Постанова

від 01.04.2013 по справі 41/94

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 41/94

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), прокуратуриЛук'яненко В.В., старший прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі№ 41/94 господарського суду Донецької області за позовомПрокурора Гірницького району м. Макіївки в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаМакіївська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Овочі" простягнення шкоди,

Розпорядженням В.о секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №05-05/198 у зв'язку з виходом з відпустки судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі № 41/94 господарського суду Донецької області.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гірницького району міста Макіївки звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Донецькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" на користь держави шкоду, завдану забрудненням земель сільськогосподарського призначення, у сумі 40200,31грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2012 року (судді: Сковородіна О.М. - головуючий, Демідова П.В., Стукаленко К.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року (судді: Москальова І.В. - головуючий, Манжур В.В., М'ясищев А.М.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" збитки, заподіяні державі, в сумі 40200,31грн. на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього середовища Макіївської міської ради; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1609,50грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.п.1.2, 3.3, 3.5, 5.5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 27.10.1997р. №171.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.05.2008 року між ТОВ „Овочі" та ТОВ „Екопродукт" укладено договір суборенди земельної ділянки на підставі рішення міської ради від 26.04.2007р. № 18/61, за умовами яких відповідач (суборендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для функціонування тепличного господарства, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, у селищі Червона Зірка, у Гірницькому районі міста Макіївки, економіко-планувальна зона ХІІІ Г, оціночний район 421, що в місті Макіївці, з усіма обмеженнями та сервітутами.

В договорі визначено, що земельна ділянка загальною площею 2,9120га призначена для функціонування тепличного господарства, у тому числі: 2,2780га - рілля, 0,05га - багаторічні насадження, 0,5840га - під господарськими будівлями і дворами.

16.03.2010 року Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Донецькій області, атестованим на право виконання вимірювань (свідоцтво про атестацію №10/07 від 28.12.2007р.) на вимогу прокурора Гірницького району м. Макіївки №5/8 від 15.03.2010р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ „Екопродукт" шляхом здійснення вимірювання показників складу та властивостей проб ґрунтів, відібраних на орендованій території відповідача, за результатами якої складено Акт відбору проб ґрунту від 16.03.2010р.

Протоколом №П-3-10 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 29.03.2010р. встановлено забруднення сульфатами, нафтопродуктами, марганцем, ртуттю, свинцем, цинком, нікелем, хромом орендовані землі сільськогосподарського призначення, розташовані на території Макіївської міської ради, загальною площею 647кв.м.

Згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007р. за № 422/13689, розмір шкоди складає 40200,31грн.

Стягнення з відповідача шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства в сумі 40200,31грн., є предметом розгляду у даній справі.

У відповідності до частини 1 статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

В статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункті 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149, визначено, що забруднення земель полягає у накопиченні в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Згідно з пунктом 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель".

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не з'ясували усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Зокрема, посилаючись на акт відбору проб ґрунту та протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, суди належної оцінки їм не дали і не встановили, чи визначено уповноваженими особами в зазначених документах, що забруднення спірної земельної ділянки сталося внаслідок господарської діяльності відповідача. Відтак, суди не встановили наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини ТОВ "Екопродукт" в її заподіянні.

Факти забруднення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

При цьому, в пункті 4.1. Методики передбачено, що розміри шкоди внаслідок забруднення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

У відповідності до пункту 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

За змістом п.1.4 Порядку акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Разом з тим, покладаючи на відповідача відповідальність за шкоду, заподіяну забрудненням землі, місцевий господарський суд не встановив, чи є акт відбору проб ґрунту та протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів належними та допустимими доказами факту забруднення землі, в розумінні вищевикладених приписів Методики та Порядку. Апеляційний господарський суд також на дані обставини уваги не звернув. Не дали оцінки суди і тій обставині, що ні в акті, ні в протоколі не зафіксовано, які саме вимоги природоохоронного законодавства, з посиланням на конкретні норми, порушив відповідач.

Відповідно до пункту 4.18. Порядку, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004р. № 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. за № 934/9533.

Згідно положень пункту 2.2. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004р. № 264, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 4.23. Порядку).

При цьому, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Донецькій області, на виконання пунктів 3.3., 4.1. Методики, пунктів 4.18., 4.23. Порядку, пункту 2.2. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, були складенні відповідні протоколи про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб відповідача та приписи про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Зазначена обставина не була врахована судами при вирішенні спору.

Також колегія звертає увагу, що у статті 4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Проте, місцевий господарський суд, задовольнивши позов, стягнув шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок спеціального фонду Макіївської міської ради, чим порушив вищевикладені приписи щодо розподілу коштів.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; визнали встановленими істотні обставини справи, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, не з'ясували дійсні правовідносини сторін.

Як наслідок, прийняті рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродукт" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2012 у справі №41/94 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда