Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-68/3587-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 5011-68/3587-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 року

у справі № 5011-68/3587-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс"

про визнання договору недійсним

за участю представників

позивача - Антонов К.О.

відповідача - Дерев’янчук В.А.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року акціонерне товариство закритого типу "Київсоюзшляхпроект" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005 р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс" та позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 липня 2012 року (суді: Ониськів О.М., Гончаров С.А., Стасюк С.В.) у справі №5011-68/3587-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 року (судді: Смірнова Л.Г., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) відмовлено акціонерному товариству закритого типу "Київсоюзшляхпроект" у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою, акціонерне товариство закритого типу "Київсоюзшляхпроект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс" та акціонерним товариством закритого типу інституту по вишукуванню та проектуванню автомобільних шляхів та мостів "Київсоюзшляхпроект" укладено договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку, відповідно до умов якого сторони зобов'язались на основі об'єднання їх вкладів та зусиль спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети - будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Ежена Потьє, 14-а та подальший продаж (відчуження) квартир, вбудовано-прибудованих приміщень, гаражів та/або автостоянок, що входять до складу житлового будинку, участі у насиченні та формуванні ринку будівництва з метою у майбутньому одержання прибутку.

Як вірно встановили суди, укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором сумісної (спільної) діяльності або договором простого товариства, який підпадає під правове регулювання норм статей 1130-1143 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" про визнання зазначеного вище договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" визначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. У кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як на підставу позовних вимог, акціонерне товариство закритого типу "Київсоюзшляхпроект" посилається на те, що спірний договір підписаний неуповноваженою особою товариства без наступного схвалення такого правочину юридичною особою.

Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Водночас, згідно з положеннями ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що виникнення, зміна та припинення цивільних прав та обов'язків за спірним правочином, укладеним неуповноваженим представником та/або з перевищенням наданих йому повноважень, законодавцем поставлено у залежність від його наступного схвалення особою, від імені якої здійснено такий правочин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем ряду дій на виконання Договору, а саме: видання відповідачу довіреності на ведення спільних справ за Договором; написання листа Київському міському голові про згоду на відчуження на користь позивача земельної ділянки по вул. Ежена Потьє, 14-а під будівництво житлового будинку; укладання з позивачем, як учасником Договору про спільну діяльність Договору №388/07 від 15.03.2007 на виконання інженерно-геологічних вишукувань для проекту житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням та підземним паркінгом по вул.Ежена Потьє, 14-а в м. Києві, а відтак, як зазначили суди, спірний договір від 12.12.2005р. був схвалений позивачем, тому є дійсним відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками господарських судів, оскільки вважає їх помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З наявного у матеріалах справи статуту акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" вбачається, що ним визначено основні положення створення та діяльності позивача і саме статут є правовим документом, яким керується товариство під час здійснення своєї діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний договір від 12.12.2005р. зі сторони позивача був підписаний головою правління акціонерного товариства закритого товариства "Київсоюзшляхпроект" Черненком Віктором Феодосійовичем, який діяв на підставі статуту.

Відповідно до розділу 4 зазначеного договору, позивач зобов'язався не пізніше 12 календарних місяців після підписання цього договору передати відповідачу за актом по балансовій вартості як вклад у спільну діяльність сторін належне йому нерухоме майно, а саме - будівлю рембази (літ."А") загальною площею 462,4 кв.м., що розташована у місті Києві за адресою: вул. Е.Потьє, 14а.

Водночас, п.10.9.6 Статуту позивача визначено, що голова правління, який керує виконавчим органом позивача - Правлінням акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект", має право розпоряджатись нерухомим майном товариства виключно за наявності згоди загальних зборів. Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про надання загальними зборами чи спостережною радою позивача згоди на укладення головою правління договору від 12.12.2005р. Тобто, спірний правочин було вчинено представником поза межами встановленої компетенції.

Крім того, не знаходять свого підтвердження висновки судів попередніх інстанцій про наступне схвалення акціонерним товариством закритого типу "Київсоюзшляхпроект" спірного договору. Оскільки, встановивши, що у матеріалах справи відсутні документи які б свідчили про те, що позивач висловив свою волю відносно вчинення спірного правочину, що є необхідною умовою його дійсності відповідно до вимог ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України, суди надали невірну юридичну оцінку обставинам справи, що стало наслідком неправильного застосування положень ст.241 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено наслідки вчинення правочину представником з перевищенням наданих йому повноважень у випадку його наступного схвалення особою, від імені якої і було здійснено правочин.

Проте, зазначаючи про наступне схвалення акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" спірного договору, суди помилково дійшли висновку, що лист Київському міському голові, видання довіреності відповідачу та укладення договору на виконання інженерно-геологічних вишукувань, які підписані головою правління позивача (тобто тією ж особою, що і уклала спірний договір) є документами, які підтверджують виконання договору про спільну діяльність від 12.12.2005р. акціонерним товариством закритого типу "Київсоюзшляхпроект" як юридичною особою, що реалізує свої права через створені органи, які діють на підставі статуту.

Тобто, суди не звернули увагу, що схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, законодавцем поставлено у залежність від здійснення відповідних конклюдентних дій спрямованих на його виконання саме компетентними органами юридичної особи, а не особою, яка безпосередньо підписала спірний договір. З огляду на зазначене, обґрунтованим є твердження заявника касаційної скарги стосовно того, що будь-які дії Голови Правління позивача, не уповноваженого на вчинення правочину щодо відчуження майна товариства, не можуть бути розцінені як схвалення такого правочину.

Таким чином, враховуючи, що факт вчинення спірного правочину неуповноваженою особою не оспорюється сторонами, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р. укладений поза волею акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект", а відтак, є таким, що суперечить положенням ст.203, 215 Цивільного кодексу України та повинен бути визнаний недійсним.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають. Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 24 липня 2012 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства закритого типу "Київсоюшляхпроект" підлягають задоволеннюу повному обсязі.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 24 липня 2012 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" задовольнити у повному обсязі.

5. Визнати недійсним договір про спільну діяльність з будівництва житлового будинку від 12.12.2005р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс" та акціонерним товариством закритого типу "Київсоюзшляхпроект".

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмашкомплекс" (ідентифікаційний код 33055664) на користь акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" (ідентифікаційний код 01388437) 751,10 грн. за подання касаційної скарги, 551,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та 1073,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко