Постанова

від 26.03.2013 по справі 826/1921/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2013 року 10:11 № 826/1921/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко Л.В. (довіреність від 18.03.2013 р. № 18/03)

від відповідача: Пашко І.І. (довіреність від 03.09.2012 р. № 3695/9/10)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Техспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС третя особаПриватне підприємство «Матрікс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 № 0000122220 та № 0000112220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Техспецсервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 р.:

- № 0000122220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3460 грн. за основним платежем та на 865 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000112220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 3633 грн. за основним платежем та на 908 грн. за штрафними санкціями, які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Матрікс».

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що у позивача відсутні первинні документи, а договір з контрагентом (ПП «Матрікс») є нікчемним з огляду на те, що директор ПП «Матрікс» не отримав доходи, неможливо встановити місцезнаходження останнього, а також з огляду на те, що контрагент контрагента (ТОВ «Дельта-ВТ») не відобразив у податковій звітності реалізацію товарів.

У той же час, як зазначає позивач, договір, первинні та платіжні документи за відносинами з контрагентом позивача надавалися під час перевірки та підтверджують фактичне здійснення операцій з придбання продукції (устаткування, обладнання), яка була використовувалась у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності, зокрема, на цілі технічного обслуговування та ремонту різноманітної техніки клієнтам позивача, що у свою чергу підтверджується первинними документами щодо виконання робіт/надання послуг. Наведене, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних податкових вигод.

В акті перевірки, як надалі зазначає позивач, однак не зазначено у чому саме (за якими ознаками) надані документи не відповідають законодавству та не повинні враховуватись в обліку. Договір, при цьому, як вказує позивач, не визнаний недійсний, а доводи ДПІ про відсутність реальності поставки - є припущенням та спростовується наявними доказами.

Виходячи з наведеного, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Третій особі надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та залучення її в якості третьої особи на стороні позивача за адресою, визначеною в ЄДР (69118, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Перемоги, 11), однак ухвала суду не вручена поштою адресату з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою належним чином, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи, справу розглянуто за відсутності третьої особи на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Техспецсервіс» (код з ЄДР 36688185; адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, Харківське шосе, 8-А (офіс 2) з питань взаємовідносин з ПП «Матрікс» (код з ЄДР 31989368; адреса: 69118, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. 40 Років Перемоги, 11) за лютий 12 р.

За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2012 р. № 6014/22-222-36688185 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки підприємство взято на податковий облік 02.10.2009 р. Відповідно до свідоцтва від 14.10.2009 р. позивач є платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача, як визнається в Акті перевірки, належить ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Під час перевірки, як зазначається ДПІ, було надано, крім іншого, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, картки бухгалтерського обліку за період, що перевірявся. У той же час, зазначається про ненадання договору із зазначеним контрагентом, а також підтвердження отримання товару (довіреності, книга реєстрації довіреностей тощо), а також не надано ТТН щодо перевезення товару та сертифікату якості.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за 1 кв. 2012 р. за відносинами з ПП «Матрікс» встановлено їх завищення на 17300 грн. внаслідок порушення, на думку ДПІ, положень п/п. 139.1.9. ПК України, що, з урахуванням задекларованого податку до сплати у розмірі 354 грн., призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3633 грн. за 1 кв. 2012.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п. 198.3., 198.6. ПК України на думку ДПІ позивачем завищено податковий кредит на 3460 грн. за лютий 2012 р., що призвело до заниження податку до сплати на 3460 грн.

Окрім того, податковим органом встановлено порушення вимог ЦК України в частині недодержання його вимог в момент вчинення правочину.

Висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що ДПІ від ГВПМ ДПІ отримано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Матрікс», який представляє собою таблицю , в якій зазначено про те, що не опитувались посадові особи контрагента, а також про те, що відносно ОСОБА_3 (керівник контрагента) направлено запит до ПМ щодо опитування та відсутність відповіді щодо опитування цієї особи. У цьому ж висновку зазначено, що експертне дослідження звітності не проводилось. Відносно порушення кримінальних справ, зазначено що справи не порушувались. У той же час, у п. 15 таблиці (зміст господарських операцій…..) з назвою «Висновок» зазначено, що операції не здійснювались, що однак не супроводжується посиланням на докази, на підставі яких такий висновок зроблений.

При цьому, Акт перевірки не містить визначення та під час розгляду справи ДПІ не доведено наявності у ПМ визначених Законом підстав для складання такого висновку, як і власне наявності норм законів, які б надавали такому висновку правової значимості.

Згідно зазначеного висновку, як зазначає ДПІ, не встановлено фактичне місцезнаходження СГД. У той же час, довідки за ф.2, на яку у наведеному контексті посилається ДПІ, під час розгляду справи не надано . Зазначається також, що телефони контрагента не обслуговуються. Також не встановлено місцезнаходження директора. З посиланням на зазначений «висновок» ДПІ вказується, що у лютому 2012 р. податковий кредит ПП «Матрікс» було сформовано за рахунок ТОВ «Дельта-ВТ», яке у вказаному періоді не відображало реалізацію товарів, робіт, послуг. Зазначене, як вважає ДПІ, свідчить про відсутність факту реального здійснення діяльності ПП «Матрікс» у лютому 2012 р.

Окрім того, зазначається про складання акту про неможливість проведення перевірки (не звірки) по контрагенту від 14.06.2012 р., в якому, однак, при неможливості провести перевірку, у той же час зазначається про проведення перевірки та встановлюються обставини діяльності цього підприємства.

Виходячи з наведеного та з огляду на цей акт про неможливість проведення перевірки контрагента, ДПІ приходить до висновку про можливість формування висновку, що у контрагента відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси.

Враховуючи наведене, як приходить до висновку ДПІ, взаємовідносини позивача з його контрагентом не відповідають вимогам закону, є нікчемними , а отже, первинні документи позивача не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі зазначених висновків ДПІ прийнято оскаржувані рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

З наведеного вбачається, що суть доводів ДПІ в обґрунтування спірних рішень зводиться до претензій відносно діяльності особи, з якою позивач не мав господарських відносин, обставини щодо чого перекладаються в основу оцінки діяльності позивача з його контрагентом.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, 08.02.2012 р. між позивачем (покупець) та ПП «Матрікс» (постачальник) укладено договір поставки № 08/02/2012 р.

В контексті доводів ДПІ щодо ненадання позивачем зазначеного договору та інших документів, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до положень абз. 2 п. 44.6., абз. 2 п. 44.7. ПК України позивач 27.12.2012 р. подав до ДПІ заперечення до Акту перевірки разом з договором від 08.02.2012 р., платіжні доручення, реєстр довіреностей на отримання матеріальних цінностей, рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну за відносинами з третьою особою та, крім цього, документи щодо подальшого руху придбаних товарів/ продукції, у т.ч. накладні на передачу матеріалів у виробництво, а всього 32 документи, що взаємопов'язані із здійсненням спірних операцій.

Відповідно до положень п. 44.6. ПК України зазначені документи повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано доказів витребування у позивача під час перевірки конкретного переліку документів та доказів складання акту відмови у їх наданні, як-то передбачено вимогами п. 85.6. ПК України , що вказує на безпідставність доводів ДПІ щодо ненадання документів.

У той же час, згідно з умовами зазначеного договору передбачено постачання товарів, номенклатура яких визначається у специфікаціях (у рахунку-фактурі). Договором передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання витратної накладної. Перехід ризиків та права власності відбувається в момент його фактичної передачі покупцю і підписання видаткової накладної.

З наведених умов договору та пояснень представника позивача, які не спростовані ДПІ, вбачається, що поставка здійснюється за місцезнаходженням позивача силами постачальника, що не потребує участі позивача у транспортних відносинах, а оформлення приймання товару в даному випадку здійснюється за актом приймання-передачі або накладною.

На час підписання договору місцезнаходженням контрагента є м. Київ, вул. Сєрова, 28-а.

На підставі зазначеного договору виписано рахунок від 08.02.2012 р. № 187 на оплату продукції в асортименті (барабан гальмівний - 1 шт., головний гальмівний циліндр - 1 шт., циліндр повороту Komatsu FG15, фільтри повітряні/масляні Toyota, масло (14 л.), щітки (7 шт.), ротор, гідророзподільник, блок циліндрів і т.п. продукція в кількості від однієї до семи штук ) на загальну суму 20 759,70 грн. з ПДВ - 3 459,95 грн.

З наявних відомостей вбачається, що партія товару не має великого обсягу та не потребує великогабаритного вантажного транспорту для її перевезення.

Щодо передачі продукції позивачем також надано підписану сторонами видаткову накладну № 138 від 08.02.2012 р. відносно постачання того самого асортименту продукції, у тій же кількості та на ту саму суму, що і у вищезгаданому рахунку.

У цій накладній зазначено, що вона підписана працівником позивача за довіреністю № від 08.02.2012 р.

Відносно фіксації видачі цієї довіреності позивачем надано реєстр видачі довіреностей за період з січня по листопад 2012 року, де відображено видачу зазначеної довіреності на отримання матеріальних цінностей у ПП «Матрікс».

Відносно оплати позивачем надано проведені банком платіжні доручення: від 08.02.2012 р. № 619 на суму 12134,70 грн. з ПДВ 2022,45 грн. та від 27.02.2012 р. № 632 на суму 8625,00 грн. з ПДВ 1437,50 грн. з посиланням на оплату по рахунку від 08.02.2012 р.

Щодо бухгалтерського обліку спірних операцій та придбаної продукції позивачем надано карту рахунку 631 по контрагенту.

З посиланням на зазначений договір позивачу контрагентом видано підписану та скріплену печаткою податкову накладну № 52 від 08.02.2012 р. на суму 20 759,70 грн. з ПДВ 3459,95 грн. Номенклатура поставки відповідає відомостям, наведеним в рахунку та видатковій накладній.

Щодо подальшого використання продукції , яка придбавається позивачем та використовується у діяльності, пов'язаній з ремонтом та технічним обслуговуванням машин і устаткування промислового призначення, позивачем до матеріалів справи надано: (1) договір від 01.09.2010 р. з ПрАТ «Фірма «Хозімпекс» про надання технічних послуг по обслуговуванню та ремонту навантажувальної техніки та акт від 10.02.2012 р. до нього; (2) договір з ТОВ «Київгума» від 06.03.2012 р. № 06-03/2012 р. щодо надання аналогічних послуг та акт до нього від 19.03.2012 р.; (3) договір з ПрАТ «Пирятинський сирзавод» від 01.07.2010 р. № 01-07/2010 р. щодо надання аналогічних послуг з актом до нього від 27.02.2012 р.; (4) договір від 13.01.2012 р. № 13-01/2012 р. х ТОВ «Все для воріт-Київ» щодо виконання тих же ремонтних робіт з актом до нього від 14.02.2012 р. (щодо ремонту гальмівної системи); (5) договір № 21-06/2010 від 21.06.2010 р. з ЗАТ «Броварський завод пластмас» щодо надання тих же технічних послуг та акти до нього: від 29.02.2012 р. (щодо ремонту стартера, паливної апаратури) та від 08.02.2012 р. (щодо заміни камери, гальмівної системи): (6) договір від 31.08.2011 р. № 31-08/2011 р. з ТОВ «Сервісоптторг» з актом до нього від 09.02.2012 р. (щодо технічного обслуговування автонавантажувача Toyota, ремонту навантажувача Komatsu FG15C-16.

Під час розгляду справи ДПІ не спростовано подальшого використання придбаних у третьої особи матеріалів для цілей виконання зазначених договорів.

Крім того, позивачем надано внутрішні накладні від 08.02.2012 р., 09.02.2012 р.,10.02.2012 р., 14.12.2012 р., 19.03.2012 р., 27.02.2012 р., 29.02.2012 р. на передачу матеріалів, придбаних у третьої особи, у виробництво (для цілей виконання ремонтних робіт).

Наведене у сукупності вказує на здійснення позивачем систематичної та реальної господарської діяльності у наведеній вище сфері.

При цьому, в контексті наявності у позивача виробничої бази, а відтак і наявності можливості для використання придбаної продукції у господарській діяльності, останнім надано договір оренди від 01.01.2012 р. № 12-52, укладений з ПАТ «Броварський завод пластмас» щодо передачі позивачу в оренду 172 кв.м. у будівлі цеху ПВХ за адресою м. Бровари, б. Незалежності, 53 (ПАТ «БЗП»). Обумовлено передачу приміщень для проведення ремонтних робіт навантажувальної техніки. Приміщення передано позивачу за актом від 01.01.2012 р. До матеріалів справи також надано первинні документи щодо прийняття послуг з оренди, з відшкодування витрат за електроенергію та інші матеріали відносно оренди.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), , п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, в контексті спірних відносин наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. сукупність матеріалів про подальший рух продукції для цілей виконання позивачем ремонтних робіт, відомості щодо наявності у позивача виробничих приміщень, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Виходячи із змісту договору, характеру відносин за ним та супроводжуючих договір документів, поставка здійснювалась за місцезнаходженням позивача, що не передбачає замовлення позивачем транспортних послуг, а отже і оформлення позивачем первинних документів з перевізником щодо надання йому транспортних послуг, на необхідності наявності яких (у формі ТТН) наполягає ДПІ в Акті перевірки. Виходячи з наведеного є безпідставними доводи ДПІ щодо не підтвердження спірних операцій у зв'язку з відсутністю ТТН. При цьому, що відсутності сертифікатів на продукцію представник позивача зазначив, що вони не отримувались, що, у свою чергу та само по собі не може свідчити про нездійснення спірних операцій.

Вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкової накладної, є правомірною.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення перевірки контрагента, акт щодо чого складений значно пізніше ніж період спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій. При цьому, акт про відсутність контрагента та вищезгадана ф. 2, на яку посилається ДПІ, як зазначено вище, не надані під час розгляду справи, хоча витребовувались у ДПІ ухвалою суду про відкриття провадження у складі матеріалів, які враховувались ДПІ при прийнятті оскаржуваних рішень. Слід додати, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що контрагент позивача взагалі інформувався про призначення перевірки.

При цьому, в контексті доводів ДПІ про відсутність у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій, суд враховує, що за своїм характером операція з поставки продукції позивачу по своїй суті є операцією з перепродажу, виконання якої не потребує значних трудових та матеріальних ресурсів. У той же час, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. В контексті наведеного ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої в вбачалось відсутність або ж недостатність наявних у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій. При цьому, ще ухвалою судді про відкриття провадження у справі у ДПІ витребовувались відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України всі матеріали, що були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів під час розгляду справи.

Слід додати, надані ДПІ матеріали не містять аналізу угод між третьою особою з ТОВ «Дельта-ВТ» та не містять відомостей, що при взаємовідносинах контрагента із зазначеною особою (ТОВ «Дельта-ВТ») постачалися ті самі товари/продукція, що і за відносинами між позивачем та третьою особою (ПП «Матрікс»), а отже викладені ДПІ доводи у цьому контексті не можуть бути покладені в основу висновків про нездійснення операцій між позивачем та третьою особою.

Щодо посилання ДПІ на пояснення директора контрагента ОСОБА_3 від 18.09.2012 р. відносно непричетності до діяльності підприємства-контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, самі по собі зазначені пояснення не є достатнім та допустимим доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відносно зазначених пояснень слід також додати, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено в документальному виразі відомості з ЄДР («ДП «Інформаційно-ресурсний центр»), де, крім іншого, містяться відомості про керівника підприємства-контрагента позивача та голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_3, відомості щодо чого є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, які прийняті на підставі зазначених вище висновків Акту перевірки, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Техспецсервіс» (код з ЄДР 36688185; адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, Харківське шосе, 8-А (офіс 2) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 10.01.2013 р. № 0000122220 та № 0000112220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2013 р.