Постанова

від 16.09.2013 по справі 910/2144/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа № 910/2144/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі) суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Фінагіна В.Б. - за дов. від 02.01.2013р. від відповідача:Крупка О.О. - за дов. від 04.02.2013р. № 2-290 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.03.2013р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі№ 910/2144/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 88 579,93 грн. боргу.

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.09.2013р. № 02-05/743 для розгляду справи № 910/2144/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 88 579,93 грн., з яких: 86 229,82 грн. основного боргу, 1 678,65 грн. пені, 671,46 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. (суддя Жагорнікова Т.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 86 229,82 грн. основного боргу, 671,46 грн. трьох процентів річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 526, 527, 530, 546, 547, 599, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 217, 231 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 21.08.2012р. № 036 стосовно оплати вартості отриманого від позивача товару. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, суд виходив з того, що між сторонами не було укладено у письмовій формі правочину щодо такого забезпечення виконання зобов'язання як неустойка у вигляді пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 56 229,82 грн. основного боргу, 671,46 грн. трьох процентів річних. У частині стягнення з відповідача 30 000,00 грн. суми основного боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснив часткове погашення суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., що є підставою для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, трьох процентів річних та судового збору. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 56 229,82 грн. основного боргу, 671,46 грн. трьох процентів річних та 1 138,02 грн. судового збору.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 4, 4-2, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідача та відсутністю у нього відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання умов договору від 21.08.2012р. № 036, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару у встановлені строки змінилося. Тому, на думку скаржника, прострочення цього зобов'язання не наступило, що виключає можливість застосування до нього санкцій за його несвоєчасне виконання.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.08.2012р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі заступника директора БМФ "Укргазпромбуд" (покупець), правонаступником якої є відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС АЗЧ Маркет" (продавець) укладено договір № 036 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язується у 2012-2013рр. поставити покупцю товари (акумулятори електричні та акумуляторні батареї - код за ДК 016-97

(31.40.2)), зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктами 1.2., 3.1., 4.1. договору передбачено, що номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та кількість товарів зазначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору; сума, визначена в договорі становить 181 229,82 грн., в тому числі ПДВ 30 204,97 грн.; оплата вартості товару здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки структурного підрозділу - управлінню покупця/або покупцю партії товарів шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.4., 5.6., 5.7., 5.10. договору термін поставки товарів - протягом одного року з дати підписання договору; поставка товарів здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця; мінімальна кількість товару, що підлягає поставці в одній партії - 10 шт.; вантажоотримувачами та платниками по даному договору є структурні підрозділи управління покупця; строк поставки окремої партії товару - 5 днів з моменту надання покупцем відповідної письмової заявки; місце поставки товарів - DDP - склад замовника в м. Полтава, вул. Ковалівська, 9, згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс-2010"; датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або продавцем й структурним підрозділом - управлінням покупця видаткової накладної.

Згідно з пунктом 6.1. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку і на умовах, установлених договором, та приймати поставлені товари згідно з товаросупровідними документами.

У специфікації № 1 (додаток № 1) до договору від 21.08.2012р. № 036 сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, яка складає 181 229,82 грн. (у тому числі 30 204,97 грн. ПДВ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору від 21.08.2012р. № 036 передав відповідачеві товар на загальну суму 181 229,82 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2012р. № Пол-003127, підписаною сторонами без будь-яких заперечень та зауважень, а також довіреністю відповідача від 24.09.2012р. № 514, виданою на отримання вказаного товару.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість поставленого позивачем товару не сплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього на момент подання позову у даній справі виникла заборгованість в розмірі 86 229,82 грн., що відповідачем не спростовано належним чином.

Окрім цього апеляційний суд встановив, що відповідач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції перерахував на рахунок позивача 30 000,00 грн. в якості оплати отриманого товару за договором від 21.08.2012р. № 036, що підтверджується платіжним дорученням від 15.03.2013р. № 447. Вказані обставини, які свідчать про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу, в порушення норм процесуального права залишились поза увагою суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені апеляційною інстанцією обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного суду стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу саме в розмірі 56 229,82 грн.

Також касаційний суд вважає законним висновок апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу та припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника з приводу того, що через відсутність належного фінансування відповідача у 2012-2013рр. та відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання умов договору від 21.08.2012р. № 036, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару у встановлені строки змінилося, та його прострочення не наступило, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського

правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Отже, боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання такого зобов'язання та відсутністю у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до пункту 1.3. договору від 21.08.2012р. № 036 обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Також в підпункті 6.2.1. пункту 6.2. договору передбачено право покупця на зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

При цьому сума, визначена в договорі може бути зменшена за взаємною згодою сторін при зменшенні обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (пункт 3.2. договору).

Проте скаржником не доведено та не підтверджено належним чином, що ним до моменту поставки товару (28.09.2012р.) були зменшені обсяги поставки за договором від 21.08.2012р. № 036, та, відповідно, за взаємною згодою сторін була зменшена ціна товару, визначена у договорі та специфікації до нього.

За таких обставин, скаржник не спростував встановлений судами попередніх інстанцій факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором від 21.08.2012р. № 036 в частині своєчасної та повної оплати вартості товару, отриманого за цим договором на підставі видаткової накладної від 28.09.2012р. № Пол-003127.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 21.08.2012р. № 036, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів про стягнення з відповідача на користь позивача 671,46 грн. трьох процентів річних.

Також місцевий та апеляційний суди дійшли законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 678,65 грн. пені у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки між сторонами не було укладено у письмовій формі правочину щодо такого забезпечення виконання зобов'язання як неустойка у вигляді пені.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі № 910/2144/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк