30.09.2012 року за вересень місяць та рахунки № СФ-0000086 від 30.09.2012 року, № СФ-0000087 від 30.09.2012 року були надіслані відповідачу 25.10.2012 року (поштова квитанція № 5793 та опис вкладення у цінний лист від 25.10.2012 року).

Акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 року за жовтень місяць та рахунки № СФ-0000090, № СФ-0000091 від 31.10.2012 року були надіслані відповідачу 01.11.2012 року (поштова квитанція № 6688 та опис вкладення у цінний лист від 01.11.2012 року).

Відповідно з п. 5.1.5 договору оренди від 15.05.2012 року № 37/а орендар зобов'язаний після отримання від орендодавця акту наданих послуг по факсу або електронній пошті, повертати підписаний акт в тому ж порядку на протязі 3-х робочих днів з моменту його отримання, або надати свої заперечення до акту. В разі не повернення акту наданих послуг або своїх заперечень до акту у визначений даним пунктом строк, акт вважається узгодженим, а послуги наданими. В подальшому сторони обмінюються оригіналами акту наданих послуг. Якщо орендар надав свої заперечення до акту наданих послуг, то після отримання відповіді на заперечення узгодження акту проводиться в тому ж порядку та в ті самі строки, як при узгодженні первинного акту.

В листі № 604 від 25.09.2012 року відповідач відмовився підписувати акт № 4 від 31.08.2012, мотивуючи тим, що існувала заборона на навантаження у піввагони належності країн СНГ та Балтії № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012.

Згідно з п. 5.1.5 договору від 15.05.2012 року № 37/а вищевказаний акт вважається підписаним, а послуги наданими, в зв'язку з тим, що відмова від підписання акту надана з перевищенням строку, встановленого в даному пункті.

Акти виконаних робіт № 5 від 30.09.2012 року, № 6 від 30.09.2012 року за вересень місяць також вважаються підписаними, а послуги наданими на підставі п. 5.1.5 договору.

Акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 року за жовтень місяць та рахунки № СФ-0000090, № СФ-0000091 від 31.10.2012 року були отримані відповідачем 06.11.2012 року (повідомлення про вручення поштового відправлення надається). Станом на 12.11.2012 року заперечень на ці акти не надійшло, тому на підставі п. 5.1.5 договору акти виконаних робіт №№ 8, 9 від 31.10.2012 року за жовтень місяць також вважаються підписаними, а послуги наданими.

Оплату послуг за серпень - жовтень 2012 року відповідач повинен був здійснити на підставі п. 4.4 договору, виходячи із кількості вагонів, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагону за добу. Відповідач як орендар знав, яку кількість вагонів він буде використовувати, а тому повинен був здійснити передплату не пізніше 5-ти банківських днів поточного місяця, тобто до 07.08.2012 року, до 07.09.2012 року, до 07.10.2012 року відповідно.

Відповідач 03.10.2012 року на адресу позивача надіслав цінний лист, в який були вкладені листи № 433 від 20.07.2012 року, № 488 від 07.08.2012 року, № 496 від 09.08.2012 року, № 497 від 09.08.2012 року, з позицією орендаря стосовно несплати орендної плати за період з серпня 2012 року, зокрема у зв'язку з телеграмою Укрзалізниці № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012 року, на яку відповідач посилається як на форс-мажорні обставини.

Відповідно до п. 9.2, 9.3 договору оренди сторона, яка підпадає під дію форс-мажорних обставин, повинна письмово повідомити про це іншу сторону на протязі двох днів із зазначенням обставин та можливості їх впливу на виконання зобов'язань по договору. Доказом наявності форс-мажорних обставин є висновок Торгово-промислової палати України.

Доказів того, що телеграма Укрзалізниці № ЦЗЛ/289 від 17.07.2012 визнана Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною не подано.

Слід зазначити, що телеграма обмежує використання піввагонів на території України, однак це не є повною забороною і підтвердженням цього є використання піввагонів відповідачем. З розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви вбачається, що за піввагони, які не могли бути використані відповідачем, орендна плата не нараховувалась.

Таким чином, станом на 01.11.2012 року відповідач також не сплатив орендну плату за використані піввагони за період серпень-жовтень 2012 року в сумі 547 200 грн.

Відповідно до п. 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Відповідачем доказів в підтвердження того, що ним не використовувались піввагони, що належать позивачу, не подано.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі № 910/26055 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Радотранс" не було позбавлено права після 20.07.2012 повернути орендоване майно Товариству з обмеженою відповідальністю „БІТ Системи".

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 5.1.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі проводити сплату орендних платежів.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування піввагонами у період з травня по жовтень 2012 року в повному обсязі, в позов підлягає стягненню результаті чого позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 636 960 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2. договору від 15.05.2012 року № 37/а передбачено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів. Сплата пені не звільнює орендаря від сплати основного боргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 31 299 грн. 24 коп.

Пунктом 2.12 договору від 15.05.2012 року № 37/а визначено, що оплата залізничного тарифу транспортування вагонів при поверненні вагонів орендодавцю на станцію, зазначену орендодавцем, здійснюється за рахунок орендаря.

Відповідач в листі № 593 від 24.09.2012 року просив позивача провести оплату залізничного тарифу, при цьому гарантував здійснити оплату цих витрат позивача на підставі наданої залізничної накладної.

Позивач замовив транспортно-експедиційні послуги зі сплати залізничного тарифу в іншій компанії (ТОВ „Ітек Транс"), підтвердженням чого є акти наданих послуг № 6 від 30.09.2012 року та № 7 від 31.10.2012 року, платіжні доручення № 1190 від 22.10.2012 року та № 1225 від 13.11.2012 року про сплату наданих послуг.

Проте, відповідачем кошти згідно акту виконаних робіт № 7 від 30.09.2012 року (рахунок № СФ-0000088 від 30.09.2012 року) в сумі 4 780 грн. 20 коп. та акту виконаних робіт № 10 від 31.10.2012 року (рахунок № СФ-0000092 від 31.10.2012 року) в сумі 7 597 грн. 70 коп. (витрати на оплату залізничного тарифу при поверненні вагонів з оренди) позивачу сплачені не були.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що понесені позивачем витрати в розмірі 12 377 грн. 90 коп. (оплата залізничного тарифу) мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором оренди піввагонів від 15.05.2012 року № 37/а, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору та витрати за послуги адвоката у розмірі 20 400 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Радотранс" на рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року по справі № 5011-3/16378-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року по справі № 5011-3/16378-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-3/16378-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.05.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Майданевич А.Г.