Ухвала

від 28.05.2013 по справі 826/1921/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1921/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Техспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Матрікс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ПП «Техспецсервіс» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2013 року № 0000122220, 0000112220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. сукупність матеріалів про подальший рух продукції для цілей виконання позивачем ремонтних робіт, відомості щодо наявності у позивача виробничих приміщень, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з ПП «Матрікс» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Техспецсервіс» з питань взаємовідносин з ПП «Матрікс» за лютий 2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 21.12.2012 р. № 6014/22-222-36688185.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за 1 кв. 2012 р. за відносинами з ПП «Матрікс» встановлено їх завищення на 17300 грн. внаслідок порушення, на думку ДПІ, положень п/п. 139.1.9. ПК України, що, з урахуванням задекларованого податку до сплати у розмірі 354 грн., призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3633 грн. за 1 кв. 2012. Також встановлено, що в порушення п. 198.3., 198.6. ПК України на думку ДПІ позивачем завищено податковий кредит на 3460 грн. за лютий 2012 р., що призвело до заниження податку до сплати на 3460 грн.

Окрім того, податковим органом встановлено порушення вимог ЦК України в частині недодержання його вимог в момент вчинення правочину.

На підставі вищенаведеного відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.01.2013 року: № 0000122220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3460 грн. за основним платежем та на 865 грн. за штрафними санкціями, № 0000112220, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 3633 грн. за основним платежем та на 908 грн. за штрафними санкціями, які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Матрікс», які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

Приймаючи дані податкові повідомлення - рішення податковий орган виходив з того, що враховуючи акт про неможливість проведення перевірки (не звірки) по контрагенту ПП «Матрікс» від 14.06.2012 р., у останнього відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси, що дає зробити висновок, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не відповідають вимогам закону, є нікчемними, а отже, первинні документи позивача не можуть бути прийняті до уваги.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано не погодився із наведеними вище висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 08.02.2012 р. між позивачем (покупець) та ПП «Матрікс» (постачальник) укладено договір поставки № 08/02/2012 р. (а.с. 55-56)

З умов договору вбачається, що поставка здійснюється за місцезнаходженням позивача силами постачальника, що не потребує участі позивача у транспортних відносинах, а оформлення приймання товару в даному випадку здійснюється за актом приймання-передачі або накладною.

На підставі зазначеного договору виписано рахунок від 08.02.2012 р. № 187 (а.с. 61) на оплату продукції в асортименті (барабан гальмівний - 1 шт., головний гальмівний циліндр - 1 шт., циліндр повороту Komatsu FG15, фільтри повітряні/масляні Toyota, масло (14 л.), щітки (7 шт.), ротор, гідророзподільник, блок циліндрів і т.п. продукція в кількості від однієї до семи штук) на загальну суму 20 759,70 грн. з ПДВ - 3 459,95 грн.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, з наявних відомостей вбачається, що партія товару не має великого обсягу та не потребує великогабаритного вантажного транспорту для її перевезення.

Щодо передачі продукції позивачем також надано підписану сторонами видаткову накладну № 138 від 08.02.2012 р. (а.с. 60) відносно постачання того самого асортименту продукції, у тій же кількості та на ту саму суму, що і у вищезгаданому рахунку, яка підписана працівником позивача за довіреністю № 9 від 08.02.2012 р.

Довіреність працівника позивача від 08.02.2012 р. № 9 зареєстрована в реєстрі видачі довіреностей за період з січня по листопад 2012 року (а.с. 59).

Відносно оплати позивачем надано проведені банком платіжні доручення: від 08.02.2012 р. № 619 (а.с. 58) на суму 12134,70 грн. з ПДВ 2022,45 грн. та від 27.02.2012 р. № 632 (а.с.57) на суму 8625,00 грн. з ПДВ 1437,50 грн. з посиланням на оплату по рахунку від 08.02.2012 р.

Крім того, з посиланням на зазначений договір позивачу контрагентом видано підписану та скріплену печаткою податкову накладну № 52 від 08.02.2012 р. (а.с. 62) на суму 20 759,70 грн. з ПДВ 3459,95 грн.

Також, на підтвердження подальшого використання продукції, яка була придбана позивачем за вищевказаною угодою та використовувалася у діяльності, пов'язаною з ремонтом та технічним обслуговуванням машин і устаткування промислового призначення, позивачем надано для долучення до матеріалів справи: договір від 01.09.2010 р. з ПрАТ «Фірма «Хозімпекс» про надання технічних послуг по обслуговуванню та ремонту навантажувальної техніки та акт від 10.02.2012 р. до нього; договір з ТОВ «Київгума» від 06.03.2012 р. № 06-03/2012 р. щодо надання аналогічних послуг та акт до нього від 19.03.2012 р.; договір з ПрАТ «Пирятинський сирзавод» від 01.07.2010 р. № 01-07/2010 р. щодо надання аналогічних послуг з актом до нього від 27.02.2012 р.; договір від 13.01.2012 р. № 13-01/2012 р. х ТОВ «Все для воріт-Київ» щодо виконання тих же ремонтних робіт з актом до нього від 14.02.2012 р. (щодо ремонту гальмівної системи); договір № 21-06/2010 від 21.06.2010 р. з ЗАТ «Броварський завод пластмас» щодо надання тих же технічних послуг та акти до нього: від 29.02.2012 р. (щодо ремонту стартера, паливної апаратури) та від 08.02.2012 р. (щодо заміни камери, гальмівної системи): договір від 31.08.2011 р. № 31-08/2011 р. з ТОВ «Сервісоптторг» з актом до нього від 09.02.2012 р. (щодо технічного обслуговування автонавантажувача Toyota, ремонту навантажувача Komatsu FG15C-16.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, того, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем з ПП «Матрікс».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент підписання договору, видаткових та податкових накладних, контрагент позивача - ПП «Матрікс» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (а.с. 63, 64, 250-251), вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 3 червня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.