Постанова

від 28.03.2013 по справі 33/5005/9055/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2013 року Справа № 33/5005/9055/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О. , Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників:

прокурора: Кутузова В.О. -прокурор відділу, посвідчення №012329 від 01.11.2012р.;

позивача: не явився

відповідача: Лук"янов К.Е. -предс., дов. №б\н від 11.11.2012р.;

треті особи: 1. Не явився

2. Не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012р. у справі №33/5005/9055/2012

за позовом: прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м.Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Укрспецтехнологія» (м. Дніпропетровськ)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Лівобережна міжрайонна податкова інспекція м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ)

про: внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки (ухвала про припинення провадження у справі)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року у справі №33/5005/9055/2012 (суддя Рудовська І.А.) припинено провадження у справі за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м.Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Укрспецтехнологія» (м. Дніпропетровськ), треті особи: Лівобережна міжрайонна податкова інспекція м. Дніпропетровська та управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про внесення змін до п. 3.2. договору оренди землі від 23.12.2003р. шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 3.2.Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 152157,31 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом».

Дніпропетровська міська рада - позивач, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012р. у даній справі, просить її скасувати та направити справу для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Підставою для скасування позивач вважає порушення господарським судом норм матеріального права. Позиція скаржника обґрунтована тим, що у справі №32/5005/2597/2012, яке стало підставою для припинення провадження у даній справі, предметом спору був договір оренди землі від 23.12.2002р., тоді як у справі №33/5005/9055/2012 спірний договір укладено у 2003р. Суд не взяв до уваги також і зміну суми орендної плати.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, а в судовому засіданні зазначив, що погоджується із доводами апеляційної скарги міської ради, оскільки при поданні позову у даній справі були зазначені інші підстави позову, ніж ті, що були заявлені у справі №32/5005/2597/2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрспецтехнологія» (м. Дніпропетровськ) - відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні заперечує проти позиції позивача щодо зміни предмету позову у даній справі. На думку відповідача внесення змін у редакції, що викладена в позовних вимогах (зміна суми) є уточненням, а не зміною предмету позову. Відповідач вважає, що судом досліджено та вірно встановлено факт звернення позивача з позовними вимогами внесення змін до одного і того ж самого договору оренди землі у справах №32/5005/2597/2012 і №33/5005/9055/2012. При цьому відповідач надав постанову ВГСУ у справі, яка на його думку є аналогічною. Не погоджується відповідач і з точкою зору апелянта, що договори по цих справах є різними. Відповідач зазначає, що заявник вдається до перекручення фактів та бажає ввести суд в оману, адже факт того, що в обох справах, що перебували у провадженні господарського суду Дніпропетровської області спір йшов про внесення змін до того ж самого договору оренди землі є безумовним і підтверджується іншими реквізитами, які дозволяють його ідентифікувати, а саме номер реєстру, за яким договір зареєстрований; номер державної реєстрації договору; термін дії договору; адреса і площа земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки, тощо.

Лівобережна міжрайонна податкова інспекція м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) і управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області - треті особи відзиви на апеляційні скарги не надали, представники в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями (а.с. 34, 59) та штемпелем суду про відправку на оборотній стороні оригіналу ухвали про прийняття апеляційної скарги (а.с.101). Відповідно до п. 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Вищий господарський суд України в п. 19 листа від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» вказав, що дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Представник позивача також у судове засідання не явився і про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №02718877). Беручи до уваги, що явка сторін і третіх осіб ухвалою суду обов'язковою не визнавалась, неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, строк розгляду скарги на ухвалу суду є обмеженим (15 днів), справа переглядалася без участі представників позивача і третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора і представника відповідача, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем і товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством «Укрспецтехнологія» - орендарем 23.12.2003р. на підставі рішення міської ради від 08.10.2003р. №166/12 був укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого відбулася 14.01.2004р. за №4680.

Укладений договір був посвідчений 23.12.2003р. Літаш І.П., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №11428.

Відповідно до пп. 1.1., 1.3. договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,6818 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Байкальська, 9/25 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:04:018:0068 згідно з планом земельної ділянки, що додається. Передбачене використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення складського майданчика.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передана до 08.10.2018р.

Пунктом 3.2. - 3.4. договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміни у розмірі орендної плати провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених нормативними законодавчими актами України.

Орендна плата сплачується Орендарем у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця…

Пунктом 5.4.2. договору Орендаря зобов'язано згідно з п. 3.2. цього договору, в разі законодавчої зміни розміру земельного податку або грошової оцінки наданої земельної ділянки, а також для визначення індексу інфляції у місячний термін отримати дані про грошову оцінку земельної ділянки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін до п.3.2. договору оренди землі від 23.12.2003р. При цьому при визначені розміру річної орендної плати в сумі 152157,31 грн. прокурор виходив із розрахунку наданого Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська. В подальшому в заяві про зміну предмету позову від 06.12.2012р. (а.с.50-52) прокурор змінив розмір орендної плати посилаючись на наданий Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідача.

Ухвалою суду Дніпропетровської області від 24.12.2012р. провадження у даній справі було припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Припиняючи провадження у справі, суд виходив з того, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2012р. у справі №32/5005/2597/2012 вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2012р. у справі №32/5005/2597/2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах Дніпропетровської міської ради до ТОВ НВП «Укрспецтехнологія» про внесення змін до п. 3.2. договору оренди землі від 23.12.2002р., укладеного від Дніпропетровською міською радою та ТОВ НВП «Укрспецтехнологія», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за №11428 від 14.01.04р. З рішення суду вбачається, що мова йде про земельну ділянку площею 0,6818 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Байкальська, 9/25 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:04:018:0068. Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив також, що спірний договір було укладено у 2003 році, а не у 2002р, як було вказано в позовній заяві. Отже, мова йшла про той самий договір оренди.

Зазначене рішення в апеляційному та касаційному порядку оскаржене не було, а отже за приписами ч. 5 ст. 85 ГПК України набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги - 04.06.2012р.

Згідно норми ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість судових рішень встановлена в ст. 115 ГПК України та аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів «Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.»

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) визначено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи підставою подання позову у справах №32/5005/2597/2012 і №33/5005/9055/2012 є зміни в законодавстві, що регулюють розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та рішення Дніпропетровської міської ради прийняте і приведене у відповідність до вимог чинного законодавства.

Предметом позову в обох справах є необхідність внесення змін до п. 3.2. договору оренди земельної ділянки від 23.12.2003р. (державна реєстрація 14.01.2004р. за №4680). Суб'єктний склад сторін у справах також є тотожним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тобто, зазначена норма встановлює преюдиціальний характер фактів, які містяться у винесених раніше судових рішеннях.

Преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення) - обов'язковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у якихось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип преюдиційності діє лише стосовно осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

За таких обставин, враховуючи у даній справі та у справі №32/5005/2597/2012, тотожні склад сторін, предмет та підстави позову, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому судова колегія погоджується із доводами відповідача у справі що зміна суми орендної плати про поданні позову по даній справі є уточненням вимог шляхом корекції їх редакції, що не можна вважати іншими вимогами, оскільки предмет спору залишився незмінним.

Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 20.11.2012 року по справі №14/5005/1158/2012.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року у справі №33/5005/9055/2012 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді М.В. Юрченко

28.03.2013р .