Рішення

від 27.03.2013 по справі 905/399/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.13 р. Справа № 905/399/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю помічника судді Смелянцевої К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк

про стягнення 315268,44грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Алешкова Н.В. за довіреністю б/н від 25.12.2012р., Чередниченко А.В.- директор підприємства,

від відповідача: Пропастін В.М. за довіреністю №104 від 27.09.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

15.01.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області (далі - ТОВ «СМП») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк (далі - ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька») з вимогами про стягнення 315268,44грн., у тому числі: заборгованості у розмірі 247 353,57грн., інфляційних витрат в сумі 2 968,24грн., 3%річних в сумі 15475,92грн., штрафу в сумі 49 470,71грн.

Ухвалою від 17.01.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «СМП» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/399/13-г.

Ухвалою від 25.02.2013року господарський суд на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснив заміну відповідача - Орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Шахта ім.О.Ф.Засядька» м.Донецьк (далі - ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька»).

Ухвалою суд від 13.03.2013року розгляд справи продовжено на п'ятнадцять днів до 01.04.2013року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі укладеного договору №1905 від 19.05.2009року позивачем виконані будівельні роботи, між сторонами договору підписані акти приймання виконаних підрядних робіт, однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково, вартість робіт на суму 247353,57грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 31 526,84грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1905 від 19.05.2009року, додаткових угод до договору, протоколів узгодження розбіжностей до договірних цін, актів виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень та листопад 2010року, інвентаризаційних повідомлень, актів звірки розрахунків від 22.11.2010р. та від 09.11.2012р., претензій №33 від 23.12.2012р., №39 від 09.11.2012р., №41 від 04.12.2012р., рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 610, 611, 621, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 12, 15, 44, 48, 49, 54 ГПК України.

25.02.2013року позивач надав суду письмові пояснення стосовно позовних вимог про стягнення 3%річних та інфляційних витрат, де зазначив, що початок періоду для здійснення зазначених нарахувань позивачем визначений з огляду на дату підписання останнього акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010року, який мав бути оплачений відповідачем до 14.12.2010року включно, отже, прострочення оплати почалось з 15.12.2010р., тому, розрахунок здійснений позивачем починаючи з 15.12.2010року до дати подачі позовної заяви.

У письмових поясненнях, поданих до суду 25.02.2013р., в обґрунтування вимог про стягнення штрафу в сумі 49470,71грн. позивач зазначив, що під час досудового врегулювання спору відповідач визнав адресовані йому претензії з вимогами про сплату суми основного боргу, 3% річних, інфляційних витрат, а також штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, 15.10.2012р. відповідач здійснив часткову оплату в сумі 150000,00грн., чим, на думку позивача, погодився з пред'явленими вимогами, в подальшому позов до господарського суду був поданий з аналогічними вимогами. При цьому, в якості правової підстави вимог про стягнення штрафу позивач посилається на ст.ст.193, 216, 230, 231 ГК України та ст.ст.526, 549 ЦК України.

25.02.2013р. позивач подав суду письмові пояснення, в яких зазначив що строк дії спірного договору був встановлений сторонами до 31.12.2009року, однак, сторони продовжували виконувати умови договору до березня 2010р., про що свідчать підписані в двосторонньому порядку акти приймання виконаних підрядних робіт, в подальшому сторонами підписані додаткові угоди до спірного договору на виконання окремих видів робіт. При цьому, зазначив, що акти за якими виникла заборгованість підписані сторонами до додаткової угоди №3 на виконання робіт з Облаштування ж/б ванн видалення гною.

У письмових поясненнях від 12.03.2013року позивач стосовно відсутності у спірних актах посилань на договір, зазначив, що акти містять відмітку про те, що вони виконані в рамках договору №1905 від 19.05.2009р., оскільки вказані в них найменування робіт є предметом додаткової угоди №3 на Облаштування ж/б ванн видалення гною, що виконуються в 2010році. Водночас, зауважив, що вказівка на період виконання робіт свідчить про продовження договірних відносин на 2010рік, а отже, борг, що утворився у зв'язку з несплатою відповідачем вартості виконаних робіт за спірними актами виник на підставі договору №1905 від 19.05.2009р., у зв'язку з чим, твердження відповідача, що роботи є позадоговірними вважає необґрунтованими.

За супровідним листом від 15.03.2013р. позивач надав копії графіку погашення заборгованості за договором №1905 від 19.05.2009року, вимоги про погашення заборгованості за виконані роботи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність боргу перед позивачем, при цьому, зазначив, що на даний час заборгованість складає 185 515,18грн., у зв'язку із здійсненням 25.01.2013р. на користь позивача часткової оплати в сумі 61838,39грн., проте, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що роботи виконані поза межами дії договору.

На підтвердження своїх заперечень надав засвідчені копії: платіжних доручень №1306 та №1307 від 25.01.2013року, додаткових угод до договору, договору підряду №101/135 від 28.01.2013р., першої та другої сторінок Статуту підприємства, довідки АА №468286 з ЄДРПОУ, виписки з ЄДР на ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька», листа №919/в від 01.03.2013р., податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість.

У судовому засіданні 27.03.2013року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких посилались на обставини викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» у судовому засіданні 27.03.2013року подав суду письмові пояснення, в яких підтвердив факт існування боргу у розмірі 185 515,18грн. безпосередньо за договором №1905 від 19.05.2009року. Усно заперечував проти стягнення в повному обсязі витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на те, що вартість таких послуг має бути визначена відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

19.05.2009року між Орендним підприємством «Шахта ім.О.Ф.Засядька» (Замовник) та ТОВ «СМП» (Підрядник) укладено договір №1905, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів Замовника, доставлених на будівельну ділянку Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані будівельні роботи по корпусу №8 (арк. справи 11-12).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств.

Згідно з пунктом 3.1 Статуту ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» товариство є правонаступником прав та обов'язків Орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька». ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» зареєстроване у встановленому порядку, що підтверджується матеріалами справи, отже є належним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 25.02.2013року здійснена заміна відповідача - Орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» на його правонаступника - ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька».

Строк дії договору встановлений сторонами у пункті 5.1 договору, а саме, даний договір діє з моменту його укладення до 31.12.2009року.

Договірна ціна робіт, доручених для виконання Підряднику, згідно з пунктом 2.1 договору складає 502629,00грн. у т.ч. ПДВ 83 772,00грн.

Сторонами підписана договірна ціна на будівельні роботи по корпусу №8, що здійснюються у 2009році, що також складає 502629,00грн. (арк.справи 114).

Крім того, підписані договірні ціни на виконання демонтажних та будівельних робіт по корпусу №8 та облаштування каналізаційний труб по корпусу №13, що виконуються у 2009році (арк.справи 115, 116).

Відповідно до пункту 10.1 договору будь-які зміни та доповнення до договору мають силу тільки в тому разі якщо вони оформлені у письмовому вигляді та підписані обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії спірного договору, сторонами були підписані додаткові угоди на виконання окремих видів робіт.

Так, 17.03.2010року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №1905 від 19.05.2009року на виконання Будівельних робіт по корпусу №8, що виконуються у 2010році. Договірна ціна робіт складає 9293,00грн.

23.04.2010року між сторонами підписані:

- додаткова угода №2 на виконання Загальнобудівельних робіт по корпусу №13, що здійснюються у 2010році. При цьому, договірна ціна складає 51277,23грн. (з урахуванням протоколу розбіжностей до додаткової угоди №2);

- додаткова угода №3 на Облаштування ж/б ванн видалення гною, що здійснюється у 2010році. Усього договірна ціна складає 574999,46грн.;

- додаткова угода №4 на Розробку ґрунту, що здійснюються у 2010році. Договірна ціна складає 380000,00грн. (з урахуванням протоколу розбіжностей до додаткової угоди №4).

У перелічених вище додаткових угодах сторонами зазначено, що стосовно інших умов сторони керуються умовами договору №1905 від 19.05.2009року, додаткові угоди є невід'ємними частинами договору №1905 від 19.05.2009року.

У письмових поясненнях від 12.03.201року позивач зазначив, що протоколи розбіжностей, що були підписані до додаткових угод №2 та №4 прийняті ТОВ «СМП» в редакції Замовника.

Таким, суд вважає, що сторони, підписавши додаткові угоди на виконання у 2010році вказаних видів робіт на умовах передбачених спірним договором, продовжили строк дії договору на 2010рік своїми конклюдентними діями.

Відповідно до п.4.4 договору Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані Підрядником протягом 3-х днів з дня пред'явлення їх до приймання або надати мотивовану відмову. Днем пред'явлення до приймання виконаних робіт є день передачі Замовнику акту про виконані роботи.

На підставі умов спірного договору та додаткових угод до нього між сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 на загальну суму 1 176 195,69грн.

Вартість виконаних підрядних робіт на зазначену суму відображена у податкових накладних, складених ТОВ «СМП» копії яких містяться в матеріалах справи. Зазначені податкові накладні прийняті відповідачем до податкового обліку, що підтверджується наданими ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» копіями податкових декларацій з податку на додану вартість з відмітками державної податкової інспекції про їх отримання. У даних накладних зазначено, що підставою їх складання є договір.

Згідно з письмовими поясненнями позивача від 12.03.2013р. за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 928 842,12грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 247 353,57грн., що виникла за підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за серпень 2010р. на суму 89103,72грн., вересень 2010р. на суму 106 266,54грн., жовтень 2010р. на суму 33433,00грн. та листопад 2010р. на суму 57709,00грн.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Позивач стверджує, що роботи відображені в актах за серпень, вересень, жовтень та листопад 2010року виконані Підрядником на підставі умов договору №1905 від 19.05.2009р. та є предметом додаткової угоди №3, якою передбачено виконання робіт з Облаштування ж/б ванн видалення гною, що виконуються у 2010році.

Враховуючи зазначені письмові пояснення позивача, з огляду на те, що додаткова угода №3 укладалась сторонами на виконання робіт з Облаштування ж/б ванн видалення гною, та саме таке найменування робіт вказано у спірних актах, приймаючи до уваги, що у письмових поясненнях від 27.03.2013р. відповідач підтвердив факт існування боргу саме за спірним договором, суд вважає, що вказані в них роботи виконані на підставі умов договору №1905 від 19.05.2009р. Іншого відповідач не довів.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за серпень, вересень, жовтень та листопад 2010року є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1905 від 19.05.2009р. (з урахуванням додаткових угод до нього).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами договору (п.3.2) розрахунок за договором провадиться Замовником на підставі підписаних актів виконаних робіт не пізніше, ніж через 20 днів після їх підписання.

Так, з огляду на дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт кінцевим строком оплати за актом за серпень 2010р., що підписаний сторонами 10.08.2010р. є 30.08.2010р., за актом за вересень 2010р. (дата підписання 30.09.2010р.) - 20.10.2010р., за актом за жовтень 2010р. (дата підписання 29.10.2010р.) - 18.11.2010р. та за актом за листопад 2010р. (дата підписання 24.11.2010р.) - 14.12.2010р.

Однак, вартість робіт за переліченими актами оплачена відповідачем лише частково, на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 247 353,57грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, ТОВ «СМП» неодноразово зверталось до ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» з претензіями, в яких просило сплатити заборгованість за договором №1905 від 19.05.2009року (арк.справи 61-66). Відправлення претензій на адресу відповідача підтверджується копія рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідь ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» на зазначені претензії в матеріалах справи відсутня.

Згідно з актом звірки розрахунків сторін станом на 09.11.2012року заборгованість відповідача перед позивачем складає 247 353,57грн.

Одночасно, листом №7/91 від 23.01.2013р. відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 247 353,57грн. за договором підряду №1905 від 19.05.2009р. та зазначив, що буде погашати зазначену заборгованість протягом чотирьох місяців рівними частинами.

Проте, сторонами договору не підписувались зміни до договору в частині порядку здійснення розрахунків, відсутні докази погодження позивачем запропонованого графіку погашення заборгованості, тому суд розглядає зазначений лист відповідача як підтвердження останнім факту існування заборгованості.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2 договору за роботи, що відображені в актах виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень та грудень 2010року відповідач мав розрахуватись з Замовником протягом 20 днів з дати їх підписання.

Проте, у встановлений в договорі строк відповідач оплату виконаних робіт в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед ТОВ «СМП» в сумі 247353,57грн.

25.01.2013р., тобто після порушення провадження у справі, відповідач здійснив часткову оплату існуючої заборгованості шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів на загальну суму 61 838,39грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1306 та №1307. При цьому, у призначені платежу є посилання на спірний договір №1905 від 19.05.2009р.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 61 838,39грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Водночас, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 185 515,18грн., факт наявності заборгованості у вказаному розмірі за договором №1905 від 19.05.2009р. відповідачем визнається, про що зазначено ним у письмових поясненнях, поданих до суду 27.03.2013р.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №1905 від 19.05.2009року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 185 515,18грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 185 515,18грн. Відповідно ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 185 515,18грн. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 185 515,18грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3%річних в сумі 15475,92грн. та інфляційні витрати в сумі 2968,24грн. за період з 15.12.2010року по 15.01.2013року, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3%річних та інфляційних витрат, що нараховані на заборгованість у розмірі 247353,57грн. за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що за 763 дні прострочення розмір річних який є арифметично вірним складає 15512,12грн., відповідно розмір інфляційних витрат 12862,39грн. Тобто, суми отримані за наслідками здійсненого судом розрахунку за період зазначений позивачем є більшими ніж заявлені позивачем до стягнення.

Разом з тим, приймаючи до уваги відсутність клопотання зацікавленої сторони, суд відповідно до вимог ст. 83 ГПК України не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3%річних в сумі 15475,92грн. та інфляційні витрати в сумі 2968,24грн., що заявлені позивачем до стягнення.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 49 470,71грн., суд дійшов висновку, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, передбачені ч.2 ст.231 ГК України санкції можуть бути застосовані лише у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту та тільки за два види правопорушень.

Положення зазначеної статті не поширюється на господарські правовідносини, що виникли між сторонами у справі.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладаючи господарський договір, сторони можуть визначати зміст договору, керуючись вільним волевиявленням. Тобто сторони мають право погоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству на свій розсуд, зокрема, щодо розмір штрафних санкцій за порушення умов договору.

Однак, умовами спірного договору з урахування додаткових угод до нього не передбачено стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати вартості виконаних робіт.

З огляду на те, що в даному випадку за порушення господарського зобов'язання розмір санкцій законом не встановлений, сторонами у договорі розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати робіт не передбачений, отже правові підстави для нарахування штрафу в сумі 49 470,71грн. відсутні, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Твердження позивача, що вимоги про стягнення штрафу визнані відповідачем під час досудового врегулювання спору не приймаються судом до уваги, оскільки факт визнання відповідачем певної вимоги не є для суду визначальним за відсутності правових підстав для їх задоволення та відповідних доказів. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази які б свідчили, про визнання відповідачем суми штрафу у заявленому розмірі як на стадії досудового врегулювання спору так і під час розгляду справи в суді.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 31526,84грн. витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в якості судових, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Алешкова Наталія Володимирівна є адвокатом на підставі свідоцтва №79 від 29.08.2012року на право зайняття адвокатською діяльністю.

Правовідносини між позивачем, як Замовником, та адвокатом Алешковою Наталією Володимирівною підтверджуються договором б/н від 15.10.2012р. про надання правової допомоги (у господарських справах) (арк. справи 118-119).

Відповідно до зазначеного договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката на винну сторону, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

При цьому, пунктом 1.2 договору передбачено, що адвокат відповідно до угоджених сторонами доручень:

а) веде претензійну роботу за матеріалами, які підготовлює Замовник; представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в судах України та в інших органах при розгляді правових питань;

б) дає письмові роз'яснення, пояснення, довідки Адвоката з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; надає правову допомогу замовнику з підготовки судово-процесуальних документів, а також правильного оформлення договорів і здійснює допомогу в їх укладенні;

в) співсогласовує свою правову позицію з Замовником.

В пункті 3 договору сторони визначили ціну правової допомоги:

- за правову допомогу передбачену п.1.2 п.1 абзац а) замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі: 31 526,80грн. та додатково 1% відсоток від суми за позитивне рішення або отриманий позитивний економічний ефект;

- за надання правової допомоги, передбаченої п.п.1.2 п.1 абзац б) Замовник сплачує гонорар у розмірі 100% від фіксованої суми у розмірі 31 526,8грн. після першого судового засідання в суді першої інстанції, але не пізніше ніж за три доби до назначеної дати другого судового засідання в суді першої інстанції.

У п.2.1 договору сторони зазначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік.

Таким чином, укладений сторонами договір передбачає надання правової допомоги не лише при розгляді зазначеної справи в суді, а взагалі у всіх господарських справах Замовника, при цьому, договором також передбачено, що адвокат надає й інші юридичні послуги, зокрема, стосовно правильного оформлення договорів тощо.

У підтвердження судових витрат на послуги адвоката позивач надав копії платіжних доручень №7 та №8 від 20.02.2013р. про перерахування грошових коштів на загальну суму 31526,86грн. з призначенням платежу - оплата послуг адвоката Алешкової Наталії Володимирівни.

Отже, надані позивачем докази, зокрема, копії договору про надання правової допомоги та платіжних доручень, не доводять той факт, що понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката пов'язані лише із розглядом зазначеної справи за позовом ТОВ «СМП» до ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» про стягнення 315268,44грн. та не включають оплату інших, передбачених договором юридичних послуг, оскільки жодного доказу зв'язку між наведеним договором, оплаченим платіжним дорученням та розглядом даної справи суду не надано, з тексту договору та платіжного доручення цей зв'язок не випливає.

Однак, суд приймає до уваги той факт, що адвокат Алешкова Наталія Володимирівна дійсно представляла інтереси позивача при розгляді даної справи, приймала участь в усіх судових засіданнях при розгляді зазначеної справи судом, надавала усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, в матеріалах справи містяться письмові пояснення за її підписом, внаслідок чого, суд вважає доведеним факт надання адвокатських послуг при розгляді даної справи, водночас, розмір витрат на оплату таких послуг, що заявлений до стягнення з відповідача - 31526,84грн. є явно завищеним.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.11 Інформаційного листа №01-8/155 від 13.02.2002 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В абзаці третьому пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» наведено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Позивачем також не наданий акт виконаних робіт за договором або будь-які інші документи, які б свідчили про обсяг наданих адвокатом послуг саме при розгляді справи №905/399/13-г. Зазначений факт підтверджений директором підприємства та адвокатом Алешковою Н.В. в судовому засіданні 27.03.2013р.

Визначаючи необхідний розмір судових витрат для даної справи, суд приймає до уваги наступні фактори в їх сукупності: ціну позову, яка складає 315268,44грн.; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; тривалість розгляду справи; кількість судових засідань в яких адвокат приймала участь; кількість підготовлених письмових пояснень; важливість доручення для клієнта; часткове задоволення позовних вимог, внаслідок відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу.

За таких обставин, суд зменшує розмір відшкодування витрат на послуги адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, розраховує їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами ст.49 ГПК України, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на послуг адвоката в сумі 3000,00грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 5315,95грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 254, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк в частині стягнення заборгованості в сумі 61 838,39грн. за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 185 515,18грн., 3%річних в сумі 15475,92грн., інфляційних витрат в сумі 2968,24грн. та штрафу в сумі 49 470,71грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк (83054, м.Донецьк, Київський район, пр.Засядька, ідентифікаційний код 00174846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області (84205, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Волгоградська, буд.7, ідентифікаційний код 20351305) 203 959,34грн., у тому числі: заборгованість в сумі 185 515,18грн., 3%річних в сумі 15475,92грн., інфляційні витрати в сумі 2968,24грн., судові витрати за послуги адвоката в сумі 3000,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5315,95грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» м.Дружківка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» м.Донецьк про стягнення штрафу в сумі 49 470,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01.04.2013року.

Суддя Осадча А.М.