Постанова

від 19.03.2013 по справі 826/1098/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2013 року № 826/1098/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 №№0000802230, 0000812230 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 №№0000802230, 0000812230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/1098/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 11.02.2013, яке в подальшому було відкладено з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовим клопотанням представників сторін та відсутності необхідності допиту свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі наказу №1483 від 04.10.2012 та повідомлення №16897/10/22340 від 04.10.2012, у період з 05.10.2012 по 11.10.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» (код ЄДРПОУ 32591681), їх реальності та повноти відображення в обліку за період: лютий 2012, по результатам якої відповідачем складено Акт перевірки № 810/22-3/32824755 від 18.10.2012 (надалі - Акт перевірки).

Згідно акту перевірки, позивачем по господарським операціям з ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» за лютий 2012 включено до складу витрат суму витрати на рекламні послуги у розмірі 458225,00грн. та включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 91645,00грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, податковим органом під час перевірки були встановлені наступні порушення, а саме:

1. пп.14.1.27 п.14.1 ст.14; п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), статті 203, пунктів 1-2 статті 215, статті 216, статті 228, статей 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено витрати по операціях з ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» на суму валових витрат у розмірі 458225,00грн. за І квартал 2012, які не підтверджені документально зустрічними звірками, в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 96227,00грн., в тому числі за І квартал 2012 на суму 96227,00грн.

2. пункт 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 ПК України, статті 203, пунктів 1-2 статті 215, статті 216, статті 228, статей 626, 629, 655, 662, 656, 658, 664 ЦК України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту на 91645,00 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» по операціях, які не підтверджені документально зустрічними звірками, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 91645,00грн., в тому числі за лютий 2012 року на суму 91645,00грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

-№0000802230 від 31.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 137467,50грн., в т.ч. за основним платежем на суму 91645,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45822,50грн.

- №0000812230 від 31.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в загальній сумі 144340,50грн., в т.ч. за основним платежем 96227,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48113,50грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач оскаржив прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення - рішення в досудовому порядку, подавши до Державної податкової служби у м. Києві скаргу від 09.11.2012 №09/11-01, повідомивши про це відповідача листом від 12.11.2012 №12/11-01.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги №351/10/12-1-03 від 11.01.2013, отриманим Позивачем 16.01.2013, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Як вбачається з Акту перевірки, Рішення про результати розгляду первинної скарги а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкції, ґрунтується на наступних обставинах.

Згідно протоколу допиту директора ТОВ «Профі-Консалтинг» ОСОБА_1, остання повідомила про те, що до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, підприємство товарів не поставляло, робіт не виконувало, послуг не надавало, де знаходиться печатка підприємства ОСОБА_1 не відомо. Крім того, згідно Пояснень, ОСОБА_1 також стверджує, що ніякого відношення до фактичної діяльності підприємства не мала, а звітні документи підписувала за матеріальну винагороду.

На думку податкового органу, вказаний протокол допиту є достатнім доказом відсутності у підприємства адміністративно-господарських можливостей на провадження господарської діяльності, а встановлені актом перевірки порушення ст.203, 215, 228 ЦК України є належним доказом нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Однак, на думу суду, вказані обставини не можуть бути безумовним доказом нікчемності та безтоварності правочинів між позивачем та ТОВ «Профі-Консалтинг», враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, в тому числі на підставі пояснень, в даному випадку, директора ТОВ «Профі-Консалтинг» ОСОБА_1 щодо непричетності до господарської діяльності даного підприємства.

Більш того, посилання відповідача в акті перевірки на статті 215, 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставин, на які посилається відповідач (наявність кримінальної справи, письмові пояснення ОСОБА_1.), жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивач та ТОВ «Профі-Консалтинг», адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Стосовно тверджень податкового органу щодо «безтоварності» господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Профі-Консалтинг», суд зазначає наступне.

Так, згідно умов договору №з/02-12/12 про надання послуг з мерчандайзингу від 01.02.2012, протягом лютого 2012 з боку ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» (агентством) надавалися, а Позивачем (замовником) приймалися та оплачувалися послуги з мерчандайзингу (проведення передпродажної підготовки товарів до продажу) товарів позивача - фільтрів для очищення води ряду торгівельних марок, як то: «Бар'єр» (Російська Федерація), «Наша вода» (Україна) та «DEWBERRY» (Велика Британія), у магазинах роздрібної торгівлі «Велика кішеня», «Караван», «Сільпо», «Нова Лінія», «Епіцентр», «Магеллан», «Мегамаркет», «Ашан», «Олді» тощо, що визначались у додатку 1 до цього Договору.

Сума наданих Позивачу у лютому 2012 послуг з мерчандайзингу складає 198880,00грн. Надання послуг з мерчандайзингу підтверджується щоденними звітами у кількості 28 (двадцять вісім) звітів, складеними у розрізі місць продажу, по датам надання послуг за період з 01.02.2012 по 28.02.2012. Належним чином завірені копії даних звітів позивачем долучено до матеріалів справи.

Крім того, в лютому 2012, відповідно до укладених господарських договорів про надання рекламних послуг №3/02-10/12 від 01.02.2012, за №3/02-9/12 від 01.02.2012, № 3/02-8/12 від 01.02.2012, №3/02-3/12 від 01.02.2012 та №3/02-4/12 від 01.02.2012, ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» (агентством) надавалися, а позивачем (замовником) приймалися та оплачувалися рекламні послуги з розміщення рекламних оголошень в пресі (в друкованих засобах масової інформації: рекламній газеті «БудБізнес» у номері №125 (131) за лютий 2012, рекламній газеті «Бізнес Кит» у номері №118 за лютий 2012 та у рекламно-інформаційній газеті «Будуй свій бізнес» у номері №82 (2) за лютий 2012) з рекламою фільтрів для очищення води торгівельних марок «Бар'єр» (Російська Федерація), «Наша вода» (Україна) та «DEWBERRY» (Велика Британія), постачальником або продавцем яких є Позивач.

На підтвердження розміщення реклами в зазначених друкованих засобах масової інформації, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії наступних письмових доказів, а саме:

- номеру рекламної газети «БудБізнес» №125 (131) за лютий 2012;

- номеру рекламно-інформаційної газети «Будуй свій бізнес» №82 (2) за лютий 2012р. (додаток 30);

- номеру рекламної газеті «Бізнес Кит» № 118 за лютий 2012р. (додаток 31).

Суд вважає за можливе прийняти до уваги вказані письмові докази позивача як такі, що підтверджують фактичність виконання ТОВ «Профі-Консалтинг» взятих на себе зобов'язань, оскільки суб'єктом владних повноважень - податковим органом, ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду даної справи по суті, не було зазначено жодних обґрунтованих заперечень щодо належності даних документів, а неприйняття вказаних документів до уваги під час перевірки відповідачем, знов таки, обґрунтовується виключно з огляду на пояснення директора ТОВ «Профі-Консалтинг», правова оцінка яким (як доказам нікчемності правочинів) вже дана вище.

Загальна сума наданих у лютому 2012 рекламних послуг з розміщення реклами в пресі складає 345040,00грн.

Отже, протягом лютого 2012 року ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» були надані послуги Позивачу на загальну суму 549870,00грн., які підтверджені оформленими відповідно до вимог чинного законодавства актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ПК-0000058 від 29.02.2012; №ПК-0000057 від 29.02.2012; №ПК-0000056 від 29.02.2012; №ПК-0000055 від 29.02.2012; №ПК-0000035 від 28.02.2012; № ПК-0000036 від 29.02.2012.

В цей же період позивачем частково оплачені вищезазначені послуги ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» на загальну суму 6600,00 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку, наданої в якості додатку до позовної заяви.

Як зазначає позивач, кредиторська заборгованість ТОВ «Еко-Фільтр» перед ТОВ «Профі-Конслтинг», станом на 01.03.2012 дійсно складала 543270 грн., яка в наступних податкових періодах сплачувалась, що відповідачем не заперечувалось та, в розумінні ч.1 ст.69 КАС України сприймається судом як доказ виконання позивачем власного обов'язку щодо оплати за отримані послуги.

Податок на додану вартість відображено позивачем на рахунку №6415 згідно з отриманими, належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ», зокрема: №30 від 29.02.2012; №29 від 29.02.2012; №28 від 29.02.2012; № 27 від 29.02.2012; №26 від 29.02.2012; №25 від 29.02.2012; №11 від 22.02.2012;

№12 від 22.02.2012.

Зазначені податкові накладні були внесені ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2012 та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується копією витягу з ЄРПН - додаток 24 до позовної заяви.

Враховуючи викладене, суму ПДВ в розмірі 91645,00грн. ТОВ «Еко-Фільтр» віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2012 та до складу витрат віднесено суму в розмірі 458225,00грн.

З приводу використання отриманих послуг в рамках власної господарської діяльності судом встановлено, що характер замовлених у постачальника ТОВ «ПРОФІ-КОНСАЛТИНГ» рекламних послуг відповідає суті господарській діяльності Позивача і свідчать про наявність господарської мети, оскільки рекламні послуги замовлялись з метою реклами товарів торгівельних марок «Бар'єр», «Наша вода» та «Дьюбері» постачальником яких до перелічених вище мереж роздрібної торгівлі є виключно позивач. Зокрема, Позивач є постачальником зазначених товарів згідно, що підтверджується рядом договорів позивача з ТОВ «ФУДМАРКЕТ», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «МЕРАК», ТОВ «ATOP», ТОВ «АЛНАИР», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.».

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як протокол допиту директора контрагента та/або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Профі-Консалтинг» підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Досліджені судом первинні бухгалтерські та податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки №810/22-3/32824755 від 18.10.2012 спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивач, як юридичні особи були внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Еко-Фільтр», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 31.10.2012 №№0000802230, 0000812230.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Фільтр» (код ЄДРПОУ 32824755, адреса: 04074, м.Київ, Оболонський район, ВУЛИЦЯ БЕРЕЖАНСЬКА, будинок 9) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 58).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.