Постанова

від 29.03.2013 по справі 17/5014/3103/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2013 р. справа №17/5014/3103/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивачаКалюжна Ю.Г. - за дов., від відповідача: від третьої особи:не з'явився, не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО" м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 14.01.2013 року у справі№17/5014/3103/2012 (суддя Фонова О.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО" м. Луганськ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет, на стороні позивача, споруПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ простягнення 200 000 грн. 00 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 14.01.2013 року по справі №17/5014/3103/2012 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО" м. Луганськ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луганське регіональне управління, м. Луганськ суми завданої шкоди у розмірі 200000,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема апелянт наполягає на наявності правових та фактичних підстав для відшкодування шкоди, нанесеної йому в результаті пошкодження майна, яке є його власністю, з вини відповідача у зв'язку з його недбалим користування орендованим приміщенням.

У відзиві на апеляційну скаргу від 13.03.2013 року №45/9-974 представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про час судового розгляду були повідомлені належним чином (а.с.105,106).

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справи за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2009р. між ТОВ "ЛСО" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 ( орендар) було укладено договір оренди вказаних нежитлових приміщень № 12/9, відповідно до п.п.1.1-1.4, 7.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове використання частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 322,69 кв.м, для ведення господарської діяльності, строком до 31.12.2010р.

Факт передання позивачем від ТОВ "ЛСО" об'єкту в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2009р.

Додатковою угодою від 31.12.2010р. до договору № 12/9 сторони продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2012р.

20.01.2009р. між ТОВ "ЛСО" (власник), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар), та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (суборендар), укладено договір суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 322,69 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір).

Строк дії договору суборенди становить 1 рік 3 місяці з дня передачі суборендованого майна, яким є дата підписання Акту приймання-передачі в суборенду (п.3.1 договору суборенди).

Відповідно до п. 11.1 Договору, зазначений договір набув чинності з 01.02.2009р.

Згідно пункту 6.9 договору суборенди, Орендар має право перевіряти стан приміщення, переданого в суборенду згідно умов Договору, не частіше 2 (двох) разів на 1 (один) рік при умові обов'язкового попереднього погодження з Суборендарем дати такої перевірки.

Відповідно до пункту 6.10 договору суборенди, у випадку закінчення строку дії цього Договору або дострокового його припинення (з урахуванням п.п.8.2. цього Договору) Суборендар повинен зробити поточний ремонт та передати приміщення Орендарю у стані не гіршому, ніж на початку суборенди.

На виконання договору суборенди орендоване майно було передано за актом-приймання передачі від 30.04.2009р., що встановлено в рішенні суду від 25.10.2012р. у справі № 17/5014/1777/2012, залишеному без змін судом апеляційної інстанції.

Згідно акту огляду суборендованого приміщення від 27.04.2010р. встановлено погіршення стану нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який відповідачем не відновлено, про що свідчить повторний акт огляду від 12.04.2012р.

30.04.2012р. ФОП ОСОБА_5 направила до відповідача лист з проханням повернути орендоване приміщення у належному стані, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Вищевказане стало підставою для звернення ТОВ «ЛСО» з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача завданої шкоди в сумі 200000,00 грн., з посиланням на ст. 779 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 224 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції керувався відсутністю правових підстав для звернення позивача з позовом саме до відповідача про відшкодування шкоди, оскільки зобов'язаним за договором оренди є ФОП ОСОБА_5, а відповідач є зобов'язаним перед нею за договором суборенди відповідно.

Вказаний висновок суду першої інстанції судова колегія вважає правомірним, а відмову в задоволенні позову - підставною, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вбачається з матеріалів справи, договір суборенди укладено між орендарем та суборендарем, що обумовлює настання для останніх взаємних прав та обов'язків. При цьому, вказаний договір не містить посилання на виникнення правовідносин з найму безпосередньо між суборендарем та власником приміщення, який підписав цей договір, однак, з урахуванням чинного законодавства, не може бути його стороною.

Посилання позивача на п.п.6.9, 6.10 договору суборенди, які нібито передбачають відповідальність суборендаря перед власником суборендованого приміщення у разі погіршення стану цього майна, є безпідставними, оскільки п.6.11 договору передбачена така відповідальність у разі пожежі або повені.

Обґрунтування позову статтею 779 Цивільного кодексу України, згідно якої наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини, а у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, також є безпідставним, оскільки така відповідальність суборендаря настає перед ФОП ОСОБА_5, яка є стороною за договором суборенди.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, з умов п. 6.3 договору оренди від 02.01.2009 № 12/9 вбачається, що орендар відповідає перед орендодавцем за стан орендованого майна, і якщо майно було надано орендарем у суборенду, то за наслідки такого правочину, що можуть негативно вплинути на стан орендованого майна повинна відповідати особа, яка отримала це майно в оренду від власника. Отже, саме до такої особи і слід заявляти позов з вимогами про відшкодування збитків, оскільки саме вона з власної вини чи ні, не може повернути надане в оренду приміщення у первісному стані, та зобов'язана це зробити виходячи з умов договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з відмовою місцевого господарського суду у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО" м. Луганськ про відшкодування збитків в розмірі 200 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2013 року по справі №17/5014/3103/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСО" м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 7 прим.

1. позивачу

2,3. відповідачу

4.третій особі

5. у справу

6 ДАГС

7. ГСЛО