Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-2804/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

18 березня 2013 року Справа №2а-2804/12/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді: Гавури О.В.,

при секретарі: Плаксіній О.С.,

за участю представників:

позивача - Леушина Сергія Валерійовича, посвідчення НОМЕР_1 від 04.10.2010, договір від 20.08.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сифактор";

відповідача - Головне управління Держкомзему у м. Севастополі - не з'явився;

третьої особи - Мазурін Євген Дмитрович, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Балаклавським РВУМВСУ в м. Севастополі від 20.06.2003, Інкерманська міська рада, не з'явився;

третьої особи - Трубіцина Дмитра Володимировича, довіреність № 28/02-2013 від 28.02.2013, Громадська організація "Товариство інвалідів війни, збройних сил, праці і загальних захворювань";

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сифактор" до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, треті особи: Інкерманська міська Рада, Громадська організація "Товариство інвалідів війни, збройних сил, праці й загальних захворювань" про визнання недійсним та скасування державного акту, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сифактор" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, треті особи: Інкераманська міська Рада та Громадська організація "Товариство інвалідів війни, збройних сил, праці і загальних захворювань" про визнання недійсним та скасування державного акту, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2804/12/2770, до участі в справі в якості третіх осіб, на стороні відповідача, залучені: Інкерманська міська рада, Громадська організація "Товариство інвалідів війни, збройних сил, праці і загальних захворювань", закінчене підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник третьої особи - Громадської організації "Товариство інвалідів війни, збройних сил, праці і загальних захворювань" заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку, слід розглядати в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечував, з підстав викладених у позові.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі в частині позивних вимог про визнання недійсним та скасування державного акту на земельну ділянку, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Термін "суб'єкт владних повноважень", згідно з пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позначає органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб, а також інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема й на виконання делегованих повноважень. Суб'єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й підприємства, установи та організації і навіть фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження (наприклад, реєстраційно-дозвільні функції, функції щодо притягнення до адміністративної відповідальності тощо).

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що однією з позовних вимог ТОВ "Сифактор" є вимога про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою вул.Ангарська-2а в м.Інкерман.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта про право постійного користування на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 (зі змінами та доповненнями) визначено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також

громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема,

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства

віднесено до компетенції адміністративних судів.

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам (підсудні) справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Суд вважає, що зазначені позовні вимоги мають приватноправовий характер, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із видачею та виділенням земельної ділянки, тобто, наявний спір про право власності на земельну ділянку, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд повинен визначити, що компетенція адміністративних судів не поширюється на заявлені у справі вимоги, та у якому порядку може бути вирішено цей спір, роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Якщо в порядку адміністративного судочинства не належить розглядати лише частину вимог позовної заяви, то суд закриває провадження в частині позовних вимог, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалу складено у повному обсязі 25 березня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.121, п.1. ч.1 ст.157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №2а-2804/12 щодо частини позовних вимог - визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8536310300:73:006), розташованою за адресою вул.Ангарська-2а в м.Інкерман.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної вимоги відноситься до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Гавура