Рішення

від 28.03.2013 по справі 910/2144/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2144/13 28.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ

про стягнення 88 579,93 грн.

Суддя Т.О. Жагорнікова

Представники сторін:

від Позивача - Дорохін Ю.В. (дов. №б/н від 14.01.2013 р.);

від Відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення 88 579,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно умов Договору № 036 про закупівлю товарів за державні кошти від 21.08.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 86 229,82 грн. - основного боргу, 1 678,65 грн. - пені, 671,46 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2144/13 розгляд справи призначено на 21.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.03.2013 р.

До початку судового засідання 25.02.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 28.02.2013 канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

До початку судового засідання 05.03.2013 канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 05.03.2013 р. представником позивача надано пояснення по суті справи та на запитання суду, позовні вимоги підтримано в повному обсязі, проти відкладення розгляду справи не заперечено.

У зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю надання додаткових доказів, керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду м. Києва було відкладено розгляд справи на 28.03.2013 р.

До початку судового засідання 11.03.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем надано заява про відкладення розгляду справи, а також відповідач в заяві зазначив що не визнає позов.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 28.03.2013 року не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2012 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», надалі - відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет» (надалі - позивач, Продавець) було укладено Договір № 036 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується у 2012-2013 році поставити Покупцю товари (надалі - Товари), зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування товарів - Акумулятори електричні та акумуляторні батареї, код за ДК 016-97 (31.40.2) Номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та кількість товарів зазначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно специфікації № 1 до Договору продавець повинен передати покупцю наступний товар:

№ п/пНаша предмет закупівлі:Од. виміруК-стьЦіна за одиницю без ПДВСума, грн. без ПДВ 1Акумулятор 6СТ-55 A "WESTA"Шт. 15 302,90 4 543,50 2Акумулятор 6СТ-65 A "WESTA"Шт. 20 381,45 7 629,00 3Акумулятор 6СТ-74 A "WESTA"Шт. 15 430,25 6 453,75 4Акумулятор 6СТ-92 A "WESTА"Шт. 15 553,52 8 302,80 5Акумулятор 6CT-100 A "WESTА"Шт. 15 565,70 8 485,50 6Акумулятор 6СТ-140 A "WESTА"Шт. 35 761,30 26 645,50 7Акумулятор 6СТ-І90 A "WESTА"Шт. 88 983,98 86 590,24 8Акумулятор 6СТ-225 A "WESTА"Шт. 2 1 187,28 2 374,56 Всього без ПДВ, грн. ПДВ, грн. Всього, грн. 151 024,85 30 204,97 181 229,82

Відповідно до п. 3.1. Договору сума, визначена в договорі становить 181 229,82 (сто вісімдесят одна тисяча двісті двадцять дев'ять, гривень, 82 коп.), в тому числі податок на додану вартість 30 204,97 грн. (тридцять тисяч двісті чотири гривні, 97 коп.).

Згідно з п. 4.1. Договору оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом управлінням Покупця та/або Покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки структурному підрозділу управлінню Покупця та/або Покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточних рахунок Продавця

Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але не більше 2 (двох) років.

Суду не надано жодних доказів припинення дії договору.

28.09.2012 року на виконання умов Договору продавцем було передано, а покупцем прийнято товар згідно специфікації № 1, на підтвердження чого позивач надав суду підписану обома сторонами Видаткову накладну № Пол-003127 від 28.09.2012 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач лише частково оплатив вартість отриманого товару на суму 95 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1824 від 03.12.2012 року на суму 20 000,00 грн., № 1957 від 18.12.2012 року на суму 15 000,00 грн., № 1965 від 19.12.2012 року на суму 10 000,00 грн., № 31 від 09.01.2013 року на суму 50 000,00 грн.; а решта суми в розмірі 86 229,82 грн. так і залишилась не оплачено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 86 229,82 грн. - основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управління Покупця та/або Покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню Покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Покупця.

Тому, з урахуванням ст. 530 ЦК України та п. 4.1. Договору строк виконання зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору лише частково сплатив вартість товару і має заборгованість перед позивачем в розмір 86 229,82 грн.

Оскільки відповідач доказів належної оплати заборгованості за отриманий товар суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення 86 229,82 грн. основного боргу за Договором підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 678,65 грн. штрафних санкцій (пені) за порушення грошових зобов'язань, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами. В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 6 ст. 231 ГК України передбачає обмеження нарахування пені за час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У договір № 036 про закупівлю товарів за державні кошти від 21.08.2012 року умова про застосування до відповідача пені за порушення грошових зобов'язань - відсутня, натомість відповідно до п. 7.3. Договору встановлено, що в разі порушення покупцем зобов'язань по сплаті вартості товарів він несе відповідальність передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку що сторони в договорі визначили відповідальність відповідача (покупця) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет» до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення з останнього 1 678,65 грн. пені за порушення грошового зобов'язання - не підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 671,46 грн. за період з 29.10.2012 року по 31.01.2013 року.

Щодо стягнення суми 3% річних, суд зазначає наступне.

В відповідності до п. 4.1. Договору відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару на протязі 30-ти днів з дня поставки товару, який було поставлено позивачем та отримано відповідачем 28.09.2012 року.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару до 28.10.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 29.10.2012 року по 31.01.2013 року, суд встановив, що розмір 3% за вказаний період становить 1 138,10 грн.

В силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, господарський суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі в сумі 671,46 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ Маркет» (04073, м. Київ, Оболонський район, провулок Балтійський, будинок 20, код ідентифікаційний код 33100549) 86 229 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 82 коп. - основного боргу, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 46 коп. - 3% річних, 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 90 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 02.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова