Постанова

від 27.03.2013 по справі 5020-234/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5020-234/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 у справі господарського суду№ 5020-234/2012 міста Севастополя за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" провизнання банкрутом за участю представників скаржникане з'явилися, боржникане з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 у справі № 5020-234/2012 (суддя Головко В.О.) визнано грошові вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", ТОВ "Автобудсервіс", ТОВ "Інвестиційно-правова компанія", ТОВ "Інрибфлот", ТОВ "Істок", ЗАТ "Кратон" та включено їх разом з грошовими вимогами ТОВ "Будтехінвес", ТОВ "Вегес", ДП "Конструкторське бюро радіозв'язку", ПАТ "Севастопольське підприємство "Ера" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Кепітал Форс".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 (головуючий суддя Котлярова О.Л., судді Воронцова Н.В., Проценко О.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 в частині визнання та внесення до реєстру кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія" в розмірі 21 851 073,00 грн., ТОВ "Автобудсервіс" в розмірі 5 548 675,67 грн., ТОВ "Вегес" в розмірі 1 715 661,76 грн., ЗАТ "Кратон" в розмірі 985 987,15 грн. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія" в розмірі 21 851 073,00 грн., ТОВ "Автобудсервіс" в розмірі 5 548 675,67 грн., ТОВ "Вегес" в розмірі 1 715 661,76 грн., ЗАТ "Кратон" в розмірі 985 987,15 грн., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2-4, 8, 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 4, 5, 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та ст. 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 27.03.2013 представники сторін не з'явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників судового процесу.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись із апеляційною та касаційною скаргами, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" оскаржувало судові рішення в частині кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія", ТОВ "Автобудсервіс", ТОВ "Вегес", ЗАТ "Кратон".

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія", ТОВ "Автобудсервіс", ТОВ "Вегес", ЗАТ "Кратон" до боржника встановлено, що їх вимоги є обґрунтованими та підтвердженими доказами у справі, оскільки виникли на підставі простих та переказних векселів, пред'явлених до оплати та за договорами купівлі-продажу. За цих підстав кредиторські вимоги ТОВ "Інвестиційно-правова компанія" в розмірі 21 850 000,00 грн., ТОВ "Автобудсервіс" в розмірі 5 547 602,67 грн., ТОВ "Вегес" в розмірі 1 714 588,76 грн., ЗАТ "Кратон" в розмірі 984 914,15 грн. до боржника були визнані із четвертою чергою задоволення, а понесені ними судові витрати були визнані із першою чергою задоволення, висновки про що були підтримані судом апеляційної інстанції.

Заперечуючи ці обставини, заявник касаційної скарги зазначає, що судами не досліджено векселі, надані кредиторами на предмет їх відповідності вимогам, яке чинне законодавство встановлює для векселів, як цінних паперів; факт здійснення операцій з поставок, за яким у якості оплати видані векселі, не підтверджується належними доказами у справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч положень ст. 111-7 ГПК України, без врахування меж перегляду справи в касаційній інстанції, визначених цією статтею.

Так, відповідно до норм ч. 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В порушення вищезазначених приписів ГПК України обґрунтування в касаційній скарзі як щодо векселів, на підставі яких заявлені кредиторські вимоги у справі та на підставі яких суди встановили наявність та підтвердженість кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія", ТОВ "Автобудсервіс", ТОВ "Вегес", ЗАТ "Кратон" до боржника, так і щодо доказів на підтвердження наявності між вказаними особами господарських правовідносин, зводяться до заперечення скаржником зробленої судами попередніх інстанції в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених або не встановлених судами на підставі доказів у справі обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, та переоцінки обставин справи, які були встановлені цими судами, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.

Таку правову позицію висловив Вищий господарський суд України і в постанові від 03.08.2011 у справі № 42/179б.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, суд касаційної інстанції погоджується із порядком застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при розгляді кредиторських вимог ТОВ "Інвестиційно-правова компанія", ТОВ "Автобудсервіс", ТОВ "Вегес", ЗАТ "Кратон", а також висновками про визнання вимог цих кредиторів до боржника на визнану суму із четвертою чергою задоволення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 16.08.2012 у справі № 5020-234/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун