Ухвала

від 01.04.2013 по справі 2-1451/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1258/13 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2013 р. по справі за позовом Акціонерного комерційного банку „Правексбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року АКБ „Правексбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2008 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь АКБ „Правекс банк" заборгованість у сумі 64932 грн. 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКБ „Правекс-банк" заборгованість в сумі 57143 грн. 09 коп.

У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду.

В заяві зазначала, що вона одна виховує двох дітей, сукупний дохід складає 1447 грн., тому враховуючи її матеріальне становище, просила розстрочити виконання рішення суду терміном на 5 років із щомісячною сплатою 1082 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2013 року заява про розстрочення виконання рішення суду відхилена.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 2) частини 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Постановивши 30 січня 2013 року ухвалу про відхилення заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що знаходження на утриманні заявника двох дітей не є обставиною, що в сенсі статті 373 ЦПК України утруднює виконання рішення, а інші обставини не зазначені і не підтверджені.

Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_2 є посилання на те, що вона, по-перше, є поручителем за кредитним договором, який укладався її колишнім чоловіком - ОСОБА_3. Їй відомо, що боржник ОСОБА_3 виконує дане судове рішення, сплачує борги за кредитним договором. Вона також проводить часткову оплату боргу за виконавчим листом.

На її думку, зараз заборгованість не є значною, а навіть, може вже і виконано судове рішення, проте, не дивлячись на її письмові звернення, ані державні виконавці, ані кредитор - Акціонерний комерційний банк „Правексбанк" не надали відповідь щодо розміру заборгованості.

Кредитор взагалі ухиляється від надання будь-яких доказів щодо наявності заборгованості на теперішній час, навіть на виконання ухвали апеляційного суду від 27.02.2013 року не надали відповіді щодо залишку заборгованості

Апелянт ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховані як виключні обставини ( в сенсі положень статті 373 ЦПК України) ті обставини, що на її утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, а вона не працює - до досягнення молодшою дитиною трьохрічного віку, просила скасувати ухвалу суду та розстрочити виконання судового рішення, оскільки має змогу погашати борг лише частками.

Судова колегія вважає, що такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 373 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно із ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. ст. 217, 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана або при ухваленні судом рішення або вже після відкриття виконавчого провадження у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення і його виконання є неможливим.

При апеляційному розгляді перевірені зазначені заявником обставини щодо її скрутного матеріального становища, пов'язаного із знаходженням її у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення дитиною трьохрічного віку та знаходження на її утримання двох малолітніх дітей, на яких вона отримує від держави незначну матеріальну допомогу (а. с. 128-129; 132-133).

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що перелік виключних обставин, вказаних у ст. 373 ЦПК України не є вичерпним, а тому судова колегія вважає, що зазначені заявником ОСОБА_2 обставини щодо неможливості нею погашати в визначеному державним виконавцем розмірі заборгованість за кредитним договором , можна вважати винятковим випадком у розумінні статті 373 ЦПК України.

Такий висновок узгоджується з приписами Закону України «Про охорону дитинства», оскільки в разі відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання судового рішення, будуть значно погіршені умови життя її малолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 128-129; 132-133).

Крім того, судова колегія вважає, що надання розстрочки виконання судового рішення поручителю ОСОБА_2 на три роки - з урахуванням того, що боржник за кредитним договором - ОСОБА_3 - також погашає заборгованість за кредитним договором, не може свідчити про значне порушення прав стягувача.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2013 року скасувати.

Постановити з цього питання нову ухвалу: Розстрочити ОСОБА_2 виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2008 року в частині стягнення з неї суми заборгованості терміном на три роки, починаючи з 27 березня 2013 року по 27 березня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: