Рішення

від 28.03.2013 по справі 914/625/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.13 Справа №914/625/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако Преміум», м.Васильків Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», с.м.т.Красне Буського району Львівської області

про стягнення в сумі 960' 782,97 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Штендер М.В. - представник (дов.№23/10 від 23.10.2012р., діє до 23.10.2013р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Лако Преміум» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» про стягнення заборгованості в сумі 960' 782,97 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 26.02.2013р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду. У судовому засіданні 12.03.2013р. оголошувалася перерва до 28.03.2013р.

У судове засідання 28.03.2013р. представник позивача не з'явився. У поданому запереченні на відзив відповідача (вхід.№7602/13 від 19.03.2013р.) просив розглядати справу без участі повноважного представника та задоволити позов у повному обсязі. Свою позицію аргументує тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.2013р. проти позовних вимог частково заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вважає неправомірним нарахування пені у сумі 790' 620,23 грн., інфляційних втрат у сумі 12' 160,73 грн. та адвокатських витрат у сумі 10' 000,00 грн., а тому просить відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

17.03.2011 р. між ТзОВ «Лако Преміум» та ТзОВ «Лендком ЮА» був укладений договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД (далі - договір). Відповідно до п.2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у договорі та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у Договорі щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. У пункті 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється без обмеження строку (п.8.3 договору).

05.04.2012р. ТзОВ «Лако Преміум» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Лендком ЮА» про стягнення 7' 026' 287,35 грн., з яких 6' 083'410,56 грн. - основного боргу, 485' 196,91 грн. - пені, 93' 925,48 грн. - 3 % річних, 59' 583,87 грн. - інфляційних витрат, 304' 170,53 грн. - штрафу за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12 позов задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ «Лендком ЮА» на користь ТзОВ «Лако Преміум» 7' 026' 287,35 грн., з яких 6' 083' 410,56 грн. основного боргу, 485' 196,91 грн. - пені за період до 14.03.2012р., 93' 925,48 грн. - 3 % річних за період до 14.03.2012р., 59' 583,87 грн. - інфляційних витрат за період до 14.03.2012р., 304' 170,53 грн. штрафу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2012 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12 виконано повністю 25.01.2013р., що підтверджується випискою по рахунку №26002226329.

У лютому 2013р. ТзОВ «Лако Преміум» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Лендком ЮА» про стягнення 960' 782,97 грн. за договором №17-03/ЛД купівлі-продажу від 07.03.2011 р., з яких 790' 620,23 грн. - пені за період з 15.03.2012р. по 24.01.2013р., 158' 002,01 грн. - 3 % річних за період з 15.03.2012р. по 24.01.2013р., 12' 160,73 грн. - інфляційних витрат за період з 01.09.2012р. по 01.01.2013р., 10' 000,00 грн. - адвокатських витрат.

Докази сплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором, у справі №914/625/13-г зазначений факт не потребує доведення.

За невиконання договірних зобов'язань позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3 % річних за користування чужими коштами за період з 15.03.2012р. по 24.01.2013р. у сумі 158' 002,01 грн. проти чого останній не заперечив. Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що позивач не врахував, що у 2012р. було 366 днів, а тому розмір 3% річних становить не 158'002,01 грн., а 157'570,31 грн.

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач на підставі п.8.2 договору, ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахував відповідачу 790' 620,23 грн. пені за період з 15.03.2012р. по 01.01.2013р. Відповідач заперечує правомірність такого нарахування, вважає, що воно суперечить чинному законодавству. Зокрема, ч.2 ст.260 ЦК України визначає, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, а у п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки позовна давність становить один рік. Оскільки строк виконання зобов'язань, за невиконання яких була нарахована пеня, настав 01.11.2011р., тому строк позовної давності про стягнення пені закінчився 01.11.2012р.

З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 відзначив, що нарахування штрафних санкцій триває протягом шести місяців, проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування . Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р.

У п.8.3 договору сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється без обмеження строку. Таким чином, сторони скористалися своїм правом у договірному порядку визначити інші умови нарахування та передбачили, що нарахування штрафних санкцій не припиняється після закінчення 6 місячного строку.

Отже, у даному випадку позивач не обмежений у своєму праві нараховувати пеню шестимісячним строком. Крім того, позовна давність щодо вимоги про стягнення пені за період 15.03.2012р. по 01.01.2013р. не пройшла, а тому таке нарахування відповідає закону. Однак, здійснивши перерахунок суми пені, суд встановив, що її розмір становить 788'516,38 грн., оскільки позивач не врахував,що у 2012 році є 366 днів, а не 365.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 12' 160,73 грн. за період з 01.09.2012р. по 01.01.2013р. Відповідач заперечує проти правомірності нарахування такого стягнення, оскільки вважає, що позивачем не взято до уваги дефляцію, яка мала місце у 2012р.

Щодо нарахованої суми інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція). Натомість позивач при обчисленні розміру інфляційних втрат до уваги взяв тільки місяці, в яких була інфляція.

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що з урахуванням індексів інфляції та дефляції за період наявності простроченого виконання зобовязання з березня 2012р. по січень 2013р., інфляційних втрат у позивача не було, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є безпідставною і у її задоволенні слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10' 000,00 грн. адвокатських витрат. Дану вимогу обґрунтовує тим, що 30.01.2013р. ТзОВ «Лако Преміум» та ФОП Бонтлаб В.В. уклали договір про надання адвокатських (правових) послуг. Цього ж дня позивач оплатив ФОП Бонтлабу В.В. 10' 000,00 грн. 04.02.2013р. сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт по даному договору.

Відповідач заперечив можливість такого стягнення, оскільки вважає, що дана сума була сплачена фізичній особі-підприємцю Бонтлаб В.В. за надання юридичних послуг і жодних доказів оплат адвокату за надання адвокатських послуг в матеріалах справи немає.

З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається із договору від 30.01.2013р. та акту здачі-приймання виконаних робіт від 04.02.2013р., його сторонами є ТзОВ «Лако Преміум» (замовник, позивач у справі) та Фізична особа-підприємець Бонтлаб Василь Васильович (виконавець), що є платником єдиного податку, основним видом діяльності якого згідно свідоцтва платника єдиного податку є діяльність у сфері права. Про це зазначено як у вступній, так і у заключній частинах договору та акту. Про те, що виконавець (Бонтлаб В.В.) виконував зазначений договір як адвокат у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зазначено. Крім того, відповідно до платіжного доручення №183 від 30.01.2013р. ТзОВ «Лако Преміум» сплатило 10' 000,00 грн. фізичній особі-підприємцю Бонтлаб В.В. за надання юридичних послуг, а не адвокату Бонтлаб В.В. Тому підстави для стягнення адвокатських витрат відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за заявленими позивачем позовними вимогами повинен становити 19'215,66 грн. Натомість позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19' 400,00 грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, зайво сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 184,34 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.193,218,232 Господарського кодексу України, ст.ст.11,258,260,509,526, 530,549,610625,655 Цивільного кодексу України та ст.ст.3,12,33,34,35,44,49, 82,83,84,85,111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА» (80560, Львівська область, Буський район, селище міського типу Красне вул.Колеси, будинок, 9 ідентифікаційний код 35065462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лако Преміум» (08600, Київська область, місто Васильків, провулок Суворова, будинок 8 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33555569) 157'570,31 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами, 788' 516,38 грн. - пені, та 18'921,73 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4 Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лако Преміум» (08600, Київська область, місто Васильків, провулок Суворова, будинок 8 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33555569) 184,34 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №193 від 01.02.2013р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 28.03.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 28.03.2013р.

Суддя Яворський Б.І.