Постанова

від 26.03.2013 по справі 4/638

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 4/638

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Алєєвої І.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.07.2012 року у справі№ 4/638 господарського суду міста Києва за позовом приватного підприємства "Теплоелектромонтажсервіс", м. Донецьк дотовариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції", м. Київ простягнення 1 741 525,71 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Барах Є.В. (дов.№1 від 20.03.2013 року);

від відповідача: Бондар Д.М. (дов.№1/12 від 01.01.2012 року);

Тарасевич І.М. - керівник (протокол б/н від 03.11.2005 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2012 року у справі №4/638 (судді: Бойко Р.В., Мандичев Д.В., Ягічева Н.І.) позов Приватного підприємства "Теплоелектромонтажсервіс" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції" на користь Приватного підприємства "Теплоелектромонтажсервіс" основний борг у розмірі 1 607 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 81 957 грн., 3% річних у розмірі 52 568,71 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року у справі № 4/638 (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2012 року залишено без змін.

Прийняті судові акти, мотивовані тим, що відповідач свого обов'язку по поверненню коштів не виконав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції", м. Київ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року по справі №4/638 та прийняти нове рішення..

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції" (позичальник) та Приватним підприємством "Теплоелектромонтажсервіс" (позикодавець) укладено договір №1/1109 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги відповідно до предмету якого, позикодавець передає у власність грошові кошти в розмірі, обумовленим цим договором, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів без процентів у строк, що обумовлений умовами цього договору. Грошовими коштами за цим договором є національна валюта України -гривня. (п.п.1.1., 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору розмір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за цим договором становить 3 000 000 (три мільйона) гривень, без ПДВ.

Зворотна фінансова допомога надається в безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на рахунок позичальника. Позикодавець надає зворотну фінансову допомогу частками протягом дії даного договору. (п.п.3.1,3.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору термін надання першого платежу зворотної безвідсоткової фінансової допомоги позичальнику становить три календарних дні, з моменту підписання цього договору.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що позичальник повертає зворотну фінансову допомогу частками, в строки дії договору, після надання фінансової безвідсоткової допомоги в повному обсязі.

Договір підписується представниками Сторін, і вважається укладеним з моменту надання першого платежу зворотної фінансової допомоги. (п.7.1. договору).

Термін дії цього договору становить 12 календарних місяців починаючи з дати надання першого платежу зворотної фінансової допомоги. (п.7.3. договору).

16.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції" (сторона-1) та Приватним підприємством "Теплоелектромонтажсервіс" (сторона-2) укладено додаткову угоду №1 до договору зворотної фінансової допомоги №1/1109 від 16.11.2009 року.

Фінансові засоби за договором зворотної фінансової допомоги використовуються стороною 1 для розробки, виготовлення та експериментально-промислового випробування імпульсно-динамічних пристроїв (ІДП) для десульфурації сталі на металургійних підприємствах України. (п.2.1 додаткової угоди).

В рамках реалізації програми десульфурації сталі за допомогою ІДП, сторони створюють спільне підприємство з наступним розподіленням часток в статутному фонді: сторона 1 - 40%; сторона 2 - 60%. (п.2.2. додаткової угоди).

Відповідно пункту 4.3 додаткової угоди №1 від 16.11.2009 року до договору №1/1109 сторона 1 повертає стороні 2 фінансові кошти за Договором зворотної фінансової допомоги №1/1109 від 16.11.2009 року з підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносили на підставі укладеного договору позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 16.11.2009 року по 06.05.2010 року позивачем в якості надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги за договором було перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1 607 000,00 грн., тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір позики є укладеним в частині надання 1 607 000,00 грн.

Здійснення першого платежу відбулося 16.11.2009 року (платіжне доручення №27) тому, строк дії договору закінчився 16.11.2010 року, та позика мала бути повернута до 16.11.2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по поверненню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 607 000,00 грн. та відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 81 957грн. - інфляційних витрат та 52 568,71 грн. - 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції", м. Київ.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології і інвестиції", м. Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року у справі №4/638 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва